У х в а л а
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
|
головуючого |
Жука В.Г., |
|
суддів |
Пошви Б.М. і Редьки А.І. |
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 12 квітня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Могилів-Подільського районного суду Вінницької області від 5 липня 2005 року, яким
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,
раніше не судимого,
засуджено:
за ч. 2 ст. 286 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки;
за ч. 3 ст. 135 КК України на 5 років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_1 остаточно призначено 7 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь:
ОСОБА_2 22 366,2 грн матеріальної шкоди та 30 000 грн.моральної шкоди;
ОСОБА_3 30 000 грн. моральнлї шкоди.
В апеляційному порядку вирок не оскаржено.
ОСОБА_1а визнано винним у тому, що він, 17 січня 2005 року, перебуваючи в нетверезому стані, керуючи автомобілем ВАЗ-21013 д.н. НОМЕР_1, рухаючись зі швидкістю 80 км/год. в м. Могилів-Подільському в районі адмінприміщення АТП-10563 по вул. Горького, 185, допустив зіткнення з пішоходом ОСОБА_2, яка рухалася по правому узбіччю дороги в попутньому напрямку руху, після чого не зупинившись, зник з місця пригоди. В результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпіла отримала тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала її смерть.
У касаційній скарзі засуджений Романов порушує питання про скасування вироку в частині його засудження за ч. 3 ст. 135 КК України та закриття справи в цій частині за відсутністю складу злочину. Вважає себе невинним у скоєні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 135 КК України, оскільки смерть потерпілої настала в результаті дорожньо-транспортної пригоди, а не в зв'язку з тим, що він залишив потерпілу в небезпечному для життя становищі. Крім того, просить пом'якшити покарання, застосувавши ст. 75 КК України та зменшити розмір моральної шкоди.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.
Як видно з матеріалів справи, висновки суду про доведеність винності Романова у вчинених злочинах грунтуються на зібраних та ретельно перевірених в судовому засіданні доказах.
Посилання засудженого на те, що він не залишав потерпілу ОСОБА_2 у небезпечному для неї становищі безпідставні.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1, збивши потерпілу ОСОБА_2, залишив її в небезпечному для життя стані, що підтвердується даними висновку судово-медичної експертизи про отримання потерпілою тяжких тілесних ушкоджень, від яких настала її смерть, даними протоколу огляду місця події та план-схемою до нього, показаннями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5.
За таких обставин суд прийшов до правильного висновку, що ОСОБА_1, збивши автомобілем потерпілу, залишив її в небезпеці і правильно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 286 та ч. 3 ст. 135 КК України.
Що стосується призначеного покарання, то воно є справедливим, відповідає вимогам кримінального закону. Суд врахував як ступінь тяжкості вчинененого ОСОБА_1 злочину, так і дані про його особу, а також пом'якшуючі та обтяжуючі обставини. Підстав для пом'якшення покарання, про що йдеться у касаційній скарзі, немає.
Рішення суду щодо відшкодування потерпілим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 моральної шкоди є обґрунтованим і відповідає вимогам ст. 440-1 ЦК України та роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що містяться у постанові №4 від 31.03.1995 року, з наступними змінами “Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”.
Підстав для призначення справи до касаційного розгляду з повідомленням зазначених у ст. 384 КПК України осіб не вбачається.
Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 відмовити.
Судді:
В.Г. Жук Б.М. Пошва А.І. Редька