ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
ПОСТАНОВА
Іменем України
05.09.12 № 3/467/07-АП-13/534/07-АП
суддя Серкіз В.Г.
За позовом: Комунального підприємства «Водоканал», м. Запоріжжя
До відповідача: Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжя, м. Запоріжжя
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення
Суддя Серкіз В.Г.
Представники сторін:
Від позивача: ОСОБА_1, дов. № 69 від 01.02.2011р.
Від відповідача: ОСОБА_2, дов. № 19/8/10 від 28.03.2012р.
Відповідно до ч. 4 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 03.07.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови. На підставі статті 160 КАС України постанова складається у термін не більше ніж п’ять днів. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Розглядається адміністративний позов КП «Водоканал», м. Запоріжжя, до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжя про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000701322/3 від 09.08.2007р. в частині донарахування податку на додану вартість на суму 745,25 грн. та штрафних санкцій у сумі 7 576,50 грн.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.11.2007р. провадження у справі № 3/467/07-АП-13/534/07-АП зупинено на підставі п.3 ч.1 ст. 156 КАС України до набрання законної сили рішенням у справі № 3/466/07-АП-13/533/07-АП.
20.08.2012р. господарський суд поновив провадження у справі на підставі ч. 5 ст. 156 Кодексу адміністративного судочинства України з 05.09.2012р. та призначив судове засідання на 05.09.2012р.
05.09.2012р. відповідно до ст. 126 КАС України та змін, які внесені до розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” КАС України судове засідання здійснювалося за допомогою технічних засобів, а саме програмно-апаратного комплексу “Оберіг”.
Судом оголошено про відкриття судового засідання.
Відводів складу суду не заявлено.
Представник позивача підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у адміністративному позові (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог вих.. № 6403 від 30.10.2007р.), просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення № 0000701322/3 від 09.08.2007р. в частині донарахування податку на додану вартість на суму 745,25 грн. та штрафних санкцій у сумі 7 576,50 грн.
Представник відповідача проти позову заперечив. В обґрунтування заперечень пояснив суду наступне: СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі вважає неправомірним включення КП «Водоканал» до складу валових витрат вартості технічного обслуговування та ремонтів легкових автомобілів, а сум ПДВ до складу податкового кредиту. Відповідач посилається на п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Складовими частинами актів виконаних робіт, перелік яких наведений у додатку № 3.1.2.2 до Акту перевірки № 58/08-08/03327101 від 19.12.2006р., є безпосередньо вартість виконаних робіт з ремонту (технічного обслуговування), а також вартість запасних частин та ПММ (олив), які використані при проведенні робіт. Отже, на думку відповідача, у даному випадку має місце чітке відокремлення вартості отриманих КП «Водоканал»послуг (робіт) та вартості придбаних ПММ, що використані під час проведення зазначених робіт. Згідно вимог п.п.5.4.10 п.5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не включаються до складу валових витрат 50 відсотків витрат на придбання пально-мастильних матеріалів для легкових автомобілів та оперативну оренду легкових автомобілів. Відповідач також посилається на п.п.7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно якого у разі, коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв’язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються. Отже, відповідач вважає, що оскільки відповідно до вищенаведених норм закону до валових витрат відноситься 50% витрат на придбання пально-мастильних матеріалів для легкових автомобілів, то і до бюджетного відшкодування також повинно відноситись 50% сум ПДВ, сплачених при придбанні паливно-мастильних матеріалів. На підставі викладеного, просить відмовити у задоволенні позову КП «Водоканал».
В судовому засіданні 05.09.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду.
Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представників сторін, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
19.12.2006р. за наслідками перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі складено Акт № 58/08-08/03327121 «Про результати виїзної планової документальної перевірки Комунального підприємства «Водоканал»(код ЄДРПОУ 03327121) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2004р. по 30.06.2006р.»
Згідно вказаного Акту перевірки працівниками СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі зроблено висновок, що КП «Водоканал»в порушення вимог п.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» до складу податкового кредиту перевіряємого періоду безпідставно включено ПДВ у розмірі 923,67 грн. з 50% вартості мастильних матеріалів для легкового автотранспорту, що призвело до завищення дозволеного податкового кредиту, у т.ч.:
- за квітень 2004 року –на 50,80 грн.;
- за травень 2004 року –на 88,10 грн.;
- за червень 2004 року –на 156,45 грн.;
- за липень 2004 року –на 56,02 грн.;
- за серпень 2004 року –на 174,60 грн.;
- за вересень 2004 року –на 40,25 грн.;
- за листопад 2004 року –на 92,42 грн.;
- за грудень 2004 року –на 27,30 грн.;
- за січень 2005 року –на 153,71 грн.;
- за лютий 2005 року –на 58,80 грн.;
- за березень 2005 року –на 25,22 грн.
На підставі Акту перевірки № 58/08-08/03327121 29.12.2006р. СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000701322/0, яким КП «Водоканал»донараховано зобов’язання з ПДВ на загальну суму 207 172 грн. ( в т.ч. основний платіж –135 895 грн., штрафні санкції –71 277 грн.).
Не погоджуючись із вказаним рішенням, 12.01.2007 р. позивач подав скаргу на податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі, за результатами розгляду якої 12.03.2007 р. було прийнято рішення про результати розгляду скарги № 2333/10/25-016 –рішення СДПІ залишити без змін, скаргу без задоволення. На підставі вказаного рішення 12.03.2007р. СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі винесено податкове повідомлення-рішення № 0000701322/1, згідно якого КП «Водоканал»донараховано зобов’язання з ПДВ на загальну суму 207 172 грн. (в т.ч. основний платіж – 135 895 грн., штрафні санкції –71 277 грн.).
23.03.2007р. КП «Водоканал», згідно із ст.. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»подало повторну скаргу на рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі на адресу ДПА в Запорізькій області, за результатами розгляду якої 18.05.2007р. прийнято рішення № 2039/10/25-020, яким скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ від 29.12.2006р. № 0000701322/0 та рішення СДПІ від 12.03.2007р. № 233/10/25-016 в частині 129 642 грн. податку на додану вартість та 60 946,50 грн. штрафних санкцій.
З метою доведення нових строків оплати, на підставі рішення ДПА у Запорізькій області про результати розгляду повторної скарги від 18.05.2007р. № 2039/10/25-020, СДПІ винесено (прийнято) податкове повідомлення-рішення від 24.05.2007р. № 0000701322/2, яким КП «Водоканал»донараховані податкові зобов’язання з ПДВ на загальну суму 16 583,50 грн. (у т.ч. основний платіж –6 253 грн., штрафні санкції –10 330,50 грн.).
30.05.2007р. позивач подав скаргу на вказане рішення СДПІ по роботі з ВПП та на рішення ДПА у Запорізькій області до ДПА України, за результатами розгляду якої 01.08.2007р. прийнято рішення про результати розгляду скарги № 7356/6/25-0115. На підставі вказаного рішення 09.08.2007р. винесено податкове повідомлення-рішення № 0000701322/3, яким КП «Водоканал» донараховані податкові зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 8 321,75 грн. (в т.ч. основний платіж –745,25 грн.. штрафні санкції –7 576,50 грн.).
Позивач вважає, що висновки працівників СДПІ по роботі з ВПП щодо порушення вимог п.п.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»та донарахування податку на додану вартість на суму 745,25 грн.. та сплату штрафних санкцій в сумі 7 576,50 грн. суперечать чинному законодавству, у зв’язку із чим звернувся до господарського суду із адміністративним позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000701322/3 від 09.08.2007р. в частині донарахування податку на додану вартість на суму 745,25 грн. та штрафних санкцій у сумі 7 576,50 грн.
Позов мотивовано тим, що підприємством повністю дотримано вимог п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5, 5.3.2 п.5.3 ст. 5 та п.п.8.7.1 п.8.7 ст. 8 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», та правомірно віднесено до складу валових витрат вартість технічного обслуговування та ремонту легкових автомобілів в повному обсязі, а також віднесено суми ПДВ до складу податкового кредиту відповідно до п.п.7.4.1 та 7.4.4. п.7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»в редакції, що була чинна до 31.03.2005р.
Під час дослідження наданих доказів судом встановлено, що оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення № 0000701322/3 від 09.08.2007р. не відповідає вимогам закону та підлягає визнанню нечинним в частині донарахування податку на додану вартість на суму 745,25 грн. та штрафних санкцій у сумі 7 576,50 грн.
При цьому суд виходив з наступного:
Частиною 4 ст. 105 КАС України визначається перелік вимог, що можуть міститися в адміністративному позові. Ці вимоги націлені на реалізацію матеріально-правової сторони права на адміністративний позов, тобто на задоволення адміністративного позову. Перелік вимог, зафіксований у ст. 105 КАС України, відображає зміст адміністративного позову, який є елементом позову і вказує на форму судового захисту, тобто вказує на те, якого виду рішення вимагає позивач від суду. Таким чином, позивач, зокрема, може вимагати від суду скасувати або визнати нечинним рішення відповідача –суб’єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.
Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з п.п.5.4.10 п.5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», «не включаються до складу валових витрат платника податку… 50 відсотків витрат на придбання пально-мастильних матеріалів для легкових автомобілів.»
Однак, витрати, що оспорюються, здійснені КП «Водоканал»не в зв’язку із придбанням пально-мастильних матеріалів (ПММ). З пояснень, наданих позивачем та матеріалів справи вбачається, що КП «Водоканал»не отримувало ПММ за видатковою накладною, довіреність на отримання матеріальних цінностей виконавцю робіт з обслуговування транспортних засобів не видавалася. Підприємство позивача отримувало послуги з обслуговування та ремонту легкових автомобілів, складовою частиною вартості яких є вартість мастильних матеріалів, що були використані постачальником під час надання таких послуг, що відповідно підтверджується належним чином оформленими актами виконаних робіт.
Згідно із п.5.1 ст. 5 Закону України № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу –це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно із п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 вищезгаданого Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених протягом звітного періоду у зв’язку із підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) з урахуванням обмежень, встановлених п.п. 5.3-5.8 цієї статті.
За змістом п.п.8.7.1 п.8.7 ст. 8 цього ж Закону платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов’язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.
Згідно із п.п.7.4.1, 7.4.4. та 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковтит накладними.
Відповідно до Правил надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 792 від 11.11.02р., якими регламентуються взаємовідносини між Замовником і Виконавцем послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів, технічне обслуговування – операція чи комплекс операцій із задоволення вимог, встановлених експлуатаційною чи сервісною документацією ДТЗ як умова забезпечення відповідності його експлуатаційних характеристик вимогам виробника і нормативних документів; ремонт - комплекс операцій щодо відновлення справності або працездатності виробів та відновлення ресурсів виробів чи їхніх складових частин.
Згідно з розділом 9 затвердженої форми наряду-замовлення, що наведена в Додатку 1 до Правил, вартість послуг складається з трудомісткості послуги та вартості матеріалів, використаних при проведенні таких послуг.
Крім того, слід навести п. 24 вищевказаних Правил, яким встановлено, що виконавець оформлює для юридичних осіб окремі фінансові документи на оплату матеріалів і послуг з технічного обслуговування (включаючи необхідні діагностичні роботи), і окремі документи на оплату матеріалів і виконання робіт з ремонту (включаючи необхідні діагностичні роботи). Тобто, Правилами передбачено складання окремих фінансових документів на оплату послуг з технічного обслуговування (включаючи матеріали) та окремих документів на оплату виконання робіт з ремонту (включаючи матеріали).
Отже, КП «Водоканал»придбавало послуги з обслуговування та ремонту легкових автомобілів, складовою частиною вартості яких є вартість мастильних матеріалів, що були використані постачальником під час надання таких послуг.
З викладеного вбачається, що відповідач невірно визначив господарську операцію з проведення технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів як операцію з придбання мастильних матеріалів.
У зв’язку із цим, суд дійшов висновку про правомірність включення КП «Водоканал»до складу валових витрат вартості технічного обслуговування та ремонту легкових автомобілів в повному обсязі, а сум ПДВ до складу податкового кредиту.
Заперечення відповідача судом до уваги не приймаються з огляду на викладене вище.
Отже, суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків, зазначених в Акті перевірки № 58/08-08/03327121 від 19.12.2006р., щодо порушення КП «Водоканал»п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7, п.п.7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», за наслідками якого прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення від 09.08.2007р. № 0000701322/3, а відтак і про відсутність підстав для нарахування штрафних санкцій.
Таким чином, у зв’язку з відсутністю порушень податкового законодавства з боку КП «Водоканал», вимоги позивача про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі № 0000701322/3 від 09.08.2007р. в частині донарахування податку на додану вартість в сумі 745 грн.. 25 коп. та штрафних санкцій в сумі 7 576 грн.. 50 коп. підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 2, 4, п. 1 ст. 17, 49, 51, 72 ч. 4, 94, ст. 158 - 167 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити.
1. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжя № 0000701322/3 від 09.08.2007р. в частині донарахування податку на додану вартість в сумі 745 (сімсот сорок п’ять) грн.. 25 коп. та штрафних санкцій в сумі 7 576 (сім тисяч п’ятсот сімдесят шість) грн.. 50 коп.
2. Судові витрати присудити з Державного бюджету України.
Суддя В.Г. Серкіз
Постанову підписано 06.09.2012 р.
ЗгідноЗгідно з оригіналом
Помічник судді О.М. Камаєва
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.