Справа 1-7/07

ВИРОК

 ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

Смт. Любешів                                                                                        01 лютого 2007 року

Любешівський районний суд Волинської-області під головуванням

судді                                                                                      Гапончука В. В.,

за участю секретаря                                                            Літвинчук Л.М.,

прокурора                                                                             Купріянчика В. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, українця, з базовою загальною середньою освітою, не працюючого, не одруженого, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.І ст. 122 КК України,

ВСТАНОВИВ:

12 листопада 2006 року біля 23 год. ОСОБА_1, перебуваючи в будинку ОСОБА_2, жительки АДРЕСА_2, під час суперечки, умисно наніс один удар кулаком в ділянку щелепи громадянину ОСОБА_3, спричинивши йому тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості у вигляді перелому верхньої щелепи по ФОР - 1, які потягли за собою довготривалий розлад здоров»я більше 21 дня.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 вину у вчиненні злочину визнав повністю і показав, що ввечері 12 листопада 2006 року перебував на дискотеці в с Дольськ Любешівського району. Повертаючись близько 23 год. з дискотеки, побачив світло в будинку односельчанкиОСОБА_2 і вирішив зайти до неї додому, оскільки інколи там збираються знайомі хлопці. Коли зайшов в будинок побачив, що за столом сидів його батько - ОСОБА_4 та дядько -ОСОБА_3, які розмовляли між собою. Вказав, що його батько був в стані алкогольного сп»яніння, тому він сказав для нього щоб той йшов додому. Батько його не послухав, тому він почав його тягнути до виходу, хоча той впирався. ОСОБА_3 намагався їх розборонити і в цей момент він наніс ОСОБА_3 удар кулаком в ділянку обличчя в результаті чого той впав на дрова. Відразу після цього він повів батька додому, а ОСОБА_3 пішов до себе додому також.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 показав, що 12 листопада 2006 року близько 23 год, знаходився в будинку ОСОБА_2 та розмовляв на кухні біля стола з ОСОБА_4. В будинок зайшов ОСОБА_1. Під час спілкування між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 виникла суперечка. Коли він намагався заспокоїти та розборонити їх, ОСОБА_1 наніс йому удар кулаком в ділянку щелепи. Від нанесеного удару відчув різкий біль в ділянці передніх зубів, тому відійшов в сторону. Між ОСОБА_4,ОСОБА_1 суперечка припинилась і вони пішли додому. Після цього він звернувся в Любешівську ЦРЛ, де йому поставили діагноз: перелом верхньої щелепи.

Разом з тим, вина ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.І ст. 122 КК України повністю доведена доказами, які зібрані під час досудового слідства і не оспорюються  підсудним,   потерпілим і   які   одержані   законним   шляхом   без порушень

2

прав людини і громадянина у відповідності до ст. 62 Конституції України та Кримінально-процесуального кодексу України.

Згідно висновку експерта Камінь-Каширського відділення СМЕ №368 від 14.12.2006 року у ОСОБА_3 виявлено слідуючі тілесні ушкодження: перелом верхньої щелепи по ФОР-1, який виник від дії тупого твердого предмета і по ступені тяжкості відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої ступені тяжкості, які тягнуть за собою довготривалий розлад здоров»я більше 21 дня. (а.с. 21-22)

Таким чином, взявши до уваги покази підсудного, потерпілого, а також дослідивши матеріали кримінальної справи доведено, що ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч.І ст. 122 КК України.

Дії ОСОБА_1 на досудовому слідстві кваліфіковано вірно. Вони повністю підпадають під ознаки злочину, передбаченого ч.І ст. 122 КК України.

При призначенні покарання підсудному, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності скоєного злочину, дані про підсудного, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, по місцю проживання характеризується негативно.

Обставинами, які пом'якшують покарання є щире каяття підсудного, сприяння розкриттю злочину, добровільно відшкодував витрати на лікування потерпілого.

Обставин, які обтяжують покарання відсутні.

З врахуванням викладеного, суд вважає, що виправлення і перевиховання ОСОБА_1 можливе без ізоляції від суспільства і обирає покарання в межах санкції статті, за якою він притягується до відповідальності із застосуванням ст. 75 КК України та покладенням певних обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Цивільний позов по справі не заявлявся, судових витрат немає.

Речові докази по справі відсутні.

Керуючись ст.ст.323,324 КПК України, суд,-

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.І ст. 122 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 від відбування покарання звільнити з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік з покладенням відповідно до ст. 76 КК України обов»язку не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи та періодично з»являтися в ці органи для реєстрації.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_1 залишити попередню -підписку про невиїзд.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Волинської області через Любешівський районний суд протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженому, який перебуває під вартою в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.