ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 липня 2006 р. | № 36/444-3/397 |
Виший господарський суд України у складі колегії суддів:
Плюшка І.А. –головуючого у засіданні (доповідач), |
Панченко Н.П., Самусенко С.С. |
розглянувши касаційні скарги | товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Тек» та інституту соціології Національної академії наук України |
на постанову | Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2005р. |
у справі | №36/444-3/397 |
за позовом | інституту соціології Національної академії наук України |
до | товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Тек» |
про | розірвання договору оренди, виселення та стягнення 76 997,31грн. |
за участю представників:
- Позивача: Шкіри Ю.О. (дов. від 07.07.2006р., б/н), Криворучко А.І. (дов. від 07.07.2006р., б/н);
- Відповідача: Мельника О.В. (дов. від 18.04.2006р., б/н)
ВСТАНОВИВ:
Інститут соціології Національної академії наук України (надалі –«Позивач») звернувся до суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Тек»(надалі –«Відповідач») 54733,97грн. основного боргу по орендній платі за період з березня по жовтень 2004 року, 22263,34 грн. пені, про розірвання договору оренди від 01.12.1998р. №2/А/26 та про виселення Відповідача з орендованого приміщення загальною площею 180 кв. м., що знаходяться за адресою м. Київ, вул. Шовковична, 12.
Рішенням господарського суду м. Києва від 11.08.2005р. у справі № 36/444-3/397 в позові відмовлено повністю.
Рішення мотивоване тим, що орендар (Відповідач) не давав своєї згоди на зміну розміру орендної плати у встановленому законом порядку, а також на те, що зміни до договору оренди щодо розміру орендної плати за взаємною згодою сторін не вносились, спір щодо внесення змін до договору в частині збільшення розміру орендної плати орендодавцем (Позивачем) на вирішення суду не передавався; матеріалами справи підтверджується та Позивачем не спростовується той факт, що за рахунок надміру сплачених орендних платежів Відповідач фактично розрахувався з Позивачем по орендній платі з березня по жовтень 2004 року.
Виходячи з того, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу Позивачем не доведено, господарський суд м. Києва дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені є безпідставним та не ґрунтується на умовах договору та вимогах чинного законодавства України.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням та вважаючи його таким, що винесене внаслідок неповного з'ясування обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення спору, Позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду першої інстанції та задовольнити позов у повному обсязі.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2005р. у справі №36/444-3/397 апеляційну скаргу Позивача задоволено частково, рішення господарського суду м. Києва від 11.08.2005р. у справі №36/444-3/397 змінено та постановлено стягнути з Відповідача на користь Позивача 26523,35 грн. заборгованості по орендній платі, 360,94 грн. пені, 268,84грн. державного мита та 41,21грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеною постановою Київського апеляційного господарського суду, Позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду в частині розірвання договору оренди від 01.12.1993р. і звільнення приміщення інституту Національної академії наук України.
В обґрунтування поданої скарги Позивач посилається на неправильне застосування Київським апеляційним господарським судом ст. ст. 207, 208, 525, 526 Цивільного кодексу України (надалі –«ЦК України»), ст. ст. 188, 193 Господарського кодексу України (надалі –«ГК України»).
У поданій скарзі Позивач зазначає, що Київським апеляційним господарським судом не повно з'ясовані фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, зокрема, судом не прийнято до уваги лист від 06.07.2004р. за вих. №285/120.
Відповідач, не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2005р. у справі №36/444-3/397, також звернувся до Вищого господарського суду України зі скаргою, в якій просить скасувати зазначену постанову та залишити в силі рішення господарського суду м. Києва від 01.08.2005р. у справі №36/444-3/337.
В обґрунтування поданої скарги Відповідач посилається на порушення Київським апеляційним господарським судом під час розгляду справи положень ст. ст. 207, 208, 525, 526 ЦК України.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваних судових актів, знаходить що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
В ході судового розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.12.1993р. між Позивачем (орендодавець) та малим приватним підприємством «Аттіка»(орендар), правонаступником якого є Відповідач, укладено договір оренди №2/А/26 (надалі –«Договір»).
Під час судового розгляду також встановлено, що відповідно до доповнення від 24.07.1998р. до Договору, розмір орендної плати становить 5 (п'ять) доларів США без урахування ПДВ за 1 кв. м., яку необхідно сплачувати до 10 числа місяця, наступного за місяцем, що оплачується, в національній валюті України згідно із курсом Національного банку України діючого на день оплати.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем заявлено вимоги щодо стягнення з Відповідача заборгованості по орендній платі за період з березня по жовтень 2004 року у розмірі 54733, 97 грн. та пені у розмірі 1801,57 грн.
Відмовляючи Позивачу у задоволенні позову, господарський суд першої інстанції виходив з того, що Відповідач за рахунок надміру сплачених орендних платежів фактично розрахувався з Позивачем по орендній платі з березня по жовтень 2004 року, оскільки впродовж 2001, 2002 і частково 2003 років Відповідач на підставі виставлених Позивачем рахунків сплачував єдиним платіжним дорученням орендну плату одночасно з комунальними платежами та відшкодуванням податку на землю, що призвело до переплати по орендній платі.
Київський апеляційний господарський суд, задовольняючи вимоги Позивача в частині стягнення заборгованості по орендній платі виходив з того, що Відповідач здійснюючи оплату відповідно до виставлених Позивачем рахунків чітко визначав призначення платежу відповідно до виставлених рахунків.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на наведене, судова колегія погоджується з висновком Київського апеляційного господарського суду, що здійснені Відповідачем комунальні платежі та відшкодування податку на землю не можуть вважатись не можуть бути визнані платежами по орендній платі за майбутні періоди, а отже, заборгованість Відповідача по орендній платі у умі 26523,35грн. не може вважатись погашеною.
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст.188 ГК України.
У відповідності до ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Згідно з ч. 2 ст. 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або
розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Сторона договору, яка одержала пропозицію про розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу,
заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Як вбачається з матеріалів справи, відмовляючи Позивачу у задоволенні вимог щодо розірвання договору оренди від 01.12.1998р. №2/А/26 та про виселення Відповідача з орендованого приміщення загальною площею 180 кв. м., що знаходяться за адресою м. Київ, вул. Шовковична, 12, Київський апеляційний господарський суд виходив з того, що Позивачем не додержано встановленого чинним законодавством порядку розірвання договору оренди, а тому, у Позивача не виникло передбачене ч. 4 ст. 188 та ч. 3 ст. 291 ГК України право вимагати розірвання Договору в односторонньому порядку.
Водночас, як вбачається з касаційної скарги Позивача, під час розгляду справи Київським апеляційним господарським судом не прийнято до уваги лист від 06.07.2004р. за вих. №285/120, який є в матеріалах справи та який, з точки зору Позивача є доказом того, що останнім було додержано встановлений ст. 188 ГК України порядок розірвання договору, що свідчить про неповне з'ясування судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.
З огляду на все вищенаведене, а також приймаючи до уваги, що згідно з ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів вважає, що Постанова Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2005р. у справі №36/444-3/397 підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
Під час нового розгляду справи для правильного вирішення спірного питання суду необхідно проаналізувати лист від 06.07.2004р. за вих. №285/120 та з урахуванням вимог ст. 782 ЦК України та ст. 188 ГК України визначити, чи може даний лист бути належним доказом додержання Позивачем вимог вищезазначених норм і постановити законне рішення.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційні скарги ТОВ «Грін Тек»та інституту соціології Національної академії наук України задовольнити частково.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2005р. та рішення господарського суду м. Києва від 28.07.2004р. у справі №36/444-3/397 скасувати.
3. Справу №36/444-3/397 передати на новий розгляд до господарського суду м. Києва.
Суддя, головуючий у засіданні | І. Плюшко |
Судді: | Н. Панченко |
С. Самусенко |