23.10.2013 Справа № 756/10709/13-к

Провадження №1-кп/756/459/13

756/10709/13-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2013 року Оболонський районний суд м. Києва

в складі: головуючого - судді Прудніка О.А.

при секретарі Іванові В.О.

з участю прокурора Кукса О.М.

захисника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві кримінальне провадження /внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013110050008871/ по обвинуваченню:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянки України, українки, заміжньої, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимої: 19.07.2012 року Святошинським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України звільнення від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

07.07.2013 року, близько 16 год., маючи умисел на повторне, таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_2 перебуваючи у торговому павільйоні речового ринку, розташованого по вулиці Вербовій, 23, в м. Києві, шляхом вільного доступу, переконавшись, що за її діями ніхто з сторонніх осіб не спостерігає, повторно, таємно викрала чуже майно, а саме з сумки потерпілої ОСОБА_3, яка знаходилася на стільці в углу торгового павільйону, гаманець з шкірозамінника, червоного кольору, який для потерпілої матеріальної цінності не представляє, з вмістом грошей в сумі 3656 грн., чим заподіяла потерпілій матеріальну шкоду на вказану суму 3656 гривень, вчинивши всі дії, які залежали від її волі для доведення своїх зло­ чинних намірів до кінця, після чого направилась до виходу з торгівельного павільйону, однак в цей час була затримана потерпілою ОСОБА_3 на місці вчинення кримінального правопорушення, у зв’язку з чим виконавши усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, не змогла довести свої зло­ чинні наміри до кінця з причин, що не залежали від його волі.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованих їй дій та кримінального  правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України визнала повністю і дала показання, які відповідають встановленим обставинам, підтвердивши події викладені у обвинувальному акті, доповнивши, що вона вчинила дії, які їй інкримінують не обдумавши їх наслідки, на теперішній час шкодує за свій вчинок та те, що сталося. У вчиненому вона кається, просить суворо не карати, врахувати її щире каяття, обіцяючи більш кримінальних правопорушень не вчиняти. При цьому, обвинувачена також зазначила, що 07.07.2013 року, близько 16 год., вона перебуваючи у торговому павільйоні речового ринку, розташованого по вулиці Вербовій, 23, в м. Києві, шляхом вільного доступу, переконавшись, що за її діями ніхто з сторонніх осіб не спостерігає, таємно викрала чуже майно, належне продавцю - потерпілій ОСОБА_3, а саме з сумки, що знаходилася на стільці у торговому павільйоні, гаманець червоного кольору, з вмістом пластикових карток та грошей, як з’ясувалось пізніше в сумі 3656 грн., після чого вона поклала на місце штани, які брала роздивитись та направилась до виходу з торгівельного павільйону, і в цей час була затримана продавцем - потерпілою ОСОБА_3 на місці події, у зв’язку з чим не змогла розпоряджатись викраденими грошима в подальшому. Гаманець з грошима вона викрадала у зв’язку з скрутним матеріальним становищем, оскільки вкрай необхідні були гроші на придбання ліків. Після її затримання, все викрадене було повернуто потерпілій.

Враховуючи те, що обвинувачена не оспорювала фактичні обставини провадження стосовно висунутого обвинувачення і судом встановлено, що вона правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності її позиції, заслухавши думку учасників судового провадження, та роз'яснивши їм положення ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів щодо тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

При цьому, згідно ст.337 КПК України розгляд провадження проводився відносно обвинуваченої в межах висунутого їй обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Показання обвинуваченої дані під час судового розгляду про обставини вчинення нею вищезазначеного кримінального правопорушення з визнанням у повному обсязі своєї вини у висунутому їй обвинуваченні, з точки зору належності, допустимості, суд вважає достовірними та об’єктивними, оскільки вони є логічними, детальними, послідовними та достатніми в сукупності з іншими зібраними доказами, з точки зору взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази, суд вважає, що винуватість обвинуваченої у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення в судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання її винною.

Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає, що своїми умисними діями, які виразились у закінченому замаху на повторне, таємне викрадення чужого майна (крадіжка), ОСОБА_2 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, оскільки вона виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення кримінального  правопорушення до кінця, але кримінальне  правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від її волі, оскільки вона була викрита та затримана на місці кримінального  правопорушення.

Призначаючи вид та міру покарання обвинуваченій у відповідності зі ст.ст. 65, 66 КК України, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого діяння, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особу винної та дані, що її характеризують, її відношення до подій, що відбулися, їх наслідків, її вік, сімейні обставини, стан здоров’я, повне визнання своєї вини, щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, матеріальне становище, ступінь здійснення злочинного наміру та причини, внаслідок яких кримінальне правопорушення не було доведено до кінця та приходить до висновку про доцільність призначення обвинуваченій покарання, з врахуванням вимог ст.ст. 68, 691 КК України, у виді позбавлення волі в межах санкції визначеної частини статті кримінального закону, без застосування ст. 75 КК України звільнення від відбування покарання з випробуванням, оскільки на думку суду її виправлення та перевиховання неможливе без ізоляції від суспільства. Судом також враховується, що ОСОБА_2 офіційно не працевлаштована, раніше вже притягувалась до кримінальної відповідальності та належних висновків не зробила. При цьому, таке покарання є необхідним та достатнім для виправлення, перевиховання обвинуваченої, попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Оскільки ОСОБА_2 вчинила кримінальне правопорушення у період іспитового строку, при визначенні остаточного покарання обвинуваченій суд враховує вимоги ст. 71 КК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд

З А С У Д И В:

ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України та призначити їй покарання у виді 1 року 1 місяця позбавлення волі.

На підставі ст. 71, ч.3 ст. 78 КК України до призначеного ОСОБА_2 покарання частково приєднати невідбуте покарання за попереднім вироком Святошинського районного суду м. Києва від 19.07.2012 року за ч. 1 ст. 185 КК України, остаточно визначивши покарання за сукупністю вироків у виді 1 року 2 місяців позбавлення волі з відбуттям у кримінально виконавчій установі.

Запобіжний захід ОСОБА_2 у вигляді застави змінити на взяття під варту з утриманням в Київському слідчому ізоляторі Управління ДПтСУ в м.Києві та Київській області, взявши її під варту із залу суду до набрання вироком законної сили.

Після набрання вироком законної сили заставу в розмірі 1150 гривень повернути заставодавцю ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

Строк покарання ОСОБА_2 рахувати з часу її затримання - 23.10.2013 року.

Речові докази: гаманець з 3656 гривнями - передані на зберігання потерпілій залишити в розпорядженні власника ОСОБА_3.

На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва протягом 30 діб з моменту його проголошення, а обвинуваченою, яка перебуває під вартою, – в той же строк з моменту вручення їй копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченій та прокурору.

Суддя: