ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 липня 2006 р. | № 53/271-05 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Кравчука Г.А., |
суддів: | Мачульського Г.М., Шаргала В.І., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Товариства з обмеженою відповідальністю “Просвітньо-виробничо-комерційна фірма “Сяйво” |
на постанову | Харківського апеляційного господарського суду від 20.04.2006 р. |
у справі | № 53/271-05 |
господарського суду | Харківської області |
за позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю “Просвітньо-виробничо-комерційна фірма “Сяйво” |
до | Приватного підприємства Фірма “Біотехнологія” |
про | стягнення 22 450,77 грн. |
та за зустрічним позовом | Приватного підприємства Фірма “Біотехнологія” |
до | Товариства з обмеженою відповідальністю “Просвітньо-виробничо-комерційна фірма “Сяйво” |
про | визнання договору купівлі-продажу неукладеним |
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: | Лагус М.В., дов. № 505-53/320 від 20.07.2006 р.; Бабич О.В., дов. № 505-53/321 від 20.07.2006 р.; |
відповідача: | Кімстачьов С.С., дов. № б/н від 24.07.2006 р.; Гулевський Р.О., директор; |
В С ТА Н О В И В:
У жовтні 2005 р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Просвітньо-виробничо-комерційна фірма “Сяйво” (далі –Товариство) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, у якій просило стягнути з Приватного підприємства Фірма “Біотехнологія” (далі –Підприємство) штраф у розмірі 15 065,00 грн., пеню у розмірі 7 385,77 грн. та зобов’язати Підприємство виконати договірні зобов’язання у натурі.
Позовні вимоги Товариство обґрунтовувало тим, що Підприємство порушило умови договору купівлі-продажу № 905-128 від 05.08.2005 р., у зв’язку з чим, відповідно до вказаного договору, норм ЦК України та ГК України повинно сплатити штраф, пеню та виконати зобов’язання за ним у натурі.
У грудні 2005 р. Підприємство звернулось до господарського суду Харківської області із зустрічним позовом до Товариства про визнання договору купівлі-продажу № 905-128 від 05.08.2005 р. неукладеним в частині купівлі-продажу олії лляної кількістю 46 тон за ціною 4 500,00 грн./тон.
Зустрічні позовні вимоги Підприємство обґрунтовувало тим, що виходячи з норм ЦК України та ГК України договір купівлі-продажу № 905-128 від 05.08.2005 р. є неукладеним в частині купівлі-продажу олії лляної кількістю 46 тон за ціною 4 500,00 грн./тон, оскільки по ньому не досягнуто згоди щодо істотних умов, окремі додатки (специфікації) до нього з боку Підприємства підписані не уповноваженою особою або взагалі не підписані.
Рішенням господарського суду Харківської області від 22.02.2006 р. (суддя Прохоров С.А.) позовні вимоги Товариства задоволено частково: на його користь з Підприємства стягнуто 15 065,00 грн. штрафу та 7 385,77 грн. пені, а в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. У задоволенні зустрічних позовних вимог Підприємства відмовлено.
Щодо первісного позову рішення мотивовано тим, що Підприємство не виконало прийняте на себе зобов’язання по договору купівлі-продажу № 905-128 від 05.08.2005 р. належним чином та в термін, встановлений вказаним договором (не здійснило оплати продукції), а тому нараховані Товариством штраф та пеня відповідають вимогам договору і законодавства України та підлягають стягненню в повному обсязі. Через зазначене невиконання Підприємством умов договору, тобто нездійснення 100 % передоплати продукції, у нього не виник і обов’язок (право) на отримання відповідної продукції, а тому вимоги Товариства про зобов’язання Підприємства виконати договірні зобов’язання в натурі є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Щодо зустрічного позову рішення мотивовано тим, що діюче законодавство України не передбачає такого способу захисту суб’єкта господарювання як визнання договору неукладеним.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.04.2006 р. (колегія суддів: Афанасьєв В.В., Бухан А.І., Шевель О.В.), з урахуванням ухвали про виправлення описки від 03.05.2006 р., рішення господарського суду Харківської області від 22.02.2006 р. скасовано в частині стягнення з Підприємства на користь Товариства 15 065,00 грн. штрафу та 7 385,77 грн. пені, постановлено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог у цій частині відмовлено. В іншій частині вказане рішення залишено без змін.
Постанова мотивована тим, що Товариство не подало належних та допустимих доказів обґрунтованості та правомірності заявлених ним позовних вимог, наведені ним твердження не відповідають як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства України. У постанові, зокрема, зазначено, що Товариство своєчасно не виконало своє зустрічне зобов’язання по поставці олії лляної, що підтверджується його фактичними діями, а тому Підприємство втратило інтерес до цієї поставки та правомірно, на підставі ст. 538 ЦК України, відмовилось від виконання свого обов’язку. Також зазначено, що специфікація від 11.08.2005 р., хоча і містить печатку Підприємства, але підписана особою, яка не мала відповідних повноважень.
Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 22.02.2006 р. у частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов’язання Підприємства виконати договірні зобов’язання в натурі, скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.04.2006 р. та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Вимоги, викладені у касаційній скарзі, Товариство обґрунтовує тим, що апеляційним господарським судом при прийнятті постанови, яка оскаржується, було порушено ст. ст. 43, 33, 43, 84, 101,р
105 ГПК України, ст. 241 ЦК України, та неправильно застосовано ст. 538 ЦК України.
Підприємство скористалось правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та надіслало відзив на касаційну скаргу Товариства, у якому просить Вищий господарський суд України залишити її без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.04.2006 р. –без змін. Вимоги, викладені у відзиві, Підприємство обґрунтовує тим, що касаційна скарга Товариства є необґрунтованою, її доводи суперечать положенням чинного законодавства України, а постанова, яка оскаржується, прийнята у відповідності до норм процесуального та матеріального права.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін матеріали справи та доводи Товариства і Підприємства, викладені, відповідно, у касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права при прийнятті ними рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Товариства в частині стягнення з Підприємства штрафу та пені, апеляційний господарський суд, посилаючись на ст. 538 ЦК України, виходив з того, що з телефонних переговорів між Товариством та Підприємством з’ясувалось, що документі, які посвідчують якість олії лляної, не будуть надані Товариством у строк, обумовлений специфікацією від 08.08.2005 р., а тому Підприємство мало право відмовитись від виконання свого обов’язку за договору купівлі-продажу № 905-128 від 05.08.2005 р.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що такий висновок зроблено з порушенням норм ГПК України.
По-перше, апеляційний господарський суд, в порушення частини першої ст. 101 ГПК України (відповідно до якої додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього) прийняв у якості доказів пояснення представників Підприємства щодо проведення між Підприємством та Товариством відповідних телефонних переговорів, які не подавались господарському суду першої інстанції, без обґрунтування Підприємства щодо неможливості подачі цих доказів у суді першої інстанції.
А по-друге, будь-яких інших доказів, окрім пояснень представників Підприємства, які б свідчили, що зазначені телефонні переговори дійсно проводились, Підприємство не надало. Тобто висновок про проведення між Підприємством та Товариством телефонних переговорів щодо неможливості передачі Товариством документів, які посвідчують якість олії лляної, у визначений специфікацією від 08.08.2005 р. строк, зроблено апеляційним господарським судом в порушення ст. 43 щодо всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що господарським судом другої інстанції при прийнятті постанови, яка оскаржується, внаслідок порушення норм ГПК України було безпідставно застосовано ст. 538 ЦК України, оскільки очевидних підстав, які б свідчили, що Товариство не виконає свого обов’язку у встановлений строк або виконає його не в повному обсязі, не було, їх наявність Підприємство не довело.
Беручи до уваги зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що місцевим господарським судом зроблено обґрунтований висновок про те, що Підприємство не виконало зобов’язання за договором купівлі-продажу № 905-128 від 05.08.2005 р. належним чином та в термін, ним встановлений, а тому, виходячи з умов вказаного договору, норм ЦК України та ГК України, має сплатити штраф та пеню.
Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується також і з висновком господарського суду першої інстанції відносно того, що оскільки у Підприємство не здійснило 100 % передоплату продукції до 20.08.2005 р., то у нього не виникло право (обов’язок) на отримання такої продукції, у зв’язку з чим вимоги Товариства про зобов’язання Підприємства виконати договірні зобов’язання у натурі, викладені у його позовній заяві, є необґрунтованими. А тому відповідні вимоги, викладені у касаційній скарзі Товариства, також не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова Харківського апеляційного господарського суду від 20.04.2006 р. підлягає скасуванню як така, що прийнята з порушенням норм ГПК України та неправильним застосуванням норм ЦК України, а рішення господарського суду Харківської області від 22.02.2006 р. підлягає залишенню в силі, оскільки, відповідно до вимог ст. 43 ГПК України, ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Просвітньо-виробничо-комерційна фірма “Сяйво” на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.04.2006 р. у справі № 53/271-05 господарського суду Харківської області задовольнити частково.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.04.2006 р. у справі № 53/271-05 господарського суду Харківської області скасувати.
Рішення господарського суду Харківської області від 22.02.2006 р у справі № 53/271-05 залишити в силі.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Суддя Г.М. Мачульський
Суддя В.І. Шаргало