Справа № 1/0904/6/2011
Провадження № 11/0990/166/2012
Категорія ч. 1 ст. 365 КК України
Головуючий у 1 інстанції Мельник І.І.
Суддя-доповідач ОСОБА_1
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 квітня 2013 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді Ткачук Н.В.,
суддів: Кавацюка М.Ф., Кривобокової Н.М. ,
з участю: секретаря Лавриновича С.Я.,
прокурора Лизака Р.В.,
захисника ОСОБА_2,
засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні з проведенням судового слідства кримінальну справу за апеляцією прокурора, який приймав участь в розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Галицького районного суду від 20 квітня 2011 року, -
в с т а н о в и л а :
Вказаним вироком ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2 житель с. Поляниця Яремчанської міської ради, одружений, на утриманні має неповнолітню дитину, українець із середньою освітою, не працюючий, раніше не судимий громадянин України, -
засуджений:
- за ч. 1 ст. 365 КК України на 3 (три) роки обмеження волі з позбавленням права обіймати керівні посади в органах місцевого самоврядування строком на 2 (два) роки;
- за ч. 2 ст. 357 КК України на 1 (один) рік обмеження волі;
- за ч. 1 ст. 366 КК України на 3 (три) роки обмеження волі із позбавленням права обіймати керівні посади в органах місцевого самоврядування строком на 1 (один) рік;
- за ч. 1 ст. 367 КК України на 2 (два) роки обмеження волі з позбавленням права обіймати керівні посади в органах місцевого самоврядування строком на 1 (один) рік.
Відповідно до вимог ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_3 покарання - 3 (три) роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади в органах місцевого самоврядування строком на 2 (два) роки.
Згідно ст.75 КК України, ОСОБА_3 від відбування призначеного основного покарання звільнено з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки і на підставі ст. 76 КК України його зобов'язано періодично з'являтися в орган кримінально-виконавчої системи для реєстрації.
ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_4, житель с. Татарів Яремчанської міської ради, Івано-Франківської області, українець, ІНФОРМАЦІЯ_5, одружений, працюючий землевпорядником Поляницької сільської ради, раніше не судимий, громадянин України, -
засуджений:
- за ч. 1 ст. 365 КК України на 2 (два) роки обмеження волі з позбавленням права обіймати керівні посади в органах влади та місцевого самоврядування строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців;
- за ч. 1 ст. 367 КК України на 1 (один) рік 6 (шість) місяців обмеження волі з позбавленням права обіймати керівні посади в органах влади і місцевого самоврядування строком на 1 (один) рік.
Відповідно до вимог ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_4 покарання 2 (два) роки обмеження волі з позбавленням права обіймати керівні посади в органах влади і місцевого самоврядування строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців.
Згідно ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік 6 (шість) місяців і на підставі ст. 76 КК України його зобов'язано періодично з'являтися в орган кримінально-виконавчої системи для реєстрації.
ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженка і жителька м. Яремче, вул. Мазепи, 15, Івано-Франківської області, українка, ІНФОРМАЦІЯ_5, одружена, тимчасово не працююча, раніше не судима, громадянка України, -
засуджена за ч. 1 ст. 367 КК України на 1 (один) рік обмеження волі з позбавленням права обіймати керівні посади в органах влади і місцевого самоврядування строком на 1 (один) рік.
Згідно ст.75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік і на підставі ст. 76 КК України її зобов'язано періодично з'являтися в орган кримінально-виконавчої системи для реєстрації.
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженка та жителька с. Поляниця Яремчанської міської ради, українка, не одружена, ІНФОРМАЦІЯ_5, працююча головним бухгалтером Поляницької сільської ради, раніше не судима, громадянка України, -
засуджена за ч. 1 ст. 367 КК України на 1 (один) рік обмеження волі з позбавленням права обіймати керівні посади в органах влади і місцевого самоврядування строком на 1 (один) рік.
Згідно ст.75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік і на підставі ст. 76 КК України її зобов'язано періодично з'являтися в орган кримінально-виконавчої системи для реєстрації.
ОСОБА_7,
ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженка і жителька АДРЕСА_1, українка, ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше не судима, громадянка України, -
засуджена за ч. 1 ст. 367 КК України на 1 (один) рік обмеження волі з позбавленням права обіймати керівні посади в органах влади і місцевого самоврядування строком на 1 (один) рік.
Згідно ст.75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік і на підставі ст. 76 КК України її зобов'язано періодично з'являтися в орган кримінально-виконавчої системи для реєстрації.
ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 190 КК України виправдано за відсутністю в їхніх діях складу злочину.
Відповідно до ч. 5 ст. 74 та ч. 1 ст. 49 КК України ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності звільнено у зв'язку із закінченням строків давності.
Цивільний позов Ворохтянського держлісгоспу про стягнення завданих збитків залишено без розгляду.
За вироком суду ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, та ОСОБА_7 визнані винуватими в тому, що вчинили службову недбалість, тобто неналежним чином виконували свої службові обов'язки через несумлінне ставлення до них, що спричинило діями ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_6 Поляницькій сільській раді істотну шкоду у вигляді підриву її авторитету, як органу місцевого самоврядування, а діями ОСОБА_5 та ОСОБА_8 відповідно підірвано авторитет Яремчанського міського управління земельних ресурсів та Яремчанського відділення державного казначейства, чим і спричинено їм істотну шкоду.
Злочин вказаними особами вчинено за таких обставин:
ОСОБА_3, будучи обраним з квітня 1999 року обраним сільським головою села Поляниця Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, на протязі 2002-2003р.р. внаслідок неналежного виконання своїх функціональних обов'язків, знаючи, що на землі Поляницької сільської ради загальною площею 46.142 га, які рішеннями виконкому Поляницької сільської ради № 4 від 14.02.2002 року; № 32 від 12.09.2002 року; № 36 від 10.10.2002 року; № 40 від 15.11.2002р.; № 6 від 13.02.2003р.; № 27 від 10.07.2003р. були вилучені з користування Поляницького лісництва Ворохтянського держлісгоспу за його згодою і в установленому законом порядку не були відведені в межі села Поляниця, допустив те, що заяви громадян про виділення їм земельних ділянок для будівництва житлових будинків виносились на розгляд виконкому Поляницької сільської ради і були надані громадянам для індивідуального будівництва.
Крім цього, при проведенні тендеру на будівництво загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів в с. Поляниця, були порушені вимоги Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти", а саме: оголошення про проведення тендеру не було опубліковано у "Віснику державних закупівель".
ОСОБА_4, працюючи спеціалістом 1-ої категорії Яремчанського міського управління земельних ресурсів, і будучи закріпленим за Поляницькою сільською радою, внаслідок неналежного виконання своїх функціональних обов'язків, знаючи про те, що землі Поляницької сільської ради в загальній кількості 46.142 га не були відведені у межі села Поляниця, виготовив проекти рішень виконкому про виділення земельних ділянок громадянам для індивідуального будівництва.
ОСОБА_5, працюючи начальником Яремчанського міського управління земельних ресурсів і, будучи посадовою особою, внаслідок неналежного їх виконання, не переконавшись в тому, що землі с. Поляниця в кількості 46.142 га в належному порядку, передбаченому законом відведені в межі села Поляниця, погоджувала матеріали технічної документації, видавала та реєструвала державні акти на землю, а також склала та видала громадянам висновки про погодження та передачу у приватну власність громадянам земельні ділянки загальною кількістю 0,75 га.
ОСОБА_6, працюючи бухгалтером Поляницької сільської ради і секретарем тендерного комітету, допустила проведення тендеру по підряду на будівництво школи в с. Поляниця без опублікування оголошення у "Віснику державних закупівель".
ОСОБА_7, працюючи начальником відділення державного казначейства в м. Яремче, неналежно виконувала свої посадові обов'язки, не переконалась у законності проведення тендеру на будівництво школи в с. Поляниця, внаслідок чого по платіжному дорученню № 54 від 02.02.2005 року гроші в сумі 505 000 грн. з рахунку Поляницької сільської ради були перераховані на рахунок УПП "Сантехбудмеханізація", яка була визнана переможцем тендеру по будівництву школи.
В апеляції прокурор, вважає, що суд упереджено та однобоко оцінив докази по справі та прийшов до невмотивованих висновків, які суперечать фактичним обставинам справи. Вказує, що судом необґрунтовано перекваліфіковано дії засуджених та призначені покарання, які не відповідають тяжкості вчинених ними злочинів та їх особам внаслідок м'якості, що одночасно стало умовою необґрунтованого звільнення засуджених від кримінального покарання у зв’язку із закінченням строків давності. Крім цього вважає, що при вирішенні цивільного позову суд порушив вимоги ст. 324 КПК України та не виконав вказівок суду вищої інстанції. Враховуючи наведене, в доповненні до апеляції просить вирок суду скасувати та повернути справу на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора Лизака Р.В., який підтримав апеляцію з доповненнями та просив вирок суду скасувати у зв’язку з неправильною перекваліфікацією дій засуджених і невідповідністю призначеного покарання особам засуджених та тяжкості вчинених злочинів внаслідок м’якості з направленням справи на новий судовий розгляд, засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_2, які заперечували проти апеляції прокурора і вважали вирок суду законним та обґрунтованим і просили залишити його без зміни, провівши судове слідство в частині дослідження обставин, що впливають на кваліфікацію дій ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та призначення їм покарання, перевіривши матеріали справи та обговоривши мотиви і доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Висновок суду про доведеність вини засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, за обставин, зазначених у вироку, обґрунтований належно дослідженими доказами, відповідає фактичним обставинам справи і ґрунтується на зібраних досудовим слідством, належно досліджених та правильно оцінених в судовому засіданні доказах.
Посилання прокурора про те, що суд безпідставно виправдав ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 за ст. 190 ч.4 КК України та перекваліфікував дії ОСОБА_3 із ч.3 на ч.1 ст.365 КК України, із с.2 ст.364 на ч.1 ст. 367 КК України, з ч.2 на ч.1 ст. 366 КК України, ОСОБА_4 із ч.3 на ч.1 ст.365 КК України, з ч.2 на ч.1 ст. 366 КК України, ОСОБА_5 із ч.2 ст.364 та ч.2 ст. 366 КК України на ч.1 ст. 367 КК України , ОСОБА_6 ч.2 ст. 364 та ч.2 ст. 366 КК України на ч.1 ст. 367 КК України, ОСОБА_7 із ч.2 ст.364 на ч.1 ст. 367 КК України, спростовується матеріалами кримінальної справи, оскільки не здобуто доказів того, що діями засуджених спричинено тяжкі наслідки.
Суд належним чином оцінив наявні у справі докази та прийшов до правильного висновку, що ОСОБА_3 , ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 вчинили службову недбалість, чим спричинили істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам держави та окремих громадян, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вчинили перевищення влади та службових повноважень, тобто умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їм прав чи повноважень. Крім того, ОСОБА_3 вчинив службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, складання і видачу завідомо неправдивих документів, заволодів шляхом шахрайства гербовою печаткою та штампом з корисливих мотивів, що спричинило порушення роботи установи.
Цей висновок суду підтверджується частково показаннями засуджених ОСОБА_3 , ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 показаннями свідків та іншими матеріалами справи.
Показаннями свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 підтверджується, що рішенням сесії Поляницької сільської ради було надано повноваження виконкому сільської ради щодо розгляду заяв громадян про приватизацію земельних ділянок, а чи приймалось сесією рішення про вилучення земельних ділянок у Ворохтянського Держлісгоспу та зміни їх цільового призначення та надання під житлове будівництво громадянам, які не були жителями с. Поляниця, вони не пригадують.
Ці показання суд правильно визнав такими, що зібрані законним шляхом, вони є переконливими і підтверджуються іншими доказами по справі.
Як вбачається із рішення Поляницької сільської ОСОБА_1 № 10 від 16.04.2002 року станом на 2002-2003 роки сесія сільської ради свої повноваження в частині надання та вилучення земельних ділянок делегувала виконкому ( т. 11 а.с. 186).
Рішеннями виконавчого комітету Поляницької сільської ради №4, №32, №36, №40 всі за 2002 рік та №6 та №27 за 2003 рік землі лісового фонду були вилучені із користування Ворохтянського держлісгоспу, однак в установленому законом порядку не були відведені в натурі, тобто їх межі не були визначені.
Крім того, судом було встановлено, що при проведенні тендеру на будівництво школи в с. Поляниця не було дано оголошення про його проведення у « Віснику державних закупівель, чим було порушено вимоги діючого законодавства. Однак про проведення тендеру було надруковано оголошення в газеті «Репортер», а про факт проведення тендерних торгів підтверджується протоколом засідання тендерного комітету, протоколом розкриття тендерних торгів, пропозиційними матеріалами учасників проведених тендерних торгів ( т.8 а.с. 129-156).
Про участь у тендері ВАТ ПМК-76 підтверджує ОСОБА_14, який очолював це підприємство і пояснив що особисто підготував для цього оферту та заявку на участь у тендері ( т.9 а.с. 35-36).
На виконання умов договору з УПП "Сантехбудмеханізація", яке стало переможцем тендеру, сільською радою було перераховано на їхній рахунок 505000 грн. авансу, однак УПП до виконання робіт в повному об’ємі так і не приступало.
Як вбачається з матеріалів справи доказів того, що ОСОБА_3 та ОСОБА_15 умисно порушили порядок проведення тендеру з метою заволодіння спільно із ОСОБА_7 коштами сільської ради в сумі 505000 грн. не здобуто ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній інстанції. Як вбачається з рішення Господарського суду Чернівецької області від 06.02.2008 року гроші в сумі 505000 грн. повернуто Поляницькій сільській раді (т.12 а.с. 244), а тому суд прийшов до правильного висновку, що між Поляницькою сільською радою та УПП "Сантехбудмеханізація" склались цивільно-правові відносини, а тому суд обґрунтовано виправдав засуджених за відсутністю складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Висновки суду, якими суд виправдав ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 за ст. 190 ч.4 КК України та перекваліфікував дії ОСОБА_3 із ч.3 на ч.1 ст.365 КК України, із ч.2 ст.364 на ч.1 ст. 367 КК України, з ч.2 на ч.1 ст. 366 КК України, ОСОБА_4 із ч.3 на ч.1 ст.365 КК України, з ч.2 на ч.1 ст. 366 КК України, ОСОБА_5 із ч.2 ст.364 та ч.2 ст. 366 КК України на ч.1 ст. 367 КК України , ОСОБА_6 ч.2 ст. 362 та ч.2 ст. 366 КК України на ч.1 ст. 367 КК України, ОСОБА_7 із ч.2 ст.364 на ч.1 ст. 367 КК України, ґрунтуються на доказах, які були належно досліджені та оцінені судом і є правильними, оскільки у справі не встановлено доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 заволоділи чужим майном шляхом шахрайства, вчиненому в особливо великих розмірах, організованою групою. Доводи апеляції прокурора таких висновків суду не спростовують.
На досудовому слідстві та в судовому засіданні ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 заперечували попередню домовленість між ними про заволодіння чужим майном шляхом шахрайства, вчиненому в особливо великих розмірах, організованою групою.
Таким чином, оцінивши здобуті докази в їх сукупності суд дав їм об’єктивну оцінку та прийшов до правильного висновку про винуватість засуджених.
Покликання прокурора в апеляції на те, що суд першої інстанції не дотримався вимог ст. 399 КПК України та не виконав вказівки суду вищої інстанції, не відповідає фактичним обставинам, матеріалам справи та є необґрунтоване.
Також перевірені і визнані необґрунтованими доводи апеляції прокурора про те, що призначені ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 покарання не відповідає тяжкості вчиненого злочину внаслідок м’якості.
Положення ст. 70 КК України, яка регулює призначення покарання за сукупністю злочинів, у тому числі шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, не надають суду права призначити остаточне покарання біль суворого виду за види покарання, які були призначені засудженому за окремі злочини.
Як вбачається з вироку, суд призначив ОСОБА_3 за кожний із злочинів, у вчиненні якого він був визнаний винним, основне покарання у виді обмеження волі на певний строк, а в подальшому, у порушення правил призначення покарання за сукупністю злочинів, при визначенні остаточного шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, суд призначив останньому основне покарання у виді позбавлення волі.
Таким чином, суд не мав права призначати остаточне покарання більш суворого виду за види покарання, які були призначені засудженому за окремі злочини.
Як вбачається з матеріалів справи всі підсудні позитивно характеризуються, до кримінальної відповідальності притягаються вперше, ОСОБА_3 має на утриманні неповнолітніх дітей та дружину інваліда першої, ОСОБА_5 має на утриманні неповнолітню дитину, а ОСОБА_6 батька пенсійного віку. При цьому, суд без застосування ст. 69 КК України призначив кожному із засуджених покарання в межах санкцій статей, за якими вони були визнані винними, з врахуванням конкретної суспільної небезпечності кожного злочину та даних про особи винних, адекватне та справедливе покарання. Жодних підстав рахувати такі покарання надто м’якими, як про це апелює прокурор, немає.
Суд першої інстанції, всупереч вимогам кримінального закону, з урахуванням того, що засуджені своєї вини у вчиненні злочинів не визнавали та просили їх виправдати, спочатку призначив їм покарання, звільнивши їх від його відбування на підставі ст. 75 КК України, а потім – звільнив від кримінальної відповідальності.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 74 КК України та ч. 1 ст. 49 КК України, суд мав звільнити від призначеного покарання ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у зв’язку із закінченням строків давності, оскільки з дня вчинення ними злочинів минуло більше 5 років.
Також колегія суддів вважає, що не потрібно застосовувати ст.70 КК України при визначенні покарання кожному із засуджених, оскільки звільняє засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від покарання за строками давності за кожен вчинений ними злочин окремо.
Оскільки, згідно ст.64 КПК України, заявлений цивільний позов не був забезпечений належними доказами, суд обґрунтовано залишив його без розгляду.
Перевіркою матеріалів кримінальної справи процесуальних порушень при збиранні, дослідженні й оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків суду та правильність кваліфікації дій ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 судом апеляційної інстанції не встановлено. Висновки суду ґрунтуються на достатніх та допустимих доказах.
Підстав для скасування вироку суду, про що йдеться в апеляції прокурора, колегія суддів не вбачає.
Однак, відповідно до ст. 365 КПК України 1960 року за наведених обставин, колегія суддів вважає, що вирок суду підлягає зміні з підстав неправильного призначення засудженому ОСОБА_3 покарання та в зв’язку з неправильним звільненням засуджених від кримінальної відповідальності .
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 365, 366, 367 КПК України 1960 року, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляцію прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції задовольнити частково.
Вирок Галицького районного суду від 20 квітня 2011 року відносно ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 змінити в частині призначених засудженим покарань та вважати засудженими:
ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 365 КК України на 3 (три) роки обмеження волі з позбавленням права обіймати керівні посади в органах місцевого самоврядування строком на 2 (два) роки; за ч. 2 ст. 357 КК України на 1 (один) рік обмеження волі; за ч. 1 ст. 366 КК України на 3 (три) роки обмеження волі із позбавленням права обіймати керівні посади в органах місцевого самоврядування строком на 1 (один) рік; за ч. 1 ст. 367 КК України на 2 (два) роки обмеження волі з позбавленням права обіймати керівні посади в органах місцевого самоврядування строком на 1 (один) рік.
Відповідно до ч. 5 ст. 74 та ч. 1 ст. 49 КК України ОСОБА_3 звільнити від покарання в зв'язку із закінченням строків давності.
ОСОБА_4, за ч. 1 ст. 365 КК України на 2 (два) роки обмеження волі з позбавленням права обіймати керівні посади в органах влади та місцевого самоврядування строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців; за ч. 1 ст. 367 КК України на 1 (один) рік 6 (шість) місяців обмеження волі з позбавленням права обіймати керівні посади в органах влади і місцевого самоврядування строком на 1 (один) рік.
Відповідно до ч. 5 ст. 74 та ч. 1 ст. 49 КК України ОСОБА_4 звільнити від покарання в зв'язку із закінченням строків давності.
ОСОБА_5, за ч. 1 ст. 367 КК України на 1 (один) рік обмеження волі з позбавленням права обіймати керівні посади в органах влади і місцевого самоврядування строком на 1 (один) рік.
Відповідно до ч. 5 ст. 74 та ч. 1 ст. 49 КК України ОСОБА_5 звільнити від покарання в зв'язку із закінченням строків давності.
ОСОБА_6, за ч. 1 ст. 367 КК України на 1 (один) рік обмеження волі з позбавленням права обіймати керівні посади в органах влади і місцевого самоврядування строком на 1 (один) рік.
Відповідно до ч. 5 ст. 74 та ч. 1 ст. 49 КК України ОСОБА_6 звільнити від покарання в зв'язку із закінченням строків давності.
ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 367 КК України на 1 (один) рік обмеження волі з позбавленням права обіймати керівні посади в органах влади і місцевого самоврядування строком на 1 (один) рік.
Відповідно до ч. 5 ст. 74 та ч. 1 ст. 49 КК України ОСОБА_7 звільнити від покарання в зв'язку із закінченням строків давності.
Виключити з вироку посилання на ст.75 КК України про звільнення засуджених від відбування покарання з випробуванням з іспитовим стром та застосуванням ст. 76 КК України.
В решті вирок без зміни.
Головуючий Н.В. Ткачук
Судді Н.С.ОСОБА_16 Попович
Згідно з оригіналом
Суддя Н.В. Ткачук