15.08.2013 Справа № 756/10716/13-к

Провадження №1-кп/756/463/13

756/10716/13-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2013 року Оболонський районний суд м. Києва

в складі: головуючого - судді Прудніка О.А.

при секретарі Левіт Д.І.

з участю прокурорів Синицького О.В., Лисенкова М.

захисника ОСОБА_1

законного представника ОСОБА_2

представників ВКМСД Оболонського РУ ГУ

МВС України в м. Києві ОСОБА_3, ОСОБА_4

потерпілої ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві кримінальне провадження по обвинуваченню

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_3, учениці ІНФОРМАЦІЯ_4, не працюючої, проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України,

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_7, громадянина України, українця, неодруженого, студента ІНФОРМАЦІЯ_8, Міжрегіонального вищого професійного училища автомобільного транспорту та механізації, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_9, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.198 КК України,

встановив:

13.04.2013 року, близько о 15 год., ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, знаходилася за місцем проживання у кв. 175, по пр-ту Оболонському, 11, в м. Києві. В цей час у неї виник злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, з метою власного збагачення за рахунок чужого майна. Реалізуючи свій злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, таємно, шляхом вільного доступу, взяла з шкатулки де зберігалися ювелірні вироби її матері ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_10, дві каблучки виготовлені з золота, проби 585, вагою 2,05 г, вартістю 555,5 грн., та друга вагою 2,54 г, вартістю 671 грн..

ОСОБА_8 чого, ОСОБА_6 зустрілася з ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6, та запропонувала закласти на його паспорт до ломбарду викрадені нею каблучки. На цю пропозицію ОСОБА_6, ОСОБА_7 погодився та вони спільно направилися до приміщення ломбарду “Скарбниця”, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Тимошенка, 21. Перебуваючи у вказаному ломбарді, 13.04.2013 р., після 15 год., ОСОБА_7 заклав дві каблучки виготовлені з золота (проби 585), вагою 2,05 г, за яку отримав 555,5 грн., та другу вагою 2,54 г, за яку отримав 671 грн.. Вказані кошти ОСОБА_7 передав ОСОБА_6, яка розпорядилася ними на власний розсуд.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_6 свою вину у вчиненні інкримінованих їй дій та кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України визнала повністю і дала суду показання, які відповідають встановленим обставинам, підтвердивши події викладені у обвинувальному акті, доповнивши, що вона вчинила дії, які їй інкримінують не обдумавши їх наслідки, на теперішній час шкодує за свій вчинок та те, що сталося. У вчиненому вона кається, просить суворо не карати, врахувати її щире каяття, обіцяючи більш кримінальних правопорушень не вчиняти. При цьому, обвинувачена також зазначила, що 13.04.2013 року, близько о 15 год. вона знаходилася за місцем проживання в кв. 175, по пр. Оболонському, 11, в м. Києві. В цей час вона вирішила таємно викрасти дві золоті каблучки належні її матері ОСОБА_8 цього, вона шляхом вільного доступу, взяла зі шкатулки де зберігалися ювелірні вироби її матері - ОСОБА_5, дві каблучки виготовлені з золота (проби 585) одна вагою 2,05 г., вартістю 555,5 грн., а друга вагою 2,54 г. вартістю 671 грн..

ОСОБА_8 чого, вона зустрілася з ОСОБА_7 та запропонувала закласти на його паспорт до ломбарду викрадені нею каблучки. На цю пропозицію ОСОБА_7 погодився та вони спільно направилися до приміщення ломбарду “Скарбниця”, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Тимошенка, 21. Перебуваючи у вказаному ломбарді, 13.04.2013 р., після 15 год., ОСОБА_7 заклав дві вказані золоті каблучки належні її матері за які отримав 555,5 грн. та 671 грн.. Потім вказані кошти ОСОБА_7 передав їй, та вона витратила їх на власний розсуд.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні інкримінованих йому дій та кримінального  правопорушення, передбаченого ст. 198 КК України визнав повністю і дав суду показання, які відповідають встановленим обставинам, підтвердивши події викладені у обвинувальному акті, доповнивши, що він вчинив дії, які йому інкримінують не обдумавши їх наслідки, на теперішній час шкодує за свій вчинок та те, що сталося. У вчиненому він кається, просить суворо не карати, врахувати його щире каяття, обіцяючи більш кримінальних правопорушень не вчиняти. При цьому, обвинувачений також зазначив, що 13.04.2013 року, після 15 год. він зустрівся з ОСОБА_6, яка запропонувала закласти на його паспорт до ломбарду викрадені нею каблучки. На цю пропозицію ОСОБА_6, він погодився, та вони спільно направилися до приміщення ломбарду “Скарбниця”, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Тимошенка 21. Перебуваючи у вказаному ломбарді, 13.04.2013 р., після 15 год. він заклав дві каблучки виготовлені з золота проби 585, одна вагою 2,05 г., за яку отримав 555,5 грн., а друга вагою 2,54 г. за яку отримав 671 грн.. Потім вказані кошти він передав ОСОБА_6

З показань ОСОБА_2 допитаного в якості законного представника неповнолітньої обвинуваченої ОСОБА_6 слідує, що свою дочку, він характеризує з позитивної сторони. Вихованню дочки він приділяє необхідний час. Він постійно проводить з дочкою бесіди виховного характеру. Свою вину його дочка у вчиненні інкримінованих їй діянь визнає повністю та щиро кається. При цьому, він також просить передати неповнолітню ОСОБА_6 під його нагляд, відповідно до ст. 105 КК України.

Винуватість обвинувачених у вчиненні вищезазначених кримінальних правопорушень підтверджується зібраними та дослідженими доказами.

Так згідно показань допитаної в якості потерпілої ОСОБА_5, їй відомо, що 13.04.2013 року, близько о 15 год., її неповнолітня дочка ОСОБА_6 знаходячись за місцем проживання, у кв. 175, по пр-ту Оболонському, 11, в м. Києві, таємно викрала її майно, а саме взяла зі шкатулки де зберігалися ювелірні вироби, дві каблучки виготовлені з золота (проби 585) одна вагою 2,05 г, вартістю 555,5 грн., а друга вагою 2,54 г, вартістю 671 грн., після чого, зустрілася з ОСОБА_7 та запропонувала закласти на його паспорт до ломбарду викрадені нею каблучки. На цю пропозицію ОСОБА_7 погодився, після чого останній на прохання її дочки заклав дві вказані золоті каблучки до ломбарду, за які отримав 555,5 грн. та 671 грн.. В подальшому вказані кошти ОСОБА_7 передав її дочці, які вона витратила на власний розсуд.

На даний час вона жодних претензій до обвинувачених не має, оскільки вона їх вибачила та просить їх суворо не карати.

Винуватість обвинувачених також підтверджується і іншими дослідженими доказами які знаходяться в матеріалах провадження.

Враховуючи те, що обвинувачені не оспорювали фактичні обставини провадження стосовно висунутого обвинувачення і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, заслухавши думку учасників судового провадження, та роз'яснивши їм положення ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним допит свідків та дослідження інших доказів щодо тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

При цьому, згідно ст. 337 КПК України розгляд провадження проводився відносно обвинувачених в межах висунутого їм обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

Показання обвинувачених дані під час судового розгляду про обставини вчинення ними вищезазначених кримінальних правопорушень з визнанням у повному обсязі своєї вини у висунутому їм обвинуваченні, з точки зору належності, допустимості, суд вважає достовірними та об’єктивними, оскільки вони є логічними, детальними, послідовними та достатніми в сукупності з іншими зібраними доказами, з точки зору взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази, суд вважає, що винуватість обвинувачених у вчиненні вищезазначених кримінальних правопорушень в судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання їх винним.

Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає, що своїми умисними діями, які виразились у таємному викрадення чужого майна (крадіжка), ОСОБА_6 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.185 КК України.

При цьому, своїми умисними діями, які виразились у заздалегідь не обіцяному збуті майна, завідомо одержаного злочинним шляхом за відсутності ознак легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст.198 КК України.

Призначаючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_7 у відповідності зі ст.ст. 65, 66 КК України, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого діяння, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та дані, що його характеризують, його ставлення до вчиненого ним діяння та подій, що відбулися, їх наслідків, сімейні обставини, матеріальне становище, його вік, повне визнання своєї вини, щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину, що потерпіла жодних претензій до обвинувачених не має та враховуючи позицію прокурора стосовно призначення обвинуваченому покарання не пов’язаного з ізоляцією від суспільства, приходить до висновку про доцільність призначення обвинуваченому покарання, з врахуванням вимог ст. 691 КК України, у виді обмеження волі в межах санкції визначеної частини статті кримінального закону, з застосуванням ст. 75 КК України, звільнення від відбування покарання з випробуванням, оскільки на думку суду його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства. При цьому, саме таке покарання є необхідним та достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого, попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Призначаючи вид та міру покарання обвинуваченій ОСОБА_6 у відповідності зі ст.ст. 65, 66, 691, 103 КК України, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого діяння, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особу винної та дані, що її характеризують, її ставлення до вчиненого нею діяння та подій, що відбулися, їх наслідків, сімейні обставини, матеріальне становище, її вік, умови її життя та виховання, вплив дорослих та оточуючих, стан здоров’я, загального розвитку, рівень розвитку, розумових здібностей, інші соціально-психологічні риси особи, склад сім’ї неповнолітньої, обстановку в ній, взаємовідносини між дорослими членами сім’ї та дорослими та дітьми, ставлення батьків до виховання неповнолітньої, форми контролю за її поведінкою, морально-побутові умови сім'ї, обстановку у навчальному закладі неповнолітньої, її ставлення до навчання та роботи, взаємини з вихователями, учителями, однолітками, характер і ефективність виховних заходів, які раніше застосовувалися до неї, зв'язки і поведінку неповнолітньої поза домом, навчальним закладом, повне визнання своєї вини, щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину, вчинення злочину у неповнолітньому віці, що обвинувачена раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, а також обставини, які негативно впливали на виховання неповнолітньої, й інші особливості неповнолітньої особи, що потерпіла жодних претензій до обвинувачених не має та враховуючи позицію прокурора стосовно призначення обвинуваченій покарання, приходить до висновку про доцільність призначення обвинуваченій ОСОБА_6 покарання згідно ст.98 КК України, у виді штрафу.

Разом з тим, у відповідності до ст. 105 КК України, неповнолітній, який вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнений судом від покарання, якщо буде визнано, що внаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної поведінки він на момент постановлення вироку не потребує застосування покарання.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 вчинила кримінальне правопорушення, що відноситься до кримінальних правопорушень середньої тяжкості, під час досудового слідства та у судовому засіданні вину визнала та щиро розкаялась, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, вперше притягується до кримінальної відповідальності.

Крім того, ОСОБА_6 навчаючись у 9-В класі спеціалізованої школи №214 набула базової середньої освіти, має намір продовжити навчання, після вчинення кримінального правопорушення має бездоганну поведінку, дотримується правил поведінки в громадських місцях та побуті, що свідчить про позитивну лінію поведінки неповнолітньої в період після вчинення кримінального правопорушення, її намагання виправитися.

Таким чином суд прийшов до висновку, що ОСОБА_6 унаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної поведінки, на момент постановлення вироку, не потребує застосування покарання.

У зв’язку з цим суд вважає за доцільне застосувати до ОСОБА_6 примусові заходи виховного характеру у виді застереження.

При цьому, суд також вважає необхідним передати неповнолітню ОСОБА_6 під нагляд її батька ОСОБА_2 на його прохання, без призначення громадського вихователя.

Керуючись ст.ст. 370, 374, 485 КПК України, ст. 105 КК України, суд -

З А С У Д И В:

ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 198 КК України та призначити йому покарання у виді 1 року обмеження волі з застосуванням ст.75 КК України звільнення від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком на один рік, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового кримінального  правопорушення і виконає покладені на нього обов’язки.

На підставі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_7 наступні обов’язки:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

ОСОБА_6 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України та призначити їй покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

На підставі ст. 105 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян та застосувати до неї примусові заходи виховного характеру у виді застереження з передачею неповнолітньої ОСОБА_6 під нагляд її батьку ОСОБА_2 строком на 12 місяців, без призначення громадського вихователя.

Покласти на ОСОБА_2 обов’язок посилити виховний вплив на ОСОБА_6, систематично контролювати її поведінку по місцю проживання та за його межами.

На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва протягом 30 діб з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченим та прокурору.

Суддя: