Справа №2-30/07
НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Нововолинськ 07 лютого 2007 року
Нововолинський міський суд Волинської області під головуванням
судді Ференс-Піжук О.Р.
за участю секретаря Тимовської Н.В.
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання таким, що втратив право на користування житлом,-суд
встановив:
15 листопада 2006 року ОСОБА_4, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом про визнання ОСОБА_5 таким, що втратив право на користування квартироюАДРЕСА_1, яка перебуває у комунальній власності. Свої вимоги позивачі обмотивовують тим, що відповідач будучи з 1967 року зареєстрованим за вищевказаною адресою вже 15-ть років не проживає в спірній квартирі, оскільки після одруження з 1989 року і по даний час постійно проживає з сім'єю за адресою: АДРЕСА_1.
В судовому засіданні позивачі вимоги підтримали з наведених у заяві підстав.
ОСОБА_3 пояснила, що у спірній квартирі, окрім неї, її чоловіка зареєстровані їх двоє неповнолітніх дітей, а також відповідач ОСОБА_5, який приходиться їй дядьком по лінії матері. Зазначила, що до дня смерті тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1. в квартирі постійно проживала її бабуся, а відповідача мама ОСОБА_6, яку останній як син часто навідував. Зазначила, що будучи з 1967 року зареєстрованим в квартирі АДРЕСА_1, відповідач одружившись в 1989 році, залишив спірне житло, і після цього ніколи там не проживав, не приймав участі в утриманні квартири, підтриманні її у належному стані, не ніс витрат по оплаті комунальних послуг, за виключенням єдиного випадку, коли на її ОСОБА_3, прохання вже після
2
смерті ОСОБА_6, відповідач дав гроші в сумі 20 грн. для погашення витрат по оплаті за воду, яка нараховується, згідно кількості осіб, зареєстрованих в квартирі. Пояснила, що у спірній квартирі немає і не було ніяких речей відповідача, а після смерті матері він безперешкодно забрав килим та інше майно, що залишилось, і на яке він, на його думку має право. ОСОБА_3 вважає, що відповідач втратив право на користування спірною квартирою, оскільки більше року там не проживає. Просить позов задоволити.
Позивач ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та доводи ОСОБА_3, зазначив, що він проживає у спірній квартирі з 2000 року, як одружився. ОСОБА_5 там не проживає більше 15-ти років, приходив періодично до своєї матері ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Ще за її життя вони мали намір вирішити питання про обмін житлом, зокрема він з дружиною не заперечував, щоб перейти жити в квартиру АДРЕСА_2, а відповідач з дружиною та сином повинен був переїхати в квартиру АДРЕСА_1 до матері. Цього не відбулося з вини відповідача і його дружини, які тривалий час відтерміновували переїзд, постлаючись на різні невагомі причини. Не заперечив, що з цього приводу у ОСОБА_3 був конфлікт з дружиною відповідача ОСОБА_7. Пояснив, що він сам особисто робить ремонт у спірній квартирі, витрачає на це кошти сім'ї, а ОСОБА_5 ніколи не цікавився питанням утримання житла, прибудинкової території, а навпаки часто приходив на підпитку і влаштовував скандали. Ніколи не висловлював свого наміру вселятися в квартиру, не чинив жодних дій, які б свідчили про це, і ніхто не чинив йому перешкод в користуванні цим житлом.
Відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні позов не визнав, однак не заперечив той факт, що він з моменту одруження, з 1989 року не проживає у спірній квартирі, але вважає, що має право на проживання там з огляду на цю обставину, що в ній проживали його батьки, і він зареєстрований там з 1967 року.
Пояснив, що за життя батька ОСОБА_8 та матері ОСОБА_6 він, як син, постійно приходив до них, провідував, були випадки, що і позичав у матері гроші, оскільки тривалий час не мав постійної роботи, але потім повертав борги. Пояснив, що ніколи не втрачав інтересу до спірної квартири, де після смерті матері з серпня 2005р. позивачі унеможливили йому доступ до цього житла і чинять перешкоди у користуванні квартирою, в якій він має намір проживати з врахуванням того, що нещодавно розірвав шлюб з дружиною. Просить в позові відмовити.
Заслухавши пояснення сторін, їх представників, свідків ОСОБА_9., ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_7, дослідивши письмові докази справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення.
В судовому засіданні встановлено, що квартираАДРЕСА_1 перебуває у комунальній власності і складається з трьох кімнат жилою площею 38,8 кв.м., в якій з 1979 року зареєстрована позивач ОСОБА_3, з 2000 року - позивач ОСОБА_4,
З
з 2000 року - їх дочка ОСОБА_13, з 2004 року - дочка ОСОБА_14, та з 1967 року відповідач ОСОБА_5 (а.с.6).
Наймачем вказаної квартири, згідно копії особового рахунку (а.с.7) значиться ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 і після його смерті не було здійснено перереєстрацію наймача.
Як ствердили в суді позивачі і що не заперечив відповідач, він після одруження, залишив у 1989 році спірну квартиру і по даний час там не проживає, але претендує на це житло в зв'язку з відсутністю іншого постійного місця проживання.
Стверджує, що не втрачав інтересу до спірної квартири і мав намір ще за життя матері звернутися із заявою в орган приватизації, щоб мати частку у власності, але не зробив цього в зв'язку з відсутністю згоди інших членів сім'ї. На підтвердження своїх доводів відповідач не надав ніяких доказів, а позивачі заперечуючи цю обставину пояснили, що ОСОБА_5 до їх звернення в суд не висловлював намірів про вселення в квартиру і ніколи не вчиняв дій, які б давали підстави вважати, що він бажає проживати у спірній квартирі. ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. (а.с.5) також не ставила питання про приватизацію житла за участю всіх зареєстрованих в квартирі осіб.
В судовому засіданні відповідач ствердив, що позивачі після смерті матері чинять йому перешкоди у користуванні спірною квартирою, унеможливили йому доступ до житла, помінявши замок на вхідних дверях квартири.
Цю обставину, що замок поміняний не заперечили позивачі, але пояснили, що рік тому змушені були це зробити, оскільки відповідач, у їх відсутність міг прийти в квартиру, де знаходиться належне їм майно. Проте вони ніколи не перешкоджали ОСОБА_5 заходити туди у їх присутності, в т.ч. в кімнату, де проживала мати.
Цю обставину не заперечив відповідач, пояснивши, що забрав килим, який йому належить після смерті матері. Також пояснив, що на його прохання, син, без жодних заперечень позивачів забрав з кімнати матері документи на ім'я ОСОБА_5
З довідки, виданої ЖКП -2 сел.Жовтневе від 07 листопада 2006р. (а.с.16) вбачається, що ОСОБА_5 не звертався в ЖКП-2 протягом 2005-2006 років з приводу перешкоджання проживати в квартирі АДРЕСА_1, в якій він зареєстрований.
Не звертався ОСОБА_5. з такими заявами у 2005-2006 роках у Нововолинський MB УМВСУ (а.с.17) та до Жовтневої селищної ради (а.с.54).
З акту, складеного комісією 06 червня 2005р. (а.с.9) вбачається, що ОСОБА_5 зареєстрований АДРЕСА_1, але не проживає там 14 років.
Аналогічна інформація міститься у акті від 05 жовтня 2006р. (а.с.10).
З досліджених в суді копій квитанції по оплаті послуг (а.с.11-15), вбачається, що частина платіжних документів виписана на ОСОБА_8, який і на даний час значиться наймачем спірної квартири, а частина на ОСОБА_3 в
4
т.ч. квитанція до прибуткового касового ордера про сплату позивачкою 19 жовтня 2006р. заборгованості по квартплаті в сумі 187,33 грн.
При цьому, ОСОБА_5 пояснив, що він також вносив плату по комунальних послугах на ім'я ОСОБА_8, проте документи в нього відсутні.
Ці доводи відповідача суд до уваги не бере, оскільки вони спростовуються показаннями позивачів, свідка ОСОБА_9 та дослідженими в суді доказами.
В судовому засіданні відповідач пояснив, що не проживав у спірній квартирі, але постійно приходив туди, щоб провідати матір, яка померла 18 серпня 2005 року. Зазначив, що після цього рідше ходив в квартиру, а тепер немає туди доступу з вини позивачів.
Як встановлено судом, ОСОБА_5 протягом тривалого часу, зокрема більше року, що минув після смерті матері і до звернення позивачів в суд, не вчиняв жодних дій, які б свідчили про його бажання вселятися в квартиру по місцю реєстрації, не ставив такої вимоги до позивачів, а його епізодичні відвідини спірної квартири не дають суду підстав вважати, що відповідач має намір там постійно проживати.
Свідок ОСОБА_7 в суді показала, що позивачі чинять ОСОБА_5 перешкоди у користуванні квартирою. Такі твердження не грунтуються на доказах, і не можуть бути взяті до уваги судом та розцінюються критично з огляду на ту обставину, що свідок ОСОБА_7 перебуває у неприязних стосунках з позивачами. Поряд з цим, суд враховує, що свідок ОСОБА_7 показала, що ОСОБА_5 з 1989 року не проживає по місцю реєстрації, оскільки після одруження з нею вони спочатку деякий час проживали в будинку її батьків, а потім в квартирі поАДРЕСА_2, де і на даний час проживає ОСОБА_5
Заперечуючи позовні вимоги відповідач також зазначає, що в даний час шлюб з дружиною розірвано і йому необхідно залишити квартиру АДРЕСА_2, яка є особистою власністю ОСОБА_7
Наведена обставина не дає суду підстав для визнання за відповідачем права на проживання у спірній квартиріАДРЕСА_1, де він, як встановлено в судовому засіданні не проживав тривалий час без поважних причин, а був лише зареєстрований за вказаною адресою. Сам факт реєстрації не може слугувати доказом наявності постійного інтересу особи до спірного житла та бажання проживати за місцем реєстрації.
За правилами ст. 71 ЖК України при відсутності наймача або членів його сім'ї, житлове приміщення зберігається за ними протягом шести місяців. Житлове приміщення зберігається за тимчасово відсутніми наймачами чи членами їх сім'ї, понад шість місяців, лише у випадках, передбачених зазначеною нормою.
Відповідач ОСОБА_5 не подав суду доказів, які б свідчили про поважність причин його відсутності у місці реєстрації понад шість місяців та не довів, що позивачі чи інші особи чинили йому перешкоди у користуванні житлом, а тому суд визнає ОСОБА_5 таким, що втратив право користування жилим приміщенням, відповідно до порядку, визначеного ст. 72 ЖК України.
5
Керуючись ст.57, 58, 59, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, ст.71 ЖК України, суд,
вирішив:
Позов задоволити.
Визнати ОСОБА_5 таким, що втратив право на користування жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1.Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 ОСОБА_4 судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 8 грн. 50 коп. (вісім гривень 50 коп.) та інформаційно-технічне забезпечення - 7 грн. 50 коп. (сім гривень 50 коп.)
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Волинської області протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду, яка може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набуває законної сили після закінчення строку на подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження але апеляційна скарга не була подана у строк встановлений ст. 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.