ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

ПОСТАНОВА

Іменем України

06.09.12 № 13/761/08-АП

суддя Серкіз В.Г.

За позовом: Новомиколаївського районного споживчого товариства, смт. Новомиколаївка Новомиколаївського району Запорізької області

До відповідача: Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області в особі Новомиколаївського відділення Вільнянської МДПІ, смт. Новомиколаївка Запорізької області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000581502/3 від 03.11.2008р. та № 0000571502/3 від 03.11.2008р.

Суддя Серкіз В.Г.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1, голова правління, постанова № 13 від 21.02.12р.

Від відповідача: ОСОБА_2, дов. № 1702/10 від 14.08.12р.

Відповідно до ч. 4 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 03.07.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови. На підставі статті 160 КАС України постанова складається у термін не більше ніж п’ять днів. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Розглядається адміністративний позов Новомиколаївського районного споживчого товариства, смт. Новомиколаївка Новомиколаївського району Запорізької області, до Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області в особі Новомиколаївського відділення Вільнянської МДПІ, смт. Новомиколаївка Запорізької області, про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000581502/3 від 03.11.2008р. про сплату штрафу 20% у розмірі 6 342,19 грн. та № 0000571502/3 від 03.11.2008р. про сплату штрафу 50% у розмірі 21 610,87 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 09.07.2009р. провадження у справі № 13/761/08-АП за клопотанням сторін зупинено на підставі п.3 ч.1 ст. 156 КАС України до закінчення розгляду касаційною інстанцією скарги по справі № 5/74/08-АП.

02.08.2012р. господарський суд поновив провадження у справі № 13/761/08-АП згідно ч. 5 ст. 156 Кодексу адміністративного судочинства України та призначив судове засідання на 22.08.2012р., про що повідомив сторін відповідною ухвалою.

У зв’язку із неявкою в судове засідання представника відповідача, ухвалою від 22.08.2012р. суд відклав розгляд справи на 06.09.2012р.

06.09.2012р. відповідно до ст. 126 КАС України та змін, які внесені до розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” КАС України судове засідання здійснювалося за допомогою технічних засобів, а саме програмно-апаратного комплексу “Оберіг”.

Судом оголошено про відкриття судового засідання.

Відводів складу суду не заявлено.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у адміністративному позові, просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення № 0000581502/3 від 03.11.2008р. про сплату штрафу 20% у розмірі 6 342,19 грн. та № 0000571502/3 від 03.11.2008р. про сплату штрафу 50% у розмірі 21 610,87 грн. Мотивуючи позов, зазначив, що у Вільнянської МДПІ були відсутні підстави для застосування до Новомиколаївського районного споживчого товариства штрафних санкцій за порушення пп.. 17.17 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами», оскільки фактично за платіжним дорученням від 19.06.2001р. № 702 позивачем було своєчасно здійснено сплату спірної суми податкового зобов’язання через обслуговуючий банк – АК АПБ «Україна». Втім, зазначений розрахунковий документ не був виконаний з вини цього банку. Також позивач вказує на те, що згідно складеного між сторонами акту звірки станом на 01.08.2012р. податкова заборгованість Новомиколаївського районного споживчого товариства перед Новомиколаївським відділенням Вільнянської МДПІ відсутня, а в картці особистого рахунку платника анульовано податкову заборгованість та нараховані на неї штрафні санкції.

Представник відповідача проти позову заперечив. В обґрунтування заперечень пояснив суду наступне: відповідно до пп..16.5.1, 16.5.2 п.16.5 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»платник податку звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів. Тобто, в даному випадку Закон не звільнив платника від обов’язку сплатити самостійно узгоджені податкові зобов’язання в цілому. Однак податкове зобов’язання позивача за травень 2001 року до бюджету так і залишилось несплаченим з вини банку, за Новомиколаївським районним споживчим товариством рахується податковий борг по податку на додану вартість, який підлягає сплаті платником на загальних підставах. На підставі викладеного, просить відмовити у задоволенні позову Новомиколаївського районного споживчого товариства.

