Справа № 2-320/11

РІШЕННЯ

Іменем України

24.10.2011 року Заводський районний суд м. Миколаєва в складі головуючого – судді Андрощука В.В., при секретарі Забродській Г.В., за участю представника позивача – ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання спадкового договору, -

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про розірвання спадкового договору.

В позовній заяві ОСОБА_3 вказувала, що їй на праві власності належить квартира АДРЕСА_1. 19.12.2009 року вона уклала з відповідачем ОСОБА_4 спадковий договір, на підставі якого здійснила відчуження на користь останньої після своєї смерті належної їй на праві власності квартири. В свою чергу, ОСОБА_4 взяла на себе обов’язки по її утриманню та догляду відповідно до умов договору. Однак, з моменту підписання договору, жодного зобов’язання, ОСОБА_4 не виконала. Крім того, після вимог про виконання умов договору, ОСОБА_4 побила її, в зв’язку з чим вона змушена була звертатися до міліції. Своєю поведінкою ОСОБА_4 створила умови, які унеможливили їх спільне проживання в ІНФОРМАЦІЯ_1, в зв’язку з чим вона – позивач, змушена була піти зі своєї квартири та проживати до теперішнього часу у знайомих.

Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_3 просила задовольнити її вимоги на підставі ст.ст.1302-1308 ЦК України.

Під час судового розгляду справи ОСОБА_3 підтримала свої вимоги та наполягала на їх задоволенні.

Відповідач ОСОБА_4 позов ОСОБА_3 не визнала. Стверджувала, що належним чином виконувала свої обов’язки відповідно до умов спадкового договору з моменту його укладення. Натомість ОСОБА_3 самостійно, без будь-яких причин до того, 21.09.2010 року залишила місце свого проживання – квартиру АДРЕСА_2 та до теперішнього часу проживає у інших осіб. ОСОБА_5 новою М.Т. з власної ініціативи місця свого проживання, перешкоджає їй – відповідачу належним чином виконувати свої зобов’язання за спадковим договором, які позивач до того ж відмовляється приймати.

Заслухавши доводи сторін та їх представників на підтвердження своїх вимог та заперечень, показання свідків, дослідивши матеріали справи та відмовні матеріали, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.1302 ЦК України за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов’язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.

Відповідно до ст.651 ЦК України розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст.1308 ЦК України спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень.

Отже, законодавством чітко визначено підставу для розірвання спадкового договору на вимогу відчужувача – невиконання набувачем його розпоряджень.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 є власницею квартири АДРЕСА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого відділом приватизації Херсонського відділення одеської залізниці м. Херсон 30.09.1993 року та на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 17.12.2009 року, реєстровий №5-1040.

19 грудня 2009 року позивач ОСОБА_3 і відповідач ОСОБА_4 уклали спадковий договір, який посвідчено приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_6 Зареєстровано в реєстрі за №339.

За цим спадковим договором ОСОБА_3 (відчужував майна) передає після своєї смерті у власність ОСОБА_4 (набувач майна) належну їй на праві приватної власності квартиру, що знаходиться за адресою – АДРЕСА_4. Відповідно до п.9 договору, за згодою сторін на набувача майна покладаються такі обов’язки – забезпечення відчужувача майна щоденним триразовим калорійним харчуванням (сніданок, обід, вечеря) за раціоном, який рекомендує лікар. Вартість продуктів харчування визначається виходячи з середніх цін на ці продукти у період їх придбання; забезпечення придатним для носіння одягом і взуттям; надання побутових потреб (прання постільної білизни, індивідуальних речей – один раз на 10 днів, послуги перукарні – за бажанням відчужувача майна, ремонт побутової техніки (телевізор, холодильник, праска та ін.); забезпечення належним медичним обслуговуванням, забезпечення лікувальними заходами, вартість яких визначається на підставі виданих лікарями рецептів; відвідувати відчужувача майна у випадку влаштування його до лікарні; забезпечення послугами адвокатів та нотаріусів. Набувач майна у разі смерті зобов’язаний поховати відчужувача майна за свій рахунок на цвинтарі м. Миколаєва. Відповідно до п.10 договору право власності на вказану в договорі квартиру переходить до набувача майна в разі виконання ним умов цього договору та після смерті відчужувача майна. Відповідно до п.13 договору у разі невиконання набувачем майна розпоряджень відчужувача майна, спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача майна.

З кінця 2009 року відповідач ОСОБА_4 з своєю сім’єю і позивач ОСОБА_3 проживали разом в ІНФОРМАЦІЯ_1.

В травні 2010 року ОСОБА_3 зверталася до суду з позовом до ОСОБА_4 про розірвання спадкового договору. Ухвалою суду від 16.07.2010 року провадження по справі було закрито в зв’язку з відмовою позивача від позову. Зокрема в поданій заяві про відмову від позову зазначено, що відсутній спір, умови договору ОСОБА_4 не порушуються. Ухвала суду про закриття провадження по справі не оскаржувалась та набрало законної сили.

21.09.2010 року позивач ОСОБА_3 самостійно, без згоди відповідача ОСОБА_4 залишила квартиру АДРЕСА_2 і до теперішнього часу проживає у родичів.

Згідно вимог ч. 1 ст. 60 ЦПК України на позивача покладено обов'язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог та на підтвердження цього надати суду належні та допустимі докази з дотриманням правил ст. ст. 58, 59 ЦПК України.

ОСОБА_3 та її представник не довели в суді того, що ОСОБА_4 не виконувала її розпоряджень за умовами спадкового договору з часу його укладення, та крім власних тверджень, не надали на підтвердження цього належні та допустимі докази.

Натомість відповідачем надано суду належні і достатні докази, які спростовують доводи позивача та його представника в судовому засіданні і свідчать, що з часу укладення оспорюваного спадкового договору ОСОБА_4 належним чином виконувала свої зобов’язання.

Про належне виконання відповідачем умов спадкового договору зокрема свідчать - показання допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_7, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10; документи (квитанції) на підтвердження витрат по ремонту квартири та сплаті комунальних послуг; квитанції на підтвердження витрат по придбанню продуктів харчування, ліків, ремонту побутової техніки, оплаті послуг перукаря. Наданий та досліджений в судовому засіданні відеозапис з власними поясненнями ОСОБА_3 свідчить, що остання висловлює своє задоволення стосовно відношення до неї з боку ОСОБА_4 і членів її сім’ї, що вона задоволена тими послугами та їх якістю, які надає відповідач за умовами спадкового договору і з цього приводу немає ніяких претензій і зауважень.

Інші доводи ОСОБА_3 та її представника в обґрунтування заявлених вимог про розірвання спадкового договору – про те що позивач боїться відповідача, тероризування та побиття відповідачем позивача 21.09.2010 року, в зв’язку з чим остання змушена була звертатись до правоохоронних органів та припинити спільне проживання з відповідачем, залишивши квартиру, суд також не приймає до уваги та оцінює критично. Такі доводи, крім власних пояснень, не підтверджені іншими доказами. Крім того, вони повністю спростовуються дослідженими судом доказами. Так, з особистих пояснень ОСОБА_3, наданих правоохоронним органам, які містяться у відмовних матеріалах №№8405,8412, слідує, що ОСОБА_4 її не тероризувала, не застосовувала насилля та 21.09.2010 року не заподіювала побоїв. Відповідно до листа прокуратури Заводського району м. Миколаєва від 16.12.2010 року №539-10 ОСОБА_3 до правоохоронних органів з приводу вчинених відносно неї ОСОБА_4 побоїв та мордування, не зверталась.

Встановлені судом обставини справи дають підстави зробити висновок і про відсутність вини відповідача у невиконанні на теперішній час своїх зобов’язань за умовами оскаржуваного спадкового договору, оскільки позивач своєю поведінкою унеможливлює це, категорично відмовляється приймати таке виконання з боку відповідача та бажає з суб’єктивних причин розірвання спадкового договору.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав відповідно до ст.1308 ЦК України, для розірвання спадкового договору від 19.12.2009 року на вимогу відчужувача майна – ОСОБА_3

Керуючись ст.ст.1302-1308 ЦК України, ст.ст.6,10,11,60,79,88,209,212-215,218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання спадкового договору відмовити.

Рішення набирає законної сили через 10 днів з дня його проголошення.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Миколаївської області через Заводський районний суд м. Миколаєва в строк та порядку передбаченому ст.ст.294-296 ЦПК України.

СУДДЯ: В.В. АНДРОЩУК