ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

ПОСТАНОВА

Іменем України

11.08.10 № 13/34/09-АП

суддя Серкіз В.Г.

За позовом: Відкритого акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів”, м. Запоріжжя

до: Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, м. Запоріжжя

про стягнення 5 784 339,00 грн.

Суддя В.Г. Серкіз

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1довіреність №18-40від18.09.08

ОСОБА_2довіреність №18-152від28.12.09

Від відповідача-1: ОСОБА_3довіреність №Б/нвід20.10.09

ОСОБА_4довіреність №Б/нвід29.06.10

Від відповідача-2:Не з’явився

Прокурор:ОСОБА_5посвідчення №261від08.08.06

Розглядається позовна заява Відкритого акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів” до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі про стягнення з Державного бюджету України суми податку на додану вартість що підлягає відшкодуванню з бюджету по декларації з ПДВ за травень 2008 року, у розмірі 5 784 339,00 грн.

До вирішення спору по суті позивач уточнив свої вимоги та просив суд визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, яка виразилася у ненаданні до органу державного казначейства висновку про відшкодування ВАТ “Запорізький завод феросплавів” податку на додану вартість за травень 2008р. та стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів” суму податку на додану вартість що підлягає відшкодуванню з бюджету по декларації з ПДВ за травень 2008 року, у розмірі 5 784 339,00 грн.

Відповідач-1 поти позову заперечив. У запереченнях на позов зазначив, що податкові органи не можуть бути відповідачем у позовах про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість. Крім відповідач вважає, що вимоги позивача не можуть бути розглянуті господарським судом відповідно до підвідомчості справ Господарського процесуального кодексу України та за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. Представник відповідача у судовому засіданні підтримав заперечення проти позову та просив у його задоволенні відмовити.

Відповідач-2 у судове засідання не з’явився та надіслав до суду пояснення на адміністративний позов. У поясненнях зазначив, що відповідно до наданих повноважень органи Державного казначейства України на приймають самостійного рішення щодо перерахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, а здійснюють таке відшкодування тільки на підставі висновків органів державною податкової служби та згідно з реєстрами на відшкодування податку на додану вартість або за рішенням суду та наданої податковим органом довідки щодо залишку сум невідшкодованого податку за звітний період. У зв’язку з тим, що до Головного управління не надходило висновку та реєстру на відшкодування податку на додану вартість позивачеві за вказаний в позовній заяві звітний період та на визначену суму, то і підстав для перерахування коштів у головного управління на даний час відсутні. Крім того, просив розглянути справу без його представника.

Прокурор підтримав заперечення відповідача-1 та просив у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи та документи, надані сторонами додатково, заслухавши представників сторін та прокурора, суд

ВСТАНОВИВ:

ВАТ «ЗФЗ»є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом №11030282 про реєстрацію платника податку на додану вартість, виданого СДПІ по роботі з ВВП у м. Запоріжжі 13.09.2006 року.

Як платник податку на додану вартість ВАТ «ЗФЗ»подало до СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2008 року, якою (код рядка 25, 25.1.) визначено суму податку на додану вартість (далі –ПДВ), що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, в розмірі 5 784 339, 00 грн. Сума ПДВ у розмірі 5 784 339,00 грн. на час розгляду справи в суді на рахунок ВАТ «ЗФЗ»не надійшла.

У вересні 2008 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя (далі –СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжя або Відповідач) проведено документальну невиїзну перевірку Відкритого акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів»(далі –ВАТ «ЗФЗ»або Позивач) з питань правових відносин з ТОВ «Компанія «Ресурс»за травень 2008 року. За результатами перевірки складено ОСОБА_4 № 25/08-08/00186542 від 15.09.2008 року (далі –ОСОБА_4 перевірки) , в якому зроблено висновок про порушення підприємством п.п.1.8, 1.3 ст. 1 та п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.1, 7.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню за травень 2008 року на 5 784 339 грн.

На підставі зазначеного ОСОБА_4 перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001390808/0 від 25.09.2008 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 5 784 339, 00 грн. за травень 2008 року, а також зазначено, що на момент перевірки невідшкодоване податку на додану вартість 5 784 339, 00 грн.

ВАТ «ЗФЗ»звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про визнання протиправним та скасуванню податкового повідомлення-рішення № 0001390808/0 від 25.09.2008 року, за результатом розгляду якої постановою господарського суду Запорізької області у справі № 23/433/08-АП від 14.11.2008 року вирішено позовні вимоги задовольнити повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі № 0001390808/0 від 25.09.2008 року.

15.07.2009р. ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду постанову господарського суду Запорізької області від 14.11.2008р. у справі №23/433/08-АП залишити без змін.

23.06.2010р. ухвалою Вищого адміністративного суду України ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2009р. та постанову господарського суду Запорізької області від 14.11.2008р. у справі №23/433/08-АП також залишено без змін.

Відповідно до пп.7.7.1.п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97 від 03.04.1997 року зі змінами та доповненнями (Закон №168/97-ВР) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) (пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР).

Відповідно до пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97-ВР платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну (камеральну) перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету (пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97-ВР).

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу (пп.7.7.6.п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР).

Відповідно до пп.7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної (документальної) перевірки податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Таким чином, СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, повинен діяти у спосіб передбачений законом, а саме за наслідками перевірки, або надати висновок із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування. В свою чергу орган державного казначейства на підставі висновку про підтвердження сум ПДВ, що підлягають відшкодуванню з бюджету здійснює фактичне перерахування грошових сум (надмірно сплаченого ПДВ) на рахунок підприємства. До теперішнього часу Позивач не отримав належних до повернення йому сум ПДВ із державного бюджету, що свідчить про порушення вимог Закону про ПДВ.

Крім того суд зазначає, що чинним податковим законодавством України не передбачено право податкового органу з будь-яких причин утримуватись від виконання зазначених вище дій, що зробила СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі. Також, нормами Закону №168/97-ВР право господарюючого суб’єкта –платника ПДВ на отримання бюджетного відшкодування по ПДВ не ставиться в залежність від проведення або не проведення зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника, адже платник податків не несе відповідальність за правильність ведення податкового обліку іншими платниками податків.

За таких обставин, вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають закону і наданим доказам, підтверджені у судовому засіданні і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету.

Керуючись ст. ст. 94, 158-163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, яка виразилася у ненаданні до органу державного казначейства висновку про відшкодування ВАТ “Запорізький завод феросплавів” податку на додану вартість за травень 2008р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів” (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11, р/р 26005130029045 в ЗАО КБ “Приватбанк”, МФО 305299, код ЄДРПОУ 00186542) суму податку на додану вартість що підлягає відшкодуванню з бюджету по декларації з ПДВ за травень 2008 року, у розмірі 5 784 339 (п’ять мільйонів сімсот вісімдесят чотири тисячі триста тридцять дев’ять) грн. 00 коп.

Судові витрати присудити з Державного бюджету.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції подається протягом п’яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Постанова підготовлена у повному обсязі і підписана 12.08.2010р.

Суддя                                                                                В.Г. Серкіз