ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
ПОСТАНОВА
Іменем України
22.07.10 № 18/454/06-АП-13/130/07-АП
суддя Серкіз В.Г.
За позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “Метал Плюс”, м. Запоріжжя
до: Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0000202302/0, №0000192302/0 від 20.03.2006р., №0000202302/1, №0000192302/1 від 12.04.2006р., №0000202302/2, №0000192302/2 від 30.06.2006р., № 0000202302/3, № 0000192302/3 від 06.09.2006р.
Суддя В.Г. Серкіз
Представники:
Від позивача: ОСОБА_1довіреність №Б/нвід07.06.10
Від відповідача: ОСОБА_2довіреність №11606/10/10-04від23.07.10
Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “Метал Плюс” до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0000202302/0, №0000192302/0 від 20.03.2006р., №0000202302/1, №0000192302/1 від 12.04.2006р., №0000202302/2, №0000192302/2 від 30.06.2006р., № 0000202302/3, № 0000192302/3 від 06.09.2006р.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги на підставах викладених у позові та зазначив, що податкові повідомлення-рішення:
- № 0000202302/0 від 20.03.2006 р., № 0000192302/0 від 20.03.2006 р.,
- № 0000202302/1 від 12.04.2006 р., № 0000192302/1 від 12.04.2006 р.,
- № 0000202302/2 від 30.06.2006 р., № 0000192302/2 від 30.06.2006 р.,
- № 0000202302/3 від 06.09.2006 р., № 0000192302/3 від 06.09.2006 р.
є протиправними і підлягають визнанню нечинними.
Представник відповідача у судовому засідання проти позову заперечив та пояснив, що вимоги позивача є помилковими та такими, що не ґрунтуються на законі.
Висновки викладені в акті перевірки №04032302/30744427 від 09.03.2006 р. відповідають фактичним обставинам справи, а прийняті на його підставі оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідають вимогам чинного законодавства та підстави для визнання їх нечинними відсутні.
Представник відповідача у судовому засіданні просив суд у задоволенні позову відмовити.
Розглянувши матеріали справи та документи, надані сторонами додатково, заслухавши представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ:
Державною податковою інспекцією у Комунарському районі м. Запоріжжя за період з 01.01.2004 року по 30.09.2005 р. проведена планова комплексна документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма „Метал плюс" , за результатами якої складено Акт № 04032302/30744427 від 09.03.2006 р.
ТОВ “НВФ “Метал плюс” на Акт перевірки були надані заперечення №01/18 від 13,03.2006р., які листом ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя №4675/10/23-212 від 15.03.2006 р. залишені без задоволення.
На підставі Акту перевірки № 04032302/30744427 від 09.03.2006 р. Державною податковою інспекцією у Комунарському районі м. Запоріжжя винесені:
Податкове повідомлення - рішення № 0000202302/0 від 20.03.2006 р., яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 10600,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 4240,00 грн.
Податкове повідомлення - рішення № 0000192302/0 від 20.03.2006 р., яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 8440,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 4220,00 грн.
На вказані податкові повідомлення-рішення позивач подав скаргу №01/24 від 27.03.2006р., яка рішенням ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя №6551/10/23-212 від 12.04.2006 р. залишена без задоволення. Листом №01/36 від 13.04.2006 р. позивач направив відповідачу копію документа, що спростовував висновків відповідача викладені в Акті перевірки. Разом із рішенням ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя направила на адресу позивача:
1) Податкове повідомлення - рішення № 0000202302/1 від 12.04.2006 р., яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 10600,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 4240,00 грн.
2) Податкове повідомлення - рішення № 0000192302/1 від 12.04.2006 р., яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 8440,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 4220,00 грн.
На вказані та попередні податкові повідомлення-рішення позивач подав скаргу №01/47 від 27.04.2006р., яка рішенням ДПА у Запорізькій області №2111/10/25-020 від 22.06.2006 р. залишена без задоволення. Разом із рішенням ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя направила на адресу позивача:
1) Податкове повідомлення - рішення № 0000202302/2 від 30.06.2006 р., яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 10600,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 4240,00 грн.
2) Податкове повідомлення - рішення № 0000192302/2 від 30.06.2006 р., яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 8440,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 4220,00 грн.
На вказані та всі попередні податкові повідомлення-рішення позивач подав скаргу №01/60 від 30.06.2006р., яка рішенням ДПА України №9652/6/25-0515 від 31.08.2006 р. залишена без задоволення. 08.09.2006 р. позивач отримав від ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя:
1) Податкове повідомлення - рішення № 0000202302/3 від 06.09.2006 р., яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 10600,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 4240,00 грн.
2) Податкове повідомлення - рішення № 0000192302/3 від 06.09.2006 р., яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 8440,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 4220,00 грн.
Суд вважає, що зазначені податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають визнанню нечинними з наступних підстав:
При проведенні перевірки ДПІ у Комунарському районі здійснила неправильне застосування норм Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств".
Завищення суми валових витрат обумовлено в акті перевірки порушенням п. 5.1, п.п. 5.3.9 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств".
Відповідачем неправильно застосовано положення п. 5.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, оскільки відповідач робить висновок про відсутність спрямованості діяльності позивача на отримання доходу на підставі лише двох операцій із закупівлі обмоток трансформатору у ТОВ “НВЦ “Ресурс-2000” та реалізації утвореного в результаті їх розбору брухту міді ТОВ “Сітрон”. Збиток з урахуванням оплати маркетингових послуг ПП “УкрРесурсПром” склав 79,82 грн.
Тому відповідач зробив висновок, що віднесення на валові витрати витрат на маркетингові послуги за вказаною операцією у повному обсязі є порушенням вимог п. 5.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств".
Однак відповідач не врахував того, що збиток у розмірі 79,82 грн. відноситься до підприємницького ризику позивача та зумовлений специфікою здійснення операцій з металобрухтом, оскільки позивач при закупці жодним чином не міг передбачити, що процент складових компонентів обмоток трансформатору, що не представляють собою комерційної цінності, виявиться завищеним порівняно із вмістом компонентів з міді. Даний факт виявився вже при розборі вказаних обмоток, тобто вже після їх закупівлі у ТОВ “НВЦ “Ресурс-2000".
Також свої висновки відповідач обґрунтовував порушенням позивачем п. 5.3.9 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств", посилаючись при цьому на наявність рішення Святошинського районного суду м. Києва по цивільній справі № 2-14-14-1/05 від 30.03.2005 р., яким установчі документи та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість одного з контрагентів позивача, а саме Приватного підприємства "УкрРесурсПром" визнані недійсними.
Посилання на судове рішення, яким визнані недійсними установчі документи та свідоцтво платника ПДВ ПП “УкрРесурсПром”, як на підставу зменшення сумі валових витрат позивача є необґрунтованим, так як зазначене рішення суду не розповсюджуються на угоду, яку було укладено між позивачем та виконавцем маркетингових послуг - ПП "УкрРесурсПром".
Так, договір № 102/05 про надання маркетингових послуг від 01.02.2005 р., укладений між позивачем та ПП "УкрРесурсПром", за яким здійснювалось надання маркетингових послуг, та за яким у позивача визначені суми валових витрат та податкового кредиту, у встановленому законодавством порядку не визнано недійсним.
Крім того, відповідно до довідки Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві №21-10/1387 від 13.03.2006 р., станом на 01.03.2006 року, у державному реєстрі значиться ПП "УкрРесурсПром". Станом на 01.04.2006 року ПП "УкрРесурсПром" також значиться у державному реєстрі, про що свідчить довідка Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві №21-10/2238 від 18.04.2006 р.
Також відповідачем не враховано, що ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 19.01.2006 р. у справі №22-9266 рішення Святошинського районного суду м. Києва по цивільній справі № 2-14-14-1/05 від 30.03.2005 р. скасовано із закриттям провадження у справі.
Виходячи з вищевикладеного, враховуючи той факт, що ПП "УкрРесурсПром" не виключено з державного реєстру, судове рішення про визнання недійсними установчих документів підприємства та свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ скасовано, відсутні підстави для інкримінування позивачу порушень п. 5.1, п.п. 5.3.9 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств".
Необхідно також відзначити, що відповідно до абз. 2 п.п. 5.3.9 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств" не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам. Це означає, що позивач не повинен був відносити до складу валових витрат тільки суму у розмірі 79,82 грн., а не 42201,95 грн., як вважає відповідач.
При проведенні перевірки ДПІ у Комунарському районі здійснила неправильне застосування норм Закону України "Про податок на додану вартість".
В результаті проведення перевірки позивачу було зменшено суму податкового кредиту за березень 2005 р. у сумі 8440,00 грн.
Зменшення суми податкового кредиту та, відповідно, донарахування позивачу зобов’язань із сплати ПДВ, здійснено внаслідок безпідставного, на думку відповідача, включення до податкового кредиту останнім сум податку на додану вартість по податковим накладним, отриманим від ПП "УкрРесурсПром", оскільки даний ПДВ не підтверджений фактичним наданням послуг та фактичною сплатою ПДВ до бюджету.
В обґрунтування зазначеної позиції також зроблено посилання на визнання недійсними установчих документів та свідоцтва платника ПДВ ПП "УкрРесурсПром" відповідно до рішення Святошинського районного суду м. Києва по цивільній справі № 2-14-14-1/05 від 30.03.2005 р.
Зазначена правова позиція не відповідає вимогам законодавства виходячи з наступного.
Відповідно до п. 7.4.1 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, яка діяла у період, що перевірявся) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (п. 7.4.5 Закону України "Про податок на додану вартість").
Згідно з п. 7.5.1 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Системний аналіз зазначених правових норм дозволяє зробити висновок: єдиними підставами для визначення правомірності віднесення витрат по сплаті податку до складу податкового кредиту є перерахування коштів в оплату товарів та підтвердження цих витрат належним чином оформленими податковими накладними.
Виходячи з викладеного, право на податковий кредит у позивача виникло з дати перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця маркетингових послуг - ПП "УкрРесурсПром" та підтверджено виписаними та оформленими у відповідності з вимогами п. 7.2.1 Закону "Про податок на додану вартість" податковими накладними.
Фактичне перерахування позивачем грошових коштів на поточний рахунок ПП "УкрРесурсПром", наявність належним чином оформлених податкових накладних, які підтверджують суму податкового кредиту, відображено в Акті перевірки № 04032302/30744427 від 09.03.2006 р.
Як вже зазначалося вище, посилання на судове рішення Святошинського районного суду м. Києва по цивільній справі № 2-14-14-1/05 від 30.03.2005 р., яким визнані недійсними установчі документи та свідоцтво платника ПДВ ПП "УкрРесурсПром", як на підставу зменшення сум податкового кредиту позивача є необгрунтованим, так як зазначене рішення суду не розповсюджуються на угоду, яку було укладені між позивачем та виконавцем маркетингових послуг - ПП "УкрРесурсПром".
Так, договір № 102/05 про надання маркетингових послуг від 01.02.2005 р., укладений між позивачем та ПП "УкрРесурсПром", за яким здійснювалось надання маркетингових послуг, та за яким у позивача визначені суми валових витрат та податкового кредиту, у встановленому законодавством порядку не визнано недійсним.
Крім того, Відповідно до довідки Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві №21-10/1387 від 13.03.2006 р., станом на 01.03.2006 року, у державному реєстрі значиться ПП "УкрРесурсПром". Станом на 01.04.2006 року ПП "УкрРесурсПром" також значиться у державному реєстрі, про що свідчить довідка Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві №21-10/2238 від 18.04.2006 р.
Також відповідачем не враховано, що ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 19.01.2006 р. у справі №22-9266 рішення Святошинського районного суду м. Києва по цивільній справі № 2-14-14-1/05 від 30.03.2005 р. скасовано із закриттям провадження у справі.
Відповідно до п. 7.2.4 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Оскільки вказане вище рішення суду, яким визнано недійсним установчі документи та свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ ПП "УкрРесурсПром" скасовано, то останнє правомірно склало та надало позивачу податкові накладні від 14.03.05 р. №140305 та №140303, на підставі яких позивач відніс суми ПДВ, сплачені у вартості отриманих маркетингових послуг, до податкового кредиту за звітний період.
Необхідно зазначити, що в Акті перевірки відсутні відомості щодо недекларування ПП "УкрРесурсПром" податкових зобов'язань за ПДВ та його несплати до бюджету.
Стосовно фактичного надання послуг управненим суб’єктом господарської діяльності.
Виходячи з того, що рішення Святошинського районного суду м. Києва по цивільній справі № 2-14-14-1/05 від 30.03.2005 р., яким визнані недійсними установчі документи та свідоцтво платника ПДВ ПП "УкрРесурсПром", скасовано із закриттям провадження у справі, на час надання маркетингових послуг та їх документального оформлення останнє діяло як управнений суб’єкт господарської діяльності.
Фактичне надання маркетингових послуг ПП "УкрРесурсПром" підтверджується договором № 102/05 про надання маркетингових послуг 01.02.2005 р., Актами виконаних робіт від 14.03.2005 р., 28.03.2005 р., сплатою позивачем винагороди ПП "УкрРесурсПром" у сумі 50642,34 грн., доказом чого є виписки з реєстру банку за 22.03.2005 р., за 29.03.2005 р., за 04.04.2005 р., а також наданими ПП "УкрРесурсПром" позивачу відповідними податковими накладними №140305 від 14.03.2005 р., №140303 від 14.03.2005 р. Дані обставини відображені відповідачем в Акті перевірки.
На дату укладення та виконання вказаного договору, оформлення та видачі податкових накладних ПП "УкрРесурсПром" перебувало на податковому обліку як платник ПДВ та не було виключено з ЄДРПОУ.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позивач не порушував вимоги п.п. 7.2.1, 7.4.1, 7.5.1 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки правомірно включив до податкового кредиту суми ПДВ, сплачені у складі вартості маркетингових послуг, фактично наданих та отриманих від зареєстрованого у встановленому законодавством порядку в якості суб’єкта підприємницької діяльності та платника ПДВ ПП "УкрРесурсПром", яке належним чином оформило та надало позивачу податкові накладні.
В будь-якому випадку Закон України "Про податок на додану вартість" не передбачає відповідальності платника податків за діяння інших платників податків, з якими платник податків, в даному випадку позивач, мав оформлені у встановленому законодавством порядку господарські правовідносини, та за умови, що останній на законних підставах нарахував податковий кредит. Крім того, на момент здійснення операцій, оформлення та видачі податкових накладних продавці (виконавці послуг) були зареєстровані у якості платників ПДВ та перебували у ЄДРПОУ.
За таких обставин позов підлягає задоволенню, а судові витрати присуджено з Державного бюджету.
Заперечення відповідача не взяті судом до уваги з зазначених вище підстав.
Керуючись ст. ст. 94, 158-163 КАС України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити.
Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя №0000202302/0 від 20.03.2006р., №0000192302/0 від 20.03.2006р., №0000202302/1 від 12.04.2006р., №0000192302/1 від 12.04.2006р., №0000202302/2 від 30.06.2006р., №0000192302/2 від 30.06.2006р., № 0000202302/3 від 06.09.2006р., № 0000192302/3 від 06.09.2006р.
Судові витрати присудити з Державного бюджету України.
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції подається протягом п’яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Постанова підготовлена у повному обсязі і підписана 02.08.2010р.
Суддя В.Г. Серкіз