справа № 2-а-345/09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2009 року                            

Корецький районний суд Рівненської області в особі:

        головуючого                 Павловського В.К.

        при секретарі               Мельничук А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду в Корецькому районі про поновлення пропущеного строку та стягнення щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни»,суд,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Корецького районного суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Корецькому районі про визнання дій відповідача, що полягають у невиплаті протягом 2006 – 2008 років підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни” неправомірними, зобов'язання відповідача стягнути на його користь  недоплачену щомісячну соціальну допомогу до пенсії за період з 2006 по 2008 рік в сумі 3891,90 грн. Також, позивач просить поновити пропущений строк для звернення до суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що має статус дитини війни. Відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, має право на державну соціальну допомогу у вигляді щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Подає розрахунок належних до виплати сум. Крім того, вказує, що про порушення його законних прав і інтересів йому стало відомо лише після висвітлення зазначений подій у засобах масової інформації у зв’язку з ухваленням рішення Конституційного суду  від 09.07.2007 року.

    Позивач подав суду заяву, в якій позовні вимоги підтримує повністю і просить розгляд справи проводити без його участі.

Представник відповідача в поданій до суду заяві просить справу слухати у її відсутності. Позовні вимого не визнає, просить відмовити у задоволенні позову.  

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд  вважає, що позов слід задоволити частково.  

У розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, є дитиною війни, що підтверджується відповідним посвідченням. Відповідно на позивача поширюється Закон України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до ст.6 якого передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком.

    Відповідно до ст. 110 Закону України „ Про Державний бюджет на 2006 рік” установлено  що пільги дітям війни, передбачені статтею  6  Закону  України "Про соціальний захист дітей  війни" запроваджуються  у  2006  році  поетапно, за результатами виконання бюджету  у  першому  півріччі,  у  порядку,  визначеному Кабінетом Міністрів  України  за  погодженням  з  Комітетом  Верховної  Ради України з питань бюджету. Оскільки, вказаний порядок встановлено не було, позов в частині визнання неправомірними дій відповідача щодо невиплати надбавки до пенсії у 2006 році, задоволенню не підлягає.

 Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було обмежено.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. № 6-рп/07 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення п.12 ст.71 та ст.111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» щодо призупинення пільг окремим категоріям населення. ». А отже, з цього часу (тобто, з 09.07.2007 року) відновлено дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в повному обсязі.

    Відповідно до пункту 5 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного суду, воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

    Положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» визнані неконституційними, втрачають чинність лише з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Таким чином, враховуючи норми ч.2 ст.152 Конституції України від 28.06.1996 року, відповідно до якої закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року зворотної дії в часі не має, і на період до 09 липня 2007 року не поширюється.

    Що стосується дії статті 6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року  у 2008 році, то згідно з п. 41 розділу ІІ Закону України „ Про державний бюджет  України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 р. ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей – війни”  було викладено в новій редакції, відповідно до якої дітям війни(крім тих, на яких поширюється дія Закону України „ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту)  до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для  учасників війни. Проте, згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10- пр/2008 положення п. 41 розділу ІІ Закону України „ Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 р. визнані такими, що не відповідають Конституції України( є неконституційними).

З вищевикладеного слідує порушення відповідачем ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою позивачу гарантовано право на державну соціальну підтримку у вигляді щомісячної доплати до пенсії (щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії), в розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України” Про прожитковий мінімум” від 15 липня  1999 № 966 – 14 встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком  застосовується прожитковий мінімум.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність визначено Законами України про державний бюджет на відповідний рік(2007, 2008 рр). Так, прожитковий мінімум для вказаної категорії осіб становив 406 грн. в період з 01.04 по 30.09. 2007 р;  411 грн. в період з 01.10 по 31.12.2007 р.; 481 грн. в період  01.04 по 30.06.2008 року; 482 грн. в період з 01.07 по 30.09.2008 р; 498 грн. в період з 01.10 по 01.12.2008 р. Отже, величиною мінімальної пенсії за віком, від якої має бути обраховано  30 відсотків підвищення до пенсії дітям війни, є встановлений законом прожитковий мінімум.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Пунктом 3 «Положення про Пенсійний фонд України», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1261 від 24.10.2007р. (далі Постанова № 1261), до основних завдань Пенсійного фонду України віднесено, зокрема,  забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. У п.8 вказаної Постанови до джерел формування коштів Пенсійного фонду України відносяться також кошти державного бюджету та державних цільових фондів, що перераховуються до Фонду у випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до Указу Президента України № 121/2001 від 01.03.2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок  коштів Пенсійного фонду України.

Тому, беручи до уваги те, що згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни виплачується підвищення саме до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, суд, керуючись положеннями Указу Президента України № 121/2001 від 01.03.2001 р. та зазначеної вище Постанови №1261, приходить до висновку, що саме органами Пенсійного фонду України позивачу мало виплачуватись підвищення пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Стосовно посилань представника відповідача на відсутність фінансування, то суд вважає за необхідне зазначити про те, що відсутність бюджетного фінансування на виплату, передбачених Законом України "Про соціальний захист дітей війни" доплат до пенсії, не може бути причиною невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Суд також не бере до уваги посилання відповідача на те, що відсутній нормативно-правовий акт, який визначав би порядок реалізації ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Керуючись принципом верховенства права, суд з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, зазначає, що правовідносини, які виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії будуються на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання дітям війни підвищення до пенсії, то така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

За таких обставин, суд вважає, що право позивача порушене, він має право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, як це визначено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Згідно довідки № .. від... виданої Управлінням Пенсійного  фонду України в Корецькому районі в 2007 році виплата особам, які є інвалідами проводилась в розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни, також, в 2008 році проведені виплати в розмірах зазначених в довідці, отже, суми , що підлягають до стягнення за 2007 та 2008 рр. зазначаються  з врахуванням виплачених сум.  За період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року підлягає стягненню сума 586 грн. 56 коп. та за період з 22 травня 2008 року по 31.12.2008 року підлягає стягненню сума 715 грн. 23 коп.

    Згідно зі ст. 87 Закону України „ Про пенсійне забезпечення” суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. Суд вважає, що строки звернення до суду в даному випадку не порушені.

    Щодо позовної вимоги позивача про зобов’язання відповідача нараховувати допомогу відповідно до Закону України „ Про соціальний захист дітей війни” надалі при нарахуванні пенсії, то вказана вимога не підлягає до задоволення, оскільки, відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно – правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Таким чином, звернення до суду зумовлене наявністю вже порушених прав, свобод чи інтересів, на захист яких звертається особа, у зв’язку з чим визнання будь якого права на майбутнє є безпідставним та необґрунтованим. З огляду на викладене, позовні вимоги в цій частині необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

    Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта власних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності  свого рішення , дій чи  бездіяльності  покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність його дій, яка полягала у невиплаті позивачу підвищення до пенсії.

      Керуючись ст. 9,11,17,18,71,94,99,100,160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позов ОСОБА_1 задоволити частково.

Визнати незаконною бездіяльність Управляння Пенсійного фонду України в Корецькому районі щодо невиплати ОСОБА_1 підвищеної пенсії за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року в розмірі, передбаченому ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Корецькому районі на користь ОСОБА_1 надбавку до пенсії як дитині війни в сумі 1301 грн. 79 коп. (одна тисяча триста одна) гривня 79 копійок.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 51 (п’ятдесят одна) гривня 00 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду  справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Корецький районний суд. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: