05.08.2013 Справа № 756/10713/13-к
Провадження №1-кп/756/461/13
756/10713/13-к
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 серпня 2013 року Оболонський районний суд м. Києва
в складі: головуючого - судді Прудніка О.А.
при секретарі Левіт Д.І.
з участю прокурора Білань Л.М.
захисника ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві кримінальне провадження по обвинуваченню
ОСОБА_2 Джофовича, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, Абхазії, з неповною середньою освітою (3 класи), неодруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого за адресою: м. Київ, Дамбова, буд.24, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України
встановив:
29.03.2012 року, близько 21 год. 00 хв., ОСОБА_2 Джофович зайшов до торгового приміщення ТЦ “ОСОБА_3 №16”, розташованого по пр-ту Московському, 26-В, в м. Києві, де став роздивлятись одяг, який підлягав реалізації.
В цей час у ОСОБА_2 Джофовича виник злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, а саме двох джемперів, що підлягали реалізації.
При цьому, реалізуючи свій злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_2 Джофович переконавшись у тому, що за його діями ніхто не спостерігає, вчинив всі дії, які залежали від його волі для доведення своїх злочинних дій до кінця, а саме взяв з вітрини джемпер артикулу № 306897, вартістю 95 грн. 99 коп. (без урахування ПДВ) та джемпер артикулу № 286262 вартістю 207 грн. 99 коп. (без урахування ПДВ), а всього зальною вартістю 303 грн. 98 коп.(без урахування ПДВ), належні ТОВ “ОСОБА_3 енд ОСОБА_3 Україна”, які підлягали реалізації та одягнув їх на себе, а поверх них одягнув свою кофту. Після чого ОСОБА_2 Джофович не розрахувавшись за викрадений товар, без оплати за нього, пройшов повз касу магазину, вийшов за лінію каси та направився до виходу з магазину, намагаючись втекти з місця вчинення кримінального правопорушення, але в цей час був затриманий працівником служби охорони, який в подальшому викликав працівників міліції, в зв'язку з чим ОСОБА_2 Джофович не зміг довести свої злочинні дії до кінця, з причин, що не залежали від його волі.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 Джофович свою вину у вчиненні інкримінованих йому дій та кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України визнав повністю і дав суду показання, які відповідають встановленим обставинам, підтвердивши події викладені у обвинувальному акті, доповнивши, що він вчинив дії, які йому інкримінують не обдумавши їх наслідки, на теперішній час шкодує за свій вчинок та те, що сталося. У вчиненому він кається, просить суворо не карати, врахувати його щире каяття, обіцяючи більш кримінальних правопорушень не вчиняти. При цьому, обвинувачений також зазначив, що 29.03.2012 року, близько 21 год. 00 хв., він зайшов до торгового приміщення ТЦ “ОСОБА_3 №16”, розташованого по пр-ту Московському, 26-В, в м. Києві, де став роздивлятись одяг, який підлягав реалізації. Оскільки йому сподобались два джемпера, він вирішив їх викрасти, оскільки грошей при собі не мав. При цьому, переконавшись у тому, що за його діями ніхто не спостерігає, він взяв з вітрини джемпер, вартістю 95 грн. 99 коп. та джемпер, вартістю 207 грн. 99 коп., належні ТОВ “ОСОБА_3 енд ОСОБА_3 Україна”, які підлягали реалізації та одягнув їх на себе, а поверх них одягнув свою кофту. Після цього він не розрахувавшись за викрадений товар, без оплати за нього, пройшов повз касу магазину, вийшов за лінію каси та направився до виходу з магазину, але в цей час був затриманий працівником служби охорони, який в подальшому викликав працівників міліції.
Враховуючи те, що обвинувачений не оспорював фактичні обставини провадження стосовно висунутого обвинувачення і судом встановлено, що він правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, заслухавши думку учасників судового провадження, та роз'яснивши їм положення ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним допит свідків та дослідження інших доказів щодо тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
При цьому, згідно ст. 337 КПК України розгляд провадження проводився відносно обвинуваченого в межах висунутого йому обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Показання обвинуваченого дані під час судового розгляду про обставини вчинення ним вищезазначеного кримінального правопорушення з визнанням у повному обсязі своєї вини у висунутому йому обвинуваченні, з точки зору належності, допустимості, суд вважає достовірними та об’єктивними, оскільки вони є логічними, детальними, послідовними та достатніми в сукупності з іншими зібраними доказами, з точки зору взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази, суд вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення в судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання його винним.
Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає, що своїми умисними діями, які виразились у закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), ОСОБА_2 Джофович вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.15, ч.1 ст.185 КК України, оскільки він виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, оскільки він був викритий та затриманий на місці кримінального правопорушення.
Призначаючи вид та міру покарання обвинуваченому у відповідності зі ст.ст. 65, 66, 68, 691 КК України, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого діяння, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, ступінь здійснення злочинного наміру та причини, внаслідок яких кримінальне правопорушення не було доведено до кінця, особу винного та дані, що його характеризують, його ставлення до вчиненого ним діяння та подій, що відбулися, їх наслідків, сімейні обставини, матеріальне становище, його вік, склад сім’ї, повне визнання своєї вини, щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину, що викрадене майно було повернуто потерпілій стороні та враховуючи позицію прокурора стосовно призначення обвинуваченому покарання не пов’язаного з ізоляцією від суспільства, приходить до висновку про доцільність призначення обвинуваченому покарання, з врахуванням вимог ст.ст. 68, 691 КК України, у виді штрафу в межах санкції визначеної частини статті кримінального закону, оскільки на думку суду його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства. При цьому таке покарання є необхідним та достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого, попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд
З А С У Д И В:
ОСОБА_2 Джофовича визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (850 грн.) в доход держави.
Речові докази – джемпер артикулу № 306897, вартістю 95 гривень 99 копійок та джемпер артикулу № 286262 вартістю 207 гривень 99 копійок передані на зберігання ТОВ “ОСОБА_3 енд ОСОБА_3 Україна” залишити в розпорядженні власника.
Запобіжний захід ОСОБА_2 Джофовичу підписку про невиїзд до набрання вироком законної сили залишити без змін.
На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва протягом 30 діб з моменту його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя: