Провадження №1-кп/756/411/13
756/9221/13-к
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 серпня 2013 року Оболонський районний суд міста Києва
в складі: головуючого - судді Прудніка О.А.
при секретарі Левіт Д.І.
з участю прокурора Давідяна О.Н.
законного представника потерпілої ОСОБА_1
захисника ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві кримінальне провадження /ЄРДР №12013110000000435/ по обвинуваченню
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_3, заміжньої, яка має на утриманні малолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України
УСТАНОВИВ:
07.05.2013 року, близько 19 год. 40 хв., ОСОБА_3 керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_1, рухалася по проїзній частині вул. Івашкевича, зі сторони вул. Автозаводської у напрямку вул. Вишгородської в м. Києві.
Рухаючись у вказаному напрямку, вона наближалася до нерегульованого пішохідного переходу, розташованого навпроти будинку № 3 по вул. Івашкевича, та позначеного інформаційними дорожніми знаками 5.35.1, 5.35.2 - “Пішохідний перехід” і дорожньою розміткою 1.14.1 - “Зебра”, перед яким праворуч від неї зупинилися та пропускали пішоходів інші транспортні засоби.
В цей час по зазначеному нерегульованому пішохідному переходу, справа наліво відносно руху вищевказаного автомобіля “ЗАЗ- ТР69У0”, серед інших пішоходів рухалася малолітня пішохід ОСОБА_1 Використовуваний нею нерегульований пішохідний перехід - це ділянка проїзної частини, призначена для забезпечення безпечного руху пішоходів через дорогу. На цих ділянках пішоходи мають перевагу перед автотранспортом і не повинні враховувати вищевказані негативні фактори, а також можливість порушення Правил дорожнього руху водіями транспортних засобів та іншими учасниками дорожнього руху.
Під час руху ОСОБА_3 допустила порушення вимог п.п. 1.5, 1.7, 2.3 підпункту “б” та 18.4 Правил дорожнього руху:
- п. 1.5: дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків;
- п. 1.7: водії, пішоходи та пасажири зобов'язані бути особливо уважними до таких категорій учасників дорожнього руху, як діти, люди похилого віку та особи з явними ознаками інвалідності;
- п. 2.3 підпункту “б”: для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
- п. 18.4: якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах, повинні зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися і можуть продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.
Порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху з боку водія ОСОБА_3 виявились в тім, що вона, керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_1, рухалась по вищевказаній проїзній частині, під час руху проявила неуважність до дорожньої обстановки і її змін, при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувала малолітня пішохід ОСОБА_1, не врахувала дорожню обстановку, яка виражалась у наявності інформаційних дорожніх знаків 5.35.1, 5.35.2 -“Пішохідний перехід” і дорожньої розмітки 1.14.1 - “Зебра”, які інформували її про наявність цього переходу, та автотранспорту, що рухаючись праворуч від неї зупинився та пропускав пішоходів, який інформував її про небезпеку на пішохідному переході. ОСОБА_3 не переконалася у відсутності пішоходів на пішохідному переході, не зменшила швидкість керованого нею автомобіля і не зупинилася перед пішохідним переходом та не давши дорогу пішоходам, які перебували на пішохідному переході, внаслідок чого навпроти будинку №3 по вул. Івашкевича, в м. Києві скоїла наїзд серед інших пішоходів на малолітню ОСОБА_1
В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди малолітньому пішоходу ОСОБА_1 були спричинені тяжкі тілесні ушкодження.
Так, згідно висновку судово-медичної експертизи № 915/е від 19.06.2013 відносно ОСОБА_1, під час звернення її за медичною допомогою виявлено тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми у вигляді забою головного мозку з розвитком вогнища ішемії у правій ніжці мозочка, садна обличчя, садна кінцівок. Вказана черепно-мозкова травма супроводжувалася відсутністю пульсу та артеріального тиску на периферичних судинах, порушенням рівня свідомості до коматозного стану. Між подіями транспортної травми від 07.05.2013 та отриманням тілесних ушкоджень ОСОБА_1 є прямий причинно-наслідковий зв'язок. За ступенем тяжкості вищевказана закрита черепно-мозкова травма відноситься до тяжкого тілесного ушкодження (за критерієм небезпеки для життя).
Згідно висновку автотехнічної експертиз № 218/ат від 20.06.2013 в діях ОСОБА_3 вбачаються невідповідності вимогам пункту 18.4 Правил дорожнього руху.
Порушення ОСОБА_3 вищезазначених вимог Правил дорожнього руху України знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв'язку із виникненням даної дорожньо - транспортної пригоди та її наслідками.
У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованих їй дій та кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України визнала повністю і дала суду показання, які відповідають встановленим обставинам, підтвердивши події викладені у обвинувальному акті, доповнивши, що вона вчинила дії, які їй інкримінують з необережності, шкодує за свій вчинок та те, що сталося. У вчиненому вона кається, просить суворо не карати, врахувати її щире каяття.
При цьому, обвинувачена також зазначила, що 07.05.2013 року, близько 19 год. 40 хв., вона керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_2, рухалася по проїзній частині вул. Івашкевича, зі сторони вул. Автозаводської у напрямку вул. Вишгородської в м. Києві.
Рухаючись у вказаному напрямку, вона наближалася до нерегульованого пішохідного переходу, розташованого навпроти будинку № 3 по вул. Івашкевича, та позначеного інформаційними дорожніми знаками “Пішохідний перехід” і дорожньою розміткою - “Зебра”, перед яким праворуч від неї зупинилися та попускали пішоходів інші транспортні засоби.
В цей час по зазначеному нерегульованому пішохідному переході, справа наліво відносно руху автомобіля “ЗАЗ”, серед інших пішоходів рухалася малолітня пішохід ОСОБА_1, але оскільки її зір раптово осліпили сонячні промені вона у цей момент руху автомобіля не побачила пішоходів та допустила порушення вимог п.п. 1.5, 1.7, 2.3 підпункту “б” та 18.4 Правил дорожнього руху, не переконалася у відсутності пішоходів на пішохідному переході, не зменшила швидкість керованого нею автомобіля і не зупинилася перед пішохідним переходом та не давши дорогу пішоходам, які перебували на пішохідному переході, внаслідок чого навпроти будинку №3 по вул. Івашкевича, в м. Києві скоїла наїзд серед інших пішоходів на малолітню ОСОБА_1, якій були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, опис яких міститься у залучених до провадження висновках експертів.
Враховуючи те, що обвинувачена не оспорювала фактичні обставини провадження стосовно висунутого обвинувачення і судом встановлено, що вона правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності її позиції, заслухавши думку учасників судового провадження, та роз'яснивши їм положення ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі, відносно тих фактичних обставин провадження та розміру судових витрат, які ніким не оспорюються.
При цьому, згідно ст.337 КПК України розгляд провадження проводився відносно обвинуваченої в межах висунутого їй обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Показання обвинуваченої дані під час судового розгляду про обставини вчинення нею вищезазначеного кримінального правопорушення з визнанням у повному обсязі своєї вини у висунутому їй обвинуваченні, з точки зору належності, допустимості, суд вважає достовірними та об’єктивними, оскільки вони є логічними, детальними, послідовними та достатніми в сукупності з іншими зібраними доказами, з точки зору взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази, суд вважає, що винуватість обвинуваченої у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення в судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання її винною.
Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає, що своїми ненавмисними діями, які виразились у вчиненні порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили тяжкі тілесні ушкодження потерпілій, ОСОБА_3 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України.
Призначаючи вид та міру покарання обвинуваченій ОСОБА_3 у відповідності зі ст.ст. 65, 66, 69-1 КК України, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого діяння, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особу винної та дані, що її характеризують, її відношення до подій, що відбулися, їх наслідків, її вік, сімейні обставини, стан здоров’я, повне визнання своєї вини, щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину, матеріальне становище, часткове відшкодування заподіяної матеріальної шкоди, що обвинувачена раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, має на утриманні малолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_4, та приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченій покарання у виді позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк в межах санкції визначеної частини статті кримінального закону, з застосуванням ст.79 КК України, звільнення від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, оскільки на думку суду її виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства.
При цьому таке покарання є необхідним та достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченої, попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
При цьому, відповідно до ст.ст. 122, 126 КПК України, суд також вважає за необхідне стягнути з обвинуваченої на користь держави витрати за проведення експертиз та досліджень.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд
З А С У Д И В:
ОСОБА_3 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити їй покарання у виді 4 років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки, з застосуванням ст.79 КК України звільнення від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням на два роки, якщо вона протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї обов’язки.
На підставі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов’язки:
- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;
- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Стягнути з ОСОБА_3 (код ДРФО НОМЕР_3) 978 гривень 88 копійок на користь держави за проведення досліджень та експертиз.
Речовий доказ автомобіль “ЗАЗ-ТР69У0”, державний номерний знак НОМЕР_4, переданий на зберігання ОСОБА_3 залишити в розпорядженні власника.
Вирок може бути оскаржений протягом тридцяти днів з моменту його проголошення до Апеляційного суду міста Києва через Оболонський районний суд міста Києва.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченій та прокурору.
Суддя:
/підпис/
З оригіналом згідно
Суддя: О.А.Пруднік
Секретар: Д.І.Левіт 07.08.2013 Справа № 756/9221/13-к