Судове рішення #5876193

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

Справа № 2-3702/09

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

(з а о ч н е)

14 вересня 2009 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого:                 судді Оніщука М.І.,

при секретарі:             Сливка А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» про стягнення банківських вкладів, відсотків та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з зазначеним позовом, в якому, з урахуванням заяви про збільшення та уточнення позовних вимог, просить стягнути з відповідача депозитні вклади в сумі 20000,00 грн. та 33000,00 грн., відсотки за період несвоєчасного повернення вкладів та 15000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди, обґрунтовуючи це тим, що між нею та відповідачем ТОВ «Укрпромбанк» були укладені договори банківського вкладу.

Після закінчення строку дії договорів, відповідач вкладів не повернув,  повідомивши позивача про неможливість повернення вкладів в зв’язку з введенням в банку тимчасової адміністрації та мораторія на задоволення вимог кредиторів.

В судове засідання позивач не з’явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, в заяві на адресу суду підтримала позов з викладених у ньому підстав, просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, розглянути справу в заочному порядку та за її відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

За викладених підстав, а також враховуючи згоду позивача на заочний розгляд справи, суд визнав можливим провести заочний розгляд справи у відсутність представника відповідача на підставі наявних в справі доказів.

Дослідивши та оцінивