ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

26 липня 2006 р.

№ 6/42

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого

Кравчука Г.А.,

суддів:

Мачульського Г.М., Шаргала В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Відкритого акціонерного товариства “Електротехнологія”

на рішення

господарського суду м. Києва від 14.02.2006 р.

у справі

№ 6/42

за позовом

Відкритого акціонерного товариства “Електротехнологія”

до	Закритого акціонерного товариства “Топгаз”

про	припинення правовідносин шляхом заліку зустрічних однорідних вимог на суму 115 056,64 грн.

в судовому засіданні взяли участь  представники:

позивача:

Раєвський А.О., дов. № 23 від 21.03.2006 р.; Вельможко Ю.О., дов. № 22 від 21.03.2006 р.; Тищенко Н.А., дов. № 14 від 21.03.2006 р.;

відповідача:

Мовчан А.О., дов. № 179/01 від 08.12.2005 р.;

В С Т А Н О В И В:

У січні 2006 р. Відкрите акціонерне товариство “Електротехнологія” (далі –Товариство-1) звернулось до господарського суду м. Києва з позовною заявою, у якій просило припинити правовідносини між ним та Закритим акціонерним товариством “Топгаз” (далі –Товариство-2) шляхом заліку зустрічних однорідних вимог на суму 115 056,64 грн., які складаються із суми основного боргу у розмірі 80 338,30 грн., суми витрат від інфляції у розмірі 24 277,14 грн. та суми 3 % річних у розмірі 10 441,20 грн.

Позовні вимоги Товариство-1 обґрунтовувало тим, що воно має заборгованість перед Товариством-2 у розмірі 115 056,64 грн. (частина з яких стягнута на користь Товариства-2 рішенням господарського суду Запорізької області від 22.11.2001 р. у справі № 2/1/1743, а інша частина –втрати від інфляції та 3 % річних), а Товариство-2, в свою чергу, має заборгованість перед ним у розмірі 148 394,81 грн. (яка стягнута на його користь постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2993 р. у справі № 19/221), однак, в порушення норм ГК України та ЦК України, Товариство-2 відмовляється визнати вимогу про залік на суму 115 056,64 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 14.02.2006 р. (суддя Ковтун С.А.), яке підписано 20.04.2006 р., в задоволенні позовних вимог Товариства-1 відмовлено. Рішення мотивовано тим, що вимога про припинення такого правовідноешння як цивільно-правовий договір пов’язана з його припиненням (розірванням тощо) і не тотожна зарахуванню зустрічних однорідних вимог, а тому правові підстави для захисту права Товариства-1 обраним ним шляхом відсутні.

В апеляційному порядку рішення господарського суду м. Києва від 14.02.2006 р. не переглядалось.

Товариство-1 звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на рішення господарського суду м. Києва від 14.02.2006 р., у якій просить вказане рішення скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Вимоги, викладені у касаційній скарзі, Товариство-1 обґрунтовує тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення, яке оскаржується, були порушені ст. ст. 55, 129 Конституції України, ст. ст. 42, 43 ГПК України, а окремі висновки, які викладені у вказаному рішенні, є помилковими та не ґрунтуються на вимогах законодавства України, зокрема, ст. ст. 20, 202, 203 ГК України, ст. ст. 15, 16, 598, 601 ЦК України.

Товариство-2 не скористалось правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзив на касаційну скаргу Товариства-1 не надіслало, що не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду, яке оскаржується.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін, матеріали справи та доводи Товариства-1, викладені у касаційній скарзі, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті ним рішення колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

З матеріалів справи вбачається, що:

— основна частина заборгованості Товариства-1 перед Товариством-2 підтверджена рішенням господарського суду Запорізької області від 22.11.2001 р. у справі № 2/1/1743, а інша її частина складається з втрат від інфляції та 3 % річних;

—заборгованість Товариства-2 перед Товариством-1 підтверджена постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2003 р. у справі № 19/221;

— на виконання рішення господарського суду Запорізької області від 22.11.2001 р. у справі № 2/1/1743 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2993 р. у справі № 19/221 відкриті виконавчі провадження.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що виконання рішення господарського суду Запорізької області від 22.11.2001 р. у справі № 2/1/1743 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2993 р. у справі № 19/221 має відбуватись на підставі норм Закону України “Про виконавче провадження”, оскільки саме цей закон, згідно з його преамбулою, визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно, правовідносини між Товариством-1 та Товариством-2 щодо погашення підтверджених судовими актами заборгованостей врегульовані саме Законом України “Про виконавче провадження”, норми якого не передбачають можливості здійснити під час виконавчого провадження залік зустрічних однорідних вимог та припинити відповідні правовідносини. Відсутні такі норми і у ЦК України. Тобто у Товариства-1 відсутні правові підстави для того, що б вимагати від Товариства-2 здійснити залік зустрічних однорідних вимог, так само як і у Товариства-2 відсутні правові підстави для здійснення такого заліку.

Зважаючи на вказане, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що позовні вимоги Товариства-1 не ґрунтуються на нормах законодавства України, а тому не можуть бути задоволені, доводи касаційної скарги Товариства-1 не спростовують наведених вище висновків.

Таким чином, рішення господарського суду м. Києва від 14.02.2006 р., яке хоч і прийнято з інших мотивів, підлягає залишенню без змін як таке, що за своєю суттю є правильним.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 та 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Електротехнологія” на рішення господарського суду м. Києва від 14.02.2006 р. у справі № 6/42 залишити без задоволення, а вказане рішення –без змін.

Головуючий суддя                                                       Г.А. Кравчук

Суддя                                                                          Г.М. Мачульський

           Суддя                                                                          В.І. Шаргало