ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 липня 2006 р. | № 22/26 |
Виший господарський суд України у складі колегії суддів:
Плюшка І.А. –головуючого у засіданні (доповідач), |
Панченко Н.П., Самусенко С.С. |
розглянувши касаційну скаргу | закритого акціонерного товариства «Укрпромспілка» |
на постанову | Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2005р. |
у справі | №22/26 господарського суду м. Києва |
за позовом | закритого акціонерного товариства «Укрпромспілка» |
до | відкритого акціонерного товариства «Більшовик» |
на дії | ВДВС Київського МУЮ |
стягувач | закритого акціонерного товариства «Укрпромспілка» |
про | визнання незаконними рішення |
за участю представників:
- Позивача: Парненко А.В. (дов. від 23.08.2005р., б/н);
- Відповідача: Михалюк К.О. (дов. від 16.05.2006р.,№742-13), Кушніренка М.В. (дов. від 10.05.2006р., б/н)
- ВДВС: Вольф О.Л. (дов. від 06.07.2006р., б/н)
ВСТАНОВИВ:
Рішеннями господарського суду м. Києва від 27.02.2004р. у справі №22/26 задоволено позов закритого акціонерного товариства «Укрпромспілка»(надалі –«Стягувач») про стягнення з відкритого акціонерного товариства «Більшовик»(надалі –«Боржник») заборгованості за поставлений товар у сумі 1206236,29 грн. На виконання зазначеного рішення судом видано наказ.
05 квітня 2005 року Боржник звернувся до місцевого господарського суду зі скаргою на дії Відділу державної виконавчої служби Київського міського управління юстиції, в якій скаржник просив визнати незаконними дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Київського міського управління юстиції при примусовому виконанні рішень господарського суду м. Києва від 27.02.2004р. у справі №22/26 та від 09.04.2004р.у справі №22/73.
В обґрунтування поданої скарги Боржник посилався на невідповідність зазначеної постанови вимогам ч. 6 ст. 24 Закону України від 21.04.1999р. №606-XIV «Про виконавче провадження»(надалі –«Закон») та невідповідність суми, на яку накладено арешт, сумі реальної заборгованості, зафіксованої сторонами в акті звірки від 20.11.2002р.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 18.04.2005р. у справі №22/26 Боржнику у задоволенні поданої скарги відмовлено.
Ухвала мотивована тим, що Боржником пропущено встановлений ч. 1 ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України (надалі –«ГПУ України») строк для оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження.
Крім того, при постановленні ухвали від 18.04.2005р. господарський суд першої інстанції виходив з того, що ч. 6 ст. 24 Закону, на яку посилається скаржник як на підставу для визнання незаконними дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Київського міського управління юстиції при примусовому виконанні рішень господарського суду м. Києва від 27.02.2004р. у справі №22/26 та від 09.04.2004р.у справі №22/73, містить пряму вказівку на те, що дана норма стосується виключно майнових стягнень, тоді як предметом виконавчого провадження є не майнове, а грошове стягнення і тому Відділ державної виконавчої служби Київського міського управління юстиції, накладаючи арешт на рахунки, діяв не на підставі ч. 6 ст. 24 Закону, а на підставі ч. 4 ст. 50 Закону.
Не погоджуючись з зазначеною вище ухвалою, Боржник звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу господарського суду м. Києва від 18.04.2005р. у справі №22/26 як таку, що постановлена при неповному з'ясуванні фактичних обставин, що мають значення для справи.
20 квітня 2005 року Боржник звернувся до господарського суду м. Києва із заявою про перегляд рішення господарського суду м. Києва від 27.02.2004р. у справі №22/26 за нововиявленими обставинами.
В обґрунтування поданої заяви Боржник посилався на проведення службової перевірки в результаті якої встановлено нові обставини, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові під час розгляду справи, зокрема, встановлено факт погашення Боржником заборгованості перед Кредитором, підтверджений актом звірки взаємних розрахунків від 20.11.2002р.
Ухвалою господарського м. Києва від 20.05.2005р. вищезазначену заяву Боржника про перегляд рішення за нововиявленими обставинами повернуто скаржнику без розгляду на підставі того, що заявником пропущено встановлений ч. 1 ст. 113 ГПК України строк для подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Крім того, відмовляючи Боржнику у задоволенні поданої заяви господарський суд першої інстанцій виходив з того, що під час розгляду справи сторонам було відомо про існування акта звірки взаємних розрахунків від 20.11.2002р.
Не погоджуючись з зазначеною вище ухвалою, Боржник звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу господарського суду м. Києва від 20.05.2005р. у справі №22/26 та направити заяву на новий розгляд до господарського суду м. Києва.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2005р. у справі №22/26 постановлено: (1) апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Більшовик»на ухвалу господарського суду м. Києва від 18.04.2005р. у справі №22/26 залишити задоволення, а ухвалу - без змін; (2) апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Більшовик»на ухвалу господарського суду м. Києва від 20.05.2005р. задовольнити; (3) ухвалу господарського суду м. Києва від 20.05.2005р. у справі №22/26 скасувати повністю; (4) матеріали справи передати до господарського суду м. Києва для здійснення розгляду по суті заяви відкритого акціонерного товариства «Більшовик»про перегляд за нововиявленими обставинами рішення від 27.02.2004р. №22/26.
Відмовляючи скаржнику задоволенні апеляційної скарги на ухвалу господарського суду м. Києва від 18.04.2005р. у справі №22/26, Київський апеляційний господарський суд виходив з того, що скаржником в порушення ст. 33 ГПК України не доведено порушення чинного законодавства, зокрема, ч. 6 с 24 Закону, при накладенні арешту на грошові кошти Боржника при здійсненні виконавчих дій при примусовому виконанні рішень господарського суду м. Києва від 27.92.2004р. у справі №22/26 та від 09.04.2004р.у справі №22/73.
Задовольняючи вимоги апеляційної скарги Боржника на ухвалу господарського суду м. Києва від 20.05.2005р. у справі №22/26, Київський апеляційний господарський суд виходив з того, що Боржником 16.05.2005р. при проведенні службової бухгалтерської перевірки стало відомо, про погашення заборгованості перед Кредитором за договором від 14.06.2001р. №132/02.
Не погоджуючись з зазначеною постановою Київського апеляційного господарського суду, Кредитор звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 20.09.2005р.в частині задоволення апеляційної скарги Боржника на ухвалу господарського суду м. Києва від 20.05.2005р., в іншій частині постанову залишити без змін.
В обґрунтування поданої скарги Кредитор посилався на неправильне застосування Київським апеляційним господарським судом ст. ст. 112, 113 ГПК України.
Так, у поданій касаційній скарзі Кредитор зазначає, що факти, встановлені під час проведення службової перевірки, зокрема, існування акту звірки розрахунків між Боржником та Кредитором від 20.11.2002р., були відомі Боржнику під час розгляду справи.
Заслухавши пояснення сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, Боржник звертаючись до господарського суду з заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, посилається на акт звірки розрахунків від між Боржником та Кредитором від 20.11.2002р., як на нововиявлену обставину.
Водночас, відповідно до ст. 112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.
Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин.
Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення.
Проте, з матеріалів справи вбачається, що про факт існування акта звірки розрахунків між Боржником та Кредитором від 20.11.2002р. Боржнику було відомо під час судового розгляду, оскільки в апеляційній скарзі від 09.03.2004р. за вих. №384-13 на рішення господарського суду м. Києва від 27.02.2004р. у справі №22/26 Боржник в обґрунтування своє позиції посилається саме на зазначений акт, який, зокрема, додається до апеляційної скарги.
За таких обставин, колегія суддів вважає що факт, на який Боржник посилається як на нововиявлену обставину, не може вважатись таким, оскільки під час розгляду справи про його існування було відомо як заявнику, так і іншим учасникам судового процесу.
Таким чином, висновок Київського апеляційного суду щодо встановлення новоявлених обставин під час проведення службової перевірки спростовується матеріалами справи, а тому постанова Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2005р. у справі №22/26 в частині задоволення апеляційної скарги Боржника на ухвалу господарського суду м. Києва від 20.05.2005р. підлягає скасуванню. В решті, постанова підлягає залишенню без змін, як така, що відповідає фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, а підстав для її скасування не вбачається.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства «Укрпромспілка»задовольнити.
2. п. 2, 3 та 4 резолютивної частини постанови Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2005р. у справі №22/26 скасувати.
3. В решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2005р. у справі №22/26 залишити без змін.
Суддя, головуючий у засіданні | І. Плюшко |
Судді: | Н. Панченко С. Самусенко |