04.07.2013 Справа № 756/9012/13-к

Провадження №1-кп/756/400/13

756/9012/13-к

УХВАЛА

підготовчого судового засідання

04 липня 2013 року Оболонський районний суд м. Києва

в складі: головуючого - судді Прудніка О.А.

при секретарі Лисоконь І.В.

з участю прокурора Гринюк Л.С.

захисника ОСОБА_1

потерпілої ОСОБА_2

провівши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві підготовче судове засідання за обвинувальним актом щодо ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, який є ФОП, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172 КК України,

встановив:

Обвинувальний акт стосовно ОСОБА_3 надійшов до Оболонського районного суду м. Києва 01.07.2013 року.

Прокурор просив призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту, вказуючи на його відповідність вимогам кримінально-процесуального законодавства. Інші учасники процесу підтримали думку прокурора.

Суд, ознайомившись з обвинувальним актом, вважає необхідним, з урахуванням вимог п. 4 ч. 3 ст. 314 КПК України, направити його до Апеляційного суду м. Києва для визначення підсудності в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 34 КПК України, з огляду на наступне.

Згідно обвинувального акту, ОСОБА_3, будучи фізичною особою-підприємцем, здійснював підприємницьку діяльність у танцювальних студіях “Red рrоject” за адресами: вул. Старокиївська, 10-Г та вул. Волоська, 8/5 у м. Києві.

Приблизно у липні 2011 року у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, направлений на використання праці найманих працівників без належного оформлення.

Так, ОСОБА_3 перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Волоська, 8/5, у танцювальній студії “Red рrоject” фактично допустив ОСОБА_4 до виконання роботи на посаді дизайнера реклами, пов'язаної з функціями макетування поліграфічної продукції, який, з метою офіційного оформлення його на роботу, у свою чергу надав ОСОБА_3 заяву про прийняття на робочу та копію паспорта громадянина України.

Однак, ОСОБА_3 не переслідуючи мети юридичио-законного оформлення ОСОБА_4 на роботі, не вчинив ніяких дій для його офіційного оформлення на роботі (підприємстві), використовував працю вказаного найманого працівника без належного оформлення і сплати відповідних загальнообов'язкових державних соціальних платежів, що в свою чергу спричинило неврахування трудового стажу та соціальну незахищеність вищевказаного співробітника.

Поряд з цим, ОСОБА_3 грубо порушуючи законодавство про працю, в порушення норм трудового законодавства, передбачених ст. 24, ст. 24-1, ст. 48 Кодексу законів про працю України, ч. 1,3 ст. 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, фактично допустив ОСОБА_4 до виконання своїх трудових обов'язків, умисно не видав наказ про призначення на посаду ОСОБА_4 та не зробив відповідних записів у трудовій книжці про прийом та про звільнення з посади.

Одночасно, за час трудової діяльності ОСОБА_4 з липня 2011 року по травень 2012 року ФОП ОСОБА_3 не сплачував грошові кошти до Пенсійного Фонду України, Фонду соціального страхування на випадок безробіття, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

У результаті своїх умисних дій ОСОБА_3 грубо порушив права ОСОБА_4, які передбачені ч. 4 ст. 43 Конституції України, а саме те, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від встановленого законом рівня. Ст.2 Кодексу законів про працю України передбачено, що працівники реалізують право па працю шляхом укладення трудового договору про роботу з фізичною особою. ОСОБА_3 грубо порушив право на відпочинок, відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, право на безпечні та здорові умови праці, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, встановлених законодавством та інші права, встановлені законодавством. Так, ч.1 ст. 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення” передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності і господарювання та ч. 3 ст.56 вищезгаданого закону передбачено, що також до стажу роботи зараховується будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота відповідно до цивільно-правових угод за умови сплати страхових внесків.

Крім того, приблизно у серпні 2011 року у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, направлений на використання праці найманих працівників без належного оформлення.

Так ОСОБА_3, перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Старокиївська, 10-Г, у танцювальній студії “Red рrоject” . фактично допустив ОСОБА_5 до виконання роботи на посаді адміністратора, пов'язаної з функціями продажу та презентації послуг студії, пошуком клієнтів, яка з метою офіційного оформлення її на роботу, у свою чергу надала ОСОБА_3 заяву про прийняття на роботу, свою трудову книжку та копії паспорта громадянина України.

Однак, ОСОБА_3 не переслідуючи мети юридично-законного оформлення ОСОБА_6 на роботі, не вчинив ніяких дій для її офіційною оформлення на роботі (підприємстві), використовував працю вказаного найманого працівника без належного оформлення і сплати відповідних загальнообов'язкових державних соціальних платежів, що в свою чергу спричинило неврахування трудового стажу та соціальну незахищеність вищевказаного співробітника.

Поряд з цим, ОСОБА_3 грубо порушуючи законодавство про працю, в порушення норм трудового законодавства, передбачених ст. 24, ст. 24-1, ст. 48 Кодексу законів про працю України, ч. 1,3 ст. 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, фактично допустив ОСОБА_6 до виконання своїх трудових обов'язків, умисно не видав наказ про призначення на посаду ОСОБА_6 та не зробив відповідних записів у трудовій книжці про прийом та про звільнення з посади.

Одночасно, за час трудової діяльності ОСОБА_6 з серпня 2011 року по травень 2012 року, ФОП ОСОБА_3 не сплачував грошові кошти до Пенсійного Фонду України, Фонду соціального страхування на випадок безробіття, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків па виробництві та професійних захворювань.

У результаті своїх умисних дій ОСОБА_3 грубо порушив права ОСОБА_6, які передбачені ч. 4 ст. 43 Конституції України, а саме те, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від встановленого законом рівня. Ст.2 Кодексу законів про працю України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу з фізичною особою. ОСОБА_3 грубо порушив право на відпочинок, відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, право на безпечні та здорові умови праці, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків встановлених законодавством та інші права, встановлені законодавством. Так, ч.1 ст. 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях, і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності і господарювання та, відповідно до ч. 3 ст.56 вищезгаданого Закону, також до стажу роботи зараховується будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота відповідно до цивільно-правових угод за умови сплати страхових внесків.

Крім того, приблизно у листопаді 2011 року у ОСОБА_3 0.Ю. виник злочинний умисел, направлений на використання праці найманих працівників без належного оформлення.

Так, ОСОБА_3 перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Щекавицька, 30/39, у приміщенні офісу ФОП ОСОБА_3 де останній станом на листопад 2011 року за вказаною адресою здійснював свою господарську діяльність, фактично допустив ОСОБА_2 за адресою: м. Київ, вул. Старокиївська, 10-Г, в приміщенні танцювальної студії “Red рrоject” до виконання роботи на посаді РR-директора, пов'язаної з функціями ведення рекламної компанії, пошуком бізнес-партнерів, контролем над процесом ведення усіх організованих заходів, яка, з метою офіційного оформлення її на роботу, у свою чергу надала ОСОБА_3 копії паспорта громадянина України.

Однак, ОСОБА_3 не переслідуючи мети юридично-законного оформлення ОСОБА_2 на роботі, не вчинив ніяких дій для її офіційного оформлення на роботі (підприємстві), використовував працю вказаного найманого працівника без належного оформлення і сплати відповідних загальнообов'язкових державних соціальних платежів, що в свою чергу спричинило неврахування трудового стажу та соціальну незахищеність вищевказаного співробітника.

Поряд з цим, ОСОБА_3 грубо порушуючи законодавство про працю, в порушення норм трудового законодавства, передбачених ст. 24 ст. 24-1 ст. 48 Кодексу законів про працю України, ч. 1,3 ст. 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, фактично допустив ОСОБА_2 до виконання своїх трудових обов'язків, умисно не видав наказ про призначення на посаду ОСОБА_2, та не зробив відповідних записів у трудовій книжці про прийом та про звільнення з посади.

Одночасно, за час трудової діяльності ОСОБА_7 з листопада 2011 року по березень 2012 року ФОП ОСОБА_3 не сплачував грошові кошти до Пенсійного Фонду України, Фонду соціального страхування на випадок безробіття, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

У результаті своїх умисних дій ОСОБА_3 грубо порушив права ОСОБА_2, які передбачені ч. 4 ст. 43 Конституції України, а саме те, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від встановленого законом рівня. Ст. 2 Кодексу законів про працю України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу з фізичною особою. ОСОБА_3 грубо порушив право на відпочинок, відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, право на безпечні та здорові умови праці, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, встановлених законодавством, та інші права, передбачені чинним законодавством. Так, відповідно до ч.1 ст. 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності і господарювання та ч. 3 ст.56 вищезгаданого Закону передбачено, що також до стажу роботи зараховується будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота відповідно до цивільно-правових угод за умови сплати страхових внесків.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 КПК України кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення.

З урахуванням того, що кримінальне правопорушення, скоєння якого інкриміновано обвинуваченому, вчинено не в Оболонському районі м. Києва, суд приходить до висновку про непідсудність даного кримінального провадження Оболонському районному суду м. Києва.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження суд направляє обвинувальний акт до відповідного суду для визначення підсудності.

Згідно ч. 2 ст. 34 КПК України питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції вирішується колегією суддів відповідного суду апеляційної інстанції за поданням місцевого суду.

На підставі викладеного та керуючись ч. 3 ст. 314 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Направити обвинувальний акт щодо обвинуваченого ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172 КК України, до Апеляційного суду м. Києва для визначення підсудності.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя