ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
ПОСТАНОВА
Іменем України
04.09.12 № 23/1/09-АП-3/42/09-АП-23/58/09-АП-13/319/09-АП
суддя Серкіз В.Г.
За позовом: Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1, м. Запоріжжя
до: Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, м. Запоріжжя
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 06.04.2007р. № 0000301702/0
Суддя Серкіз В.Г.
Представники сторін:
Від позивача: ОСОБА_2, дов. б/н від 18.05.2012р.
Від відповідача: ОСОБА_3, дов. № 2526/10-014 від 13.08.2012р.
Відповідно до ч. 4 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 03.07.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови. На підставі статті 160 КАС України постанова складається у термін не більше ніж п’ять днів. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Розглядається адміністративний позов суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1, м. Запоріжжя, до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, про визнання протиправним і нечинним податкового повідомлення -рішення від 06.04.2007р. № 0000301702/0.
Ухвалою господарського суду Запорізької області справу № 23/1/09-АП-3/42/09-АП-23/58/09-АП-13/319/09-АП призначено до розгляду на 04.09.2012р.
04.09.2012р. відповідно до ст. 126 КАС України та змін, які внесені до розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” КАС України, судове засідання здійснювалося за допомогою технічних засобів, а саме програмно-апаратного комплексу “Оберіг”.
Судом оголошено про відкриття судового засідання.
Відводів складу суду не заявлено.
Представник позивача підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у адміністративному позові, просить визнати протиправним і нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя № 0000301702/0 від 06.04.2007р. Вказаним рішенням податкового органу СПД ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов’язання з урахуванням штрафних санкцій за платежем –ПДВ в сумі 294 313,50 грн. Позивач вважає повідомлення-рішення № 0000301702/0 від 06.04.2007р. протиправним і таким, що має бути визнаним нечинним, виходячи з наступного: спірне рішення ДПІ базується на акті перевірки № 11/17-221/НОМЕР_1 від 20.02.2007р., в якому зазначено, що ПП ОСОБА_1 мав господарські відносини з приватним підприємцем (ОСОБА_4В.), який на момент цих відносин згідно рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя № 2-4412/16 від 01.11.2006р., не був суб’єктом господарювання, оскільки його реєстраційні документи було визнано недійсними з моменту реєстрації. У зв’язку із цим ДПІ зробило висновок щодо порушення ПП ОСОБА_1 пп.. 7.4.1 п.7.4 ст. 7, п.1.8. ст.. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого ним було занижено податок на додану вартість за 2005 рік на суму 196 209,00 грн. Не погоджуючись із висновками податкового органу, позивач стверджує, що на час здійснення господарських операцій у 2005 році він правомірно формував податковий кредит на підставі виданих контрагентом податкових накладних, складених відповідно до вимог законодавства, а контрагент –ПП ОСОБА_4 –в свою чергу, був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, мав дійсне свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ. Відносини позивач та його контрагента мали майновий характер, матеріальні цінності були фактично отримані та використані у власній господарській діяльності.
Відповідач до початку судового розгляду справи, 28.08.2012р. направив на адресу господарського суду клопотання про передачу справи № 23/1/09-АП-3/42/09-АП-23/58/09-АП-13/319/09-АП за підвідомчістю до Окружного адміністративного суду м. Запоріжжя.
В судовому засіданні 04.09.2012р. суд відмовив відповідачу у задоволенні вказаного клопотання, у зв’язку із тим, що відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи, провадження в яких було відкрито місцевими та апеляційними загальними судами до початку діяльності відповідного адміністративного суду, розглядаються і вирішуються цими судами.
Відповідач проти позову заперечив. Свої заперечення відповідач грунтує на тому, що під час проведеної перевірки було встановлено отримання ПП ОСОБА_1 від ПП ОСОБА_4 протягом серпня-листопада 2005 року податкових накладних на придбання зерна на суму ПДВ 196 209 грн. та включення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ за вказаними накладними. Однак постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя у справі № 2-4412/16 від 01.11.2006р. визнано недійсним свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи – приватного підприємця ОСОБА_4 з моменту реєстрації (22.06.05р.), визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість з моменту видачі (13.07.05р.), визнані недійсними всі бухгалтерські та інші фінансові господарські документи, видані та підписані від імені ПП ОСОБА_4 з моменту їх підписання та видачі. Постанова Комунарського районного суду м. Запоріжжя набула законної сили 13.11.2006р. Відповідач вважає нікчемними, а відтак недійсними всі усні угоди, укладені між позивачем та ПП ОСОБА_4, і вказує на те, що у зв’язку із відсутністю об’єкту оподаткування відсутні також і підстави для включення коштів, сплачених у межах такого правочину, до складу податкового кредиту. На підставі викладеного просить відмовити у задоволенні позову Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1
Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представників сторін, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
20.02.2007р. за наслідками перевірки Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя складено Акт № 11-17-221/НОМЕР_1 «Про результати виїзної позапланової документальної перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 за період: з 01.01.2005р. по 31.12.2005р. правильність визначення сукупного оподатковуваного доходу; з 20.01.2005р. по 31.03.2006р. правильність обчислення і своєчасність сплати до бюджету податку на додану вартість».
Згідно вказаного Акту перевірки встановлено порушення ПП ОСОБА_1 вимог пп..7.4.1, пп.. 7.4.5 п.7.4, пп.. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за 2005 рік на суму 196 209,00 грн., в т.ч.:
- у серпні на суму 20 569,00 грн.;
- у вересні на суму 95 148,00 грн.;
- у жовтні на суму 55 199,00 грн.;
- у листопаді на суму 25 293,00 грн.
На підставі Акту перевірки № 11-17-221/НОМЕР_1 06.04.2007р. ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя винесено податкове повідомлення-рішення № 0000301702/0, яким ПП ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов’язання за платежем –податок на додану вартість, яка складається з 196 209,00 грн. основного платежу та 98 104,50 грн. штрафних санкцій.
Позивач вважає, що висновки Акту перевірки № 11-17-221/НОМЕР_1, які стали підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000301702/0, є безпідставними та суперечать нормам діючого законодавства, у зв’язку із чим звернувся до господарського суду із адміністративним позовом про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення від 06.04.2007р. № 0000301702/0.
Під час дослідження наданих доказів судом встановлено, що висновки Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, які містяться в Акті перевірки № 11-17-221/НОМЕР_1 та покладені в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0000301702/0 є необґрунтованими та суперечать нормам діючого законодавства, у зв’язку із чим адміністративний позов про визнання нечинним вказаного податкового повідомлення має бути задоволено. При цьому суд виходив з наступного:
Частиною 4 ст. 105 КАС України визначається перелік вимог, що можуть міститися в адміністративному позові. Ці вимоги націлені на реалізацію матеріально-правової сторони права на адміністративний позов, тобто на задоволення адміністративного позову. Перелік вимог, зафіксований у ст. 105 КАС України, відображає зміст адміністративного позову, який є елементом позову і вказує на форму судового захисту, тобто вказує на те, якого виду рішення вимагає позивач від суду. Таким чином, позивач, зокрема, може вимагати від суду скасувати або визнати нечинним рішення відповідача –суб’єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.
Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до положень Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит –це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (п.1.7 ст. 1).
Згідно із пп..7.4.1 п.7.4 ст. 7 згаданого закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку в звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких втрат по сплаті податку з операцій поставки товарів (робіт, послуг) на митній території України, не підтверджених податковими накладними (пп..7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (пп..7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону).
Відповідно до пп..7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.. 9 цього ж Закону.
Згідно із пп..7.2.6 п.7.2 ст. 7 згаданого закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим Наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 165 та зареєстрованим Міністерством юстиції України 23.06.1997р. передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках (оригінал і копія) у момент виникнення податкових зобов’язань продавця (п.6); усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку-продавця (п.18).
За змістом частин 1, 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатись на них у спорі, як на достовірні. Третя особа не може посилатись на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Як слідує з пояснень позивача та матеріалів справи, приватним підприємцем ОСОБА_1 на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за період 01.01.2005р. по 31.03.2006р. були надані податкові накладні, складені у відповідності до вимог Закону України «Про податок на додану вартість».
Постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 01.11.2006р. у справі № 2-4412/06 визнано недійсними з моменту реєстрації (видачі) реєстраційні документи фізичної особи –підприємця ОСОБА_4, у т.ч. свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи –підприємця, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.
Однак, на час здійснення між ПП Єрмоленко та ПП ОСОБА_4 господарських операцій по придбанню зерна у серпні-листопаді 2005 року контрагент позивача був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, мав дійсне свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ (копії вказаних документів містяться в матеріалах даної справи). Обставини, встановлені Комунарським районним судом м. Запоріжжя при скасуванні державної реєстрації приватного підприємця ОСОБА_4, на момент укладення і виконання господарських угод не могли бути відомі позивачу.
Окрім того, податкові накладні, які підтверджують здійснення господарських операцій між ПП ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у період, що перевірявся податковим органом, відповідають вимогам, встановленим законодавством України для цього виду звітного податкового документу. Зокрема, ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя на недоліки при складанні вказаних податкових накладних, в акті перевірки № 11-17-221/НОМЕР_1 не вказала.
З викладеного вбачається, що позивач правомірно, у відповідності до вимог діючого законодавства та обставин, які мали місце на той момент, включив до складу податкового кредиту суми ПДВ за податковими накладними за період з серпня по листопад 2005 року.
Таким чином, судом не встановлено та відповідачем не доведено зазначених в акті перевірки № 11-17-221/НОМЕР_1 порушень приписів пп..7.4.1, пп.. 7.4.5 п.7.4, пп.. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»з боку позивача при складанні ним податкової та фінансової звітності, які стали підставою для винесення оспорюваного позивачем податкового повідомлення-рішення № 0000301702/0 від 06.04.2007р.
Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача про визнання протиправним та нечинним податкового повідомлення –рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 06.04.2007р. № 0000301702/0 підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 2, 4, п. 1 ст. 17, 49, 51, 72 ч. 4, 94, ст. 158 - 167 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити.
1. Визнати протиправним і нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя № 0000301702/0 від 06.04.2007р.
2. Судові витрати присудити з Державного бюджету України.
Суддя В.Г. Серкіз
Постанову підписано 05.09.2012 р.
ідноЗгідно з оригіналом
Помічник судді О.М. Камаєва
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.