Справа № 347/1200/13-к

Провадження № 11-кп/779/72/13

Категорія ч.1 ст. 121 КК України

Головуючий у 1 інстанції Сабадах Б.В. Броніслав Васильович

Суддя-доповідач ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді Ткачук Н.В.,

суддів: Гриновецького Б.М., Кавацюка М.Ф.,

з участю:секретаря судового засідання ОСОБА_2,

прокурора Рибка Л.Я.,

засудженого ОСОБА_3,

потерпілого ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_3 та потерпілого ОСОБА_4 на вирок Косівського районного суду від 31 травня 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

Вказаним вироком ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель ІНФОРМАЦІЯ_2, -

засуджений за ч. 1 ст. 121 КК України – на 5 років позбавлення волі;

До набрання вироком законної сили запобіжний захід щодо засудженого ОСОБА_3 залишено попередньо обраний – домашній арешт.

Зараховано у строк відбуття покарання знаходження під вартою з 06.03.2013 року до 07.05.2013 року – 61 день.

Вирішено долю речових доказів.

Стягнуто із засудженого ОСОБА_3 в користь НДЕКЦ при УМВС України в Івано-Франківській області 4421, 4 (чотири тисячі чотириста двадцять одна) грн. 40 коп. за проведення криміналістичних експертиз.

За вироком суду ОСОБА_3, визнано винним і засуджено за те, що він 08 березня 2013 року біля 12 год. 30 хв. в с. Брустури Косівського району, в будинку ОСОБА_3 виникла суперечка, під час якої він просив свого сина ОСОБА_4 дати йому випити чарку горілки, на що останній відмовив і не впустив його в свою житлову кімнату. Пізніше ОСОБА_3 перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, схопив зі столу кухонний ніж, відштовхнув двері і наніс два удари сину в область грудної клітки та живота, не маючи наміру позбавляти життя останнього спричинив тілесні ушкодження у вигляді проникаючого поранення живота із наскрізним пораненням правої долі печінки, ушкодження стінки шлунку, гемоперітониумом, непроникаючого поранення в ділянці передньої поверхні грудної клітки, що відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент їх спричинення, після чого ОСОБА_4 був доставлений до Косівської ЦРЛ.

В апеляціях засуджений ОСОБА_3 та потерпілий ОСОБА_4, вважають вирок суду надто суворим. Просять вирок Косівського районного суду змінити та призначити ОСОБА_3 більш м’яке покарання із застосуванням ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання із випробуванням.

Під час апеляційного розгляду:

-засуджений ОСОБА_3 підтримав подану ним апеляційну скаргу та просив її задовольнити пояснив, що у вчиненому розкаюється, повністю усвідомив неправомірний характер своїх дій, обіцяє в майбутньому подібного не вчиняти, не може ходити ногами, просить пом’якшити покарання, дуже любить єдиного сина та онуків;

- потерпілий ОСОБА_4 також підтримав свою апеляцію, пояснив, що у вчиненні злочину батьком є і його вина, просив не позбавляти його батька волі, так як він дуже хворий та є хорошим дідусем для онуків;

-прокурор вважає, що вирок суду є законним, просила його залишити без зміни, а апеляційні скарги засудженого та потерпілого без задоволення;

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_3 та потерпілого, які підтримали апеляції і просили пом’якшити покарання застосувавши ст. 75 КК України, прокурора, який заперечив подані апеляції і вважає вирок суду законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що дані апеляції підлягають до задоволення з наступних підстав.

Згідно ст. 323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні та оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи і його висновок про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні злочину, за який його засуджено, ґрунтується на належно зібраних і досліджених в судовому засіданні доказах.

Висновки суду про доведеність вини і правильність кваліфікації неправомірних дій засудженого ОСОБА_3 за ч.1 ст. 121 КК України в апеляції не оспорюються і відповідно до положень ч. 1 ст. 404 КПК України апеляційним судом не перевірялися.

Разом з тим, колегія суддів приходить до переконання, що призначене судом першої інстанції покарання у вигляді реального позбавлення волі є надто суворим.

Що стосується покликання обвинуваченого та потерпілого в апеляційних скаргах на суворість призначеного йому покарання, то колегія суддів вважає його обґрунтованим.

Згідно положень ст.65 КК України при призначенні покарання суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Так суд, призначаючи покарання ОСОБА_3, всупереч вимогам кримінального закону, хоч і навів у вироку ряд обставин, які пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, але належним чином їх не врахував та невмотивовано призначив обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження та встановлених апеляційним судом обставин, ОСОБА_3 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, характеризується з позитивної сторони, визнав себе винним у скоєнні злочину, розкаявся у вчиненому, повністю відшкодував завдану шкоду потерпілому, прохання сина – потерпілого не позбавляти батька волі, так як вважає, що в тому, що сталося є і його вина.

З огляду на наведене, з урахуванням обставин справи, колегія суддів вважає, що всі ці обставини істотно знижують фактичну ступінь тяжкості злочину і ступінь небезпечності винної особи для суспільства, що в своїй сукупності утворює підставу для висновку про можливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням згідно ст.75 КК України, тобто без реального відбування покарання, але в умовах належного контролю за його поведінкою та виконанням покладених на нього обов’язків, що відповідатиме суспільній небезпечності вчиненого злочину, буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових злочинів.

Таким чином, колегія суддів приходить до переконання, що в даному конкретному випадку необхідно застосувати ст.75 КК України та звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного йому покарання. Таке покарання є необхідне і достатнє для виправлення засудженого і попередження вчинення нових злочинів.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 408, 418, 376,419 КПК України колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_3 та потерпілого ОСОБА_4 задовольнити.

Вирок Косівського районного суду від 31 травня 2013 року щодо ОСОБА_3 змінити.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на два роки.

Згідно ст.76 КК України покласти на ОСОБА_3 такі обов’язки: - не виїжджати

за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; - повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; - періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

В решті цей вирок залишити без змін.

Головуючий Н.В. Ткачук

Судді: Б.М. Гриновецький

ОСОБА_5

Згідно з оригіналом

Суддя: Н.В. Ткачук