В судовому засіданні 06.09.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представників сторін, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

08.04.2008р. за наслідками перевірки Новомиколаївським відділенням Вільнянської МДПІ складено Акт № 44/15-01752277 «Про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати узгоджених податкових зобов’язань з податку на додану вартість Новомиколаївське районне споживче товариство, код ЄДРПОУ 01752297 ».

Згідно вказаного Акту перевірки працівниками податкового органу зроблено висновок, що Новомиколаївським районним споживчим товариством в порушення вимог пп..5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»несвоєчасно сплачено податок на додану вартість за самостійно визначеними податковими зобов’язаннями за поданими податковими деклараціями у період з грудня 2006 року по жовтень 2007 року.

На підставі Акту перевірки № 44/15-01752277 Новомиколаївським відділенням Вільнянської МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000571502/0 від 08.04.08р., яким позивачу за затримку на 140 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання в розмірі 43 221,63 грн. нараховано штраф у розмірі 50% в сумі 21 610,87 грн. за платежем ПДВ, а також прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000581502/0 від 08.04.08р., яким позивачу за затримку на 89 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання в розмірі 31 710,88 грн. нараховано штраф у розмірі 20% в сумі 6 342,19 грн. за платежем ПДВ.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, 17.04.2008р. позивач подав скаргу до Новомиколаївського відділення Вільнянської МДПІ, за результатами розгляду якої скаргу залишено без задоволення та винесені податкові повідомлення-рішення № 0000581502/1 від 13.06.2008р. про сплату штрафу у розмірі 6 342,19 грн., № 0000571502/1 від 13.06.2008р. про сплату штрафу у розмірі 21 610,87 грн.

27.06.2008р. позивач подав повторну скаргу (вих.. № 135) до ДПА у Запорізькій області, за результатами розгляду якої рішенням від 15.08.2008р. скаргу залишено без задоволення, та прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000581502/2 від 21.08.2008р. сплату штрафу у розмірі 6 342,19 грн., № 0000571502/2 від 21.08.2008р. про сплату штрафу у розмірі 21 610,87 грн.

19.08.2008р. позивач звернувся зі скаргою до ДПА (вих.. № 178), за результатами розгляду якої рішенням від 15.10.2008р. скаргу залишено без задоволення та винесено податкові повідомлення-рішення № 0000581502/3 від 03.11.2008р. про сплату штрафу 20% у розмірі 6 342,19 грн. та № 0000571502/3 від 03.11.2008р. про сплату штрафу 50% у розмірі 21 610,87 грн.

Позивач не погоджується із вказаними повідомленнями-рішеннями, вважає їх такими, що суперечать діючому законодавству України, у зв’язку із чим звернувся до господарського суду із адміністративним позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000581502/3 від 03.11.2008р. про сплату штрафу 20% у розмірі 6 342,19 грн. та № 0000571502/3 від 03.11.2008р. про сплату штрафу 50% у розмірі 21 610,87 грн.

Позов мотивовано тим, що підприємством повністю дотримано вимог пп..5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», фактично за платіжним дорученням № 702 від 19.06.2001р. позивачем було своєчасно здійснено оплату спірної суми податкового зобов’язання з ПДВ через обслуговуючий АК АПБ «Україна».

Під час дослідження наданих доказів судом встановлено, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення № 0000581502/3 від 03.11.2008р. та № 0000571502/3 від 03.11.2008р. не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи, у зв’язку із чим мають бути визнані нечинними. При цьому суд виходив з наступного:

Частиною 4 ст. 105 КАС України визначається перелік вимог, що можуть міститися в адміністративному позові. Ці вимоги націлені на реалізацію матеріально-правової сторони права на адміністративний позов, тобто на задоволення адміністративного позову. Перелік вимог, зафіксований у ст. 105 КАС України, відображає зміст адміністративного позову, який є елементом позову і вказує на форму судового захисту, тобто вказує на те, якого виду рішення вимагає позивач від суду. Таким чином, позивач, зокрема, може вимагати від суду скасувати або визнати нечинним рішення відповідача –суб’єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно із ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно із п.1.2 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове зобов’язання –це зобов’язання платника податків сплатити до бюджету або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

За змістом ч.1, 4 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування»платники податків і зборів зобов’язані сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни. Обов’язок щодо сплати податків і зборів припиняється зі сплатою податку і збору.

Відповідно до вимог пп. 16.5.1 п. 16.5 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», за порушення строків перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених Законом України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених пп. 16.4.1 ст. 16 та штрафні санкції, встановлені пп. 17.1.7 ст. 17 цього Закону, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов’язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне перерахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

За змістом пп. 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 цього ж Закону днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах.

На підставі ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Згідно із п.22.4 ст.22 вказаного Закону, ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документу на виконання. При цьому банк має забезпечити фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Таким чином, з викладеного вбачається, що саме з поданням платником податків платіжного доручення до банку, а не з датою фактичного зарахування суми податку до бюджету, вищевказаний Закон пов’язує настання певних правових наслідків –сплату податкового зобов’язання.

Господарським судом Запорізької області розглядалась адміністративна справа № 5/74/08-АП за позовом Новомиколаївського районного споживчого товариства до Новомиколаївського відділення Вільнянської МДПІ про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень. Постановою від 17.03.2008р. у справі № 5/74/08-АП позовні вимоги Новомиколаївського районного споживчого товариства було задоволено. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2008р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.02.2012р. постанову господарського суду залишено без змін.

Під час розгляду вказаного спору судами було встановлено, що підставою для призначення позивачу штрафів за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями слугував висновок податкового органу про порушення Новомиколаївським районним споживчим товариством граничних строків оплати податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 16 000 грн.. Фактично, за платіжним дорученням від 19.06.2001р. № 702 позивачем було своєчасно здійснено оплату спірної суми податкового зобов’язання через обслуговуючий банк –Новомиколаївське відділення Запорізької дирекції АК АПБ «Україна». Втім, зазначений розрахунковий документ не був виконаний з вини цього банку.

У зв’язку з викладеним, судами був зроблений висновок щодо припинення обов’язку позивача по сплаті податкового зобов’язання з ПДВ з моменту подання до установи банку платіжного доручення № 702 та відповідно, щодо відсутності підстав у Вільнянської МДПІ щодо нарахування позивачу штрафних санкцій за порушення податкової дисципліни.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 72 КАС України, суд вважає, що зазначені вище обставини, встановлені рішенням суду, яке набрало законної сили, у справі між тими самими сторонами, не потребує повторного доведення при розгляді даного спору.

У зв’язку із цим, суд дійшов висновку про відсутність в діях позивача порушень вимог пп..5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», необґрунтованість висновків Новомиколаївського відділення Вільнянської МДПІ, викладених в акті перевірки № 44/15-01752277, а відтак і відсутність визначених законом підстав для нарахування штрафних санкцій.

Заперечення відповідача судом до уваги не приймаються з огляду на викладене вище.

Таким чином, вимоги позивача про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000581502/3 від 03.11.2008р. про сплату штрафу 20% у розмірі 6 342,19 грн. та № 0000571502/3 від 03.11.2008р. про сплату штрафу 50% у розмірі 21 610,87 грн. - підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 2, 4, п. 1 ст. 17, 49, 51, 72 ч. 4, 94, ст. 158 - 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

1. Визнати нечинними винесені на підставі акту перевірки Новомиколаївського відділення Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області № 44/15-01752277 від 08.04.2008р. податкове повідомлення-рішення № 0000581502/3 від 03.11.2008р. про сплату штрафу 20% у розмірі 6 342 (шість тисяч триста сорок дві) грн.. 19 коп. та податкове повідомлення-рішення № 0000571502/3 від 03.11.2008р. про сплату штрафу 50% у розмірі 21 610 (двадцять одна тисяча шістсот десять) грн.. 87 коп.

2. Судові витрати присудити з Державного бюджету України.

Суддя В.Г. Серкіз

Постанову підписано 10.09.2012 р.

ЗгідноЗгідно з оригіналом

Помічник судді О.М. Камаєва

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Заява про апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.