ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 липня 2006 р. | № 2-24/4993-2006 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Михайлюка М.В.,
Бенедисюка І.М.,
Дунаєвської Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Державного підприємства “Первомайський виноробний завод” на рішення від 16 травня 2006 року господарського суду Автономної Республіки Крим у справі № 2-24/4993-2006 за позовом Державного підприємства “Первомайський виноробний завод”, с. Первомайське Сімферопольського району, до Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод Первомайський”, с. Первомайське Сімферопольського району, про стягнення 1 212 181 грн. 31 коп.,
ВСТАНОВИВ:
У січні 2006 року позивач –Державне підприємство “Первомайський виноробний завод” пред’явив у господарському суді позов до відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод Первомайський” про стягнення 1 212 181,38 грн.
Вказував, що на виконання умов договору від 20.01.2004 р. поставив відповідачу товар (винопродукцію) на суму 1 216 98741 грн., за яку відповідач не розрахувався, на яку нараховано індекс інфляції та 3% річних.
Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 травня 2006 року (суддя Колосова Г.Г.) у позові відмовлено.
Судове рішення мотивоване недоведеністю позивачем виникнення вказаної суми боргу саме за договором від 20.01.2004 р., оскільки доказів того, що товар було поставлено саме за договором від 20.01.2004 р. не надано, товарно-транспортні накладні не містять відміток про відвантаження виноматеріалу на підставі вищезазначеного договору.
У касаційній скарзі Державне підприємство “Первомайський виноробний завод”, посилаючись на порушення та неправильне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Заслухавши доповідача, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права судова колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Так, господарським судом встановлено, що 20.01.2004 р. між позивачем (Продавець) та відповідачем (Покупець) укладено договір купівлі-продажу виноматеріалів № 25, відповідно до умов якого Продавець передає у власність Покупця, а Покупець –приймає та сплачує виноматеріал (товар) у відповідності до товарно-транспортних накладних за цінами, які склалися на момент відвантаження товару (а.с. 8 т.1).
Кількість, ціна та строки поставки визначені в додатках № 1 - № 5, які є невід’ємною частиною договору.
Вищезазначений договір та додатки підписані та скріплені печатками позивача та відповідача.
Місцевий господарський суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження наявності боргу саме за договором від 21.01.2004 р., оскільки товарно-транспортні накладні, надані позивачем на підтвердження своїх позовних вимог, не містять відміток щодо отримання відповідачем товару саме на підставі вищевказаного договору. При цьому суд посилався на доводи відповідача про існування між сторонами й інших договірних відносин.
Проте повністю погодитися з зазначеними висновками суду в повному обсязі не можна, оскільки суд дійшов них без повного та всебічного з’ясування всіх обставин справи, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.
Як передбачено статтею 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарських зобов’язань є укладення господарського договору та інших угод. Із змістом зазначеної норми кореспондуються і приписи ч. 2 ст. 11 ЦК України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається із змісту наведених норм зобов’язання за договором припиняються шляхом їх повного виконання, що в даному випадку і повинно бути предметом судового дослідження.
Відповідно до ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Згідно з п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року господарські операції –це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов’язань та фінансових результатів.
Тобто, факт проведення суб’єктом підприємницької діяльності господарських операцій, що стосуються виконання ним зобов’язань відповідно до умов договорів, укладених цим суб’єктом з іншими суб’єктами господарювання, повинні підтверджуватися первинними бухгалтерськими документами.
Місцевим господарським судом, з посиланням на доводи відповідача про існування між сторонами й інших договорів, відмовлено в позові з підстав ненадання позивачем доказів виникнення заборгованості саме за договором № 25 від 20.01.2004 р. Однак виконання вказаних умов договору та відповідного відображення такої операції в бухгалтерському обліку як позивача, так і відповідача судом не досліджувалось.
При цьому, господарським судом залишено поза увагою доводи позивача, що господарська діяльність між сторонами по поставці виноматеріалів здійснювалась у відповідності саме до договору № 25 від 20.01.2004. Предметом договорів, укладених між сторонами у 2004 році, на які вказує відповідач, є спирти ( а.с. 110 –121 т. 1). Інші договори по постачанню саме виноматеріалів між сторонами в період з 2004 року не укладались.
Враховуючи, що встановлення вищенаведених обставин входить до предмету доказування в даному спорі, оскільки від цього залежать права та обов'язки сторін у спорі, а в рішенні місцевого господарського суду відсутні будь які висновки, що свідчать про те, що вищезгадані обставини були предметом дослідження.
Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення" від 29.12.1976 року за №11 обґрунтованим визнається рішення суду, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Рішення місцевого суду не відповідає зазначеним вимогам, оскільки, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, не ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення у справі підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119- 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державного підприємства “Первомайський виноробний завод” задовольнити частково.
Рішення від 16 травня 2006 року Господарського суду Автономної Республіки Крим у справі № 2-24/4993-2006 скасувати.
Справу передати на новий судовий розгляд до Господарського суду Автономної Республіки Крим в іншому складі.
Судді: М.В. Михайлюк
І.М. Бенедисюк
Н.Г. Дунаєвська