Справа №2-254/2007

РІШЕННЯ

іменем України

05 лютого 2007р.                                                                                        м. Житомир

     Корольовський районний суд міста Житомира в складі:

судді                  КотікТ.С.

секретаря                РудницькоїС.М.

розглянув у  відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 доОСОБА_2, ОСОБА_3, виконавчого комітету Житомирської міської ради про визнання права користування жилим приміщенням, встановлення порядку користування жилим приміщенням, вселення та усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка   вказує, що в квартирі АДРЕСА_1 в м. Житомирі проживала разом зі своїм чоловіком ОСОБА_4. з 2002 року, як член сім'ї наймача. ОСОБА_4. був інвалідом 1-ї групи та потребував стороннього догляду, а тому вона вселилася в квартиру за його згодою та проживала в квартирі до дня його смерті.

Також позивачка вказує, що в квітні 2005 року, ОСОБА_4. звертався до міськвиконкому про реєстрацію її та сина за вказаною адресою, однак міськвиконком відмовив, посилаючись на те, що немає згоди відповідачів по справі.

У зв'язку з викладеним, та після уточнення позовних вимог, позивачка просить визнати за

нею та її неповнолітнім сином право користування жилим приміщенням, встановити порядок користування квартирою, виділивши їй з сином кімнату площею 11,7 кв.м, вселити її та сина у вказану квартиру та зобов'язати відповідачів не чинити їй перешкоди в користуванні квартирою.

Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному об'ємі та вказує, що відповідачі в спірній квартирі з 2002 року не проживають, а вона в свою чергу має всі підстави для користування квартирою, оскільки вселилася в квартиру зі згоди наймача та не має іншого житла.

Представник відповідачів ОСОБА_2. та ОСОБА_3. в судовому засіданні вимоги позову не визнав та пояснив, що позивачка була у встановленому законом порядку виселена з квартири та ніколи там не проживала, а лише приходила та влаштовувала сварки, а тому не має права на квартиру.

Представник міськвиконкому позовні вимоги-не визнав та пояснив, що в реєстрації позивачці було відмовлено, оскільки не було згоди всіх повнолітніх членів сім'ї.

Представник 3-ї особи при вирішенні справи покладається на думку суду.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає   позовні вимоги , такими, що не підлягають до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до змісту особового рахунку № НОМЕР_1, наймачем квартири АДРЕСА_1 в м. Житомирі є ОСОБА_5, який з 26.12.1987 року виписаний з квартири, однак особовий рахунок не переоформлений. У вказаній квартирі був зареєстрований ОСОБА_4, який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, що стверджується змістом свідоцтва про смерть. На даний час в квартирі зареєстровані відповідачі по справі - ОСОБА_2. перша дружина ОСОБА_4. та ОСОБА_3. - син ОСОБА_4.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка з 1989 року перебувала в шлюбі з ОСОБА_4. та від шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_6 - 1992 року народження.

Позивачка з 1998 року зареєстрована в будинку АДРЕСА_2 в м. Житомирі, що стверджується змістом її паспорта. До липня-серпня 2002 року та після жовтня 2005 року проживає разом зі своїми батьками.

Зі змісту рішення Корольовського райсуду м. Житомира від 28.04.1990 року, вбачається, що позивачка зверталася до суду з аналогічним позовом про визнання її членом сім'ї наймача та визнання за нею права на жилу площу в квартирі АДРЕСА_1 в м. Житомирі.В позові ОСОБА_1 було відмовлено та вирішено питання про її виселення із займаного жилого приміщення, оскільки не було згоди всіх повнолітніх членів сім'ї на її вселення. 3 наданих суду доказів вбачається, що позивачка добровільно виконала вказане рішення суду та виселилася    з квартири. Вказані обставини не заперечуються позивачкою і в даному судовому засіданні.

                                                                              2

В послідуючому, в липні-серпні 2002 року позивачка разом з неповнолітнім сином вселилася в АДРЕСА_1 в м. Житомирі та проживала разом з ОСОБА_4., однак при вселенні позивачки в квартиру, не були дотримані умови вселення, які передбачені ст.65 ЖК України.

На вселення позивачки в квартиру АДРЕСА_1 в м. Житомирі не було згоди відповідачів по справі, які зареєстровані та проживають у вказаній квартирі. Таку згоду ні в письмовому, ні в усному порядку вони не надавали.

Так само, не встановлено судом обставин, які б свідчили про те, що відповідачі висловлювали таку згоду своїми діями, оскільки з документів, що досліджені в судовому засіданні вбачається, що між сторонами існували неприязні стосунки.

Зі змісту довідки   МСЕК №НОМЕР_2, ОСОБА_4., являвся інвалідом 1-ї групи загального захворювання та потребував постійного стороннього догляду, який здійснювала за ним позивачка, однак вказана обставина не може розцінюватися, як підстава для визнання за позивачкою права на жиле приміщення, оскільки основна умова набуття права користування жилим приміщенням не була дотримана при вселенні.

Окрім того, будь-яких доказів того, що позивачка набула права користування жилим приміщенням на підставі інших обставин не надано та не встановлено судом. За час проживання в квартирі АДРЕСА_1 в м. Житомирі, позивачка не несла обов'язків щодо утримання квартирою, вказані обов'язки виконувалися та виконують відповідачами по справі.

Не є підставою для визнання права користування жилим приміщенням і вимога ОСОБА_4., яка адресована до виконавчого комітету Житомирської міської ради про реєстрацію позивачки в квартирі АДРЕСА_1 в м. Житомирі, оскільки однієї вимоги наймача не достатньо для реєстрації та вселення позивачки.

Безпідставними є посилання позивачки на те, що відповідачі не проживали в квартирі з липня 2002 року, а тому їх згоди на вселення не було потрібно.

З досліджених в судовому засіданні доказів вбачається, що протягом 2002-2003 року відповідачка ОСОБА_2. тимчасово працювала в Росії, однак комунальні платежі сплачувала. Син ОСОБА_3 навчався в ІНФОРМАЦІЯ_2 м. Житомира по 20.06.2003 року та продовжував навчання в університеті, зазначаючи своє місце проживання в квартирі АДРЕСА_1 в м. Житомирі, 28.10.2004 року, ОСОБА_2 зверталася в MB УМВС України в Житомирській області щодо неправомірних дій позивачки за місцем свого проживання, протягом 2005-2006 року відповідачка проходила медичне обстеження за вказаною адресою.

У встановленому законом порядку, відповідачі не визнані такими, що втратили право користування жилим приміщенням, а тому їх згода на вселення позивачки в квартиру АДРЕСА_1 в м. Житомирі була обов'язковою.

З урахуванням викладеного та враховуючи відносини, що склалися між сторонами протягом тривалого часу, позовні вимоги є необгрунтованими.

Керуючись ст. ст. 63, 64, 104, ЖК України, ст. ст. 10,60,208,212 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2,    ОСОБА_3   та    виконавчого    комітетуЖитомирської міської ради про визнання права користування жилим приміщенням, встановлення порядку користування жилим приміщенням, вселення та усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням за безпідставністю позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 8 гривень 50 коп. судового збору недоплаченого при подачі уточненої позовної заяви.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не подано.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Корольовський районний суд м. Житомира шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та в послідуючому подачі апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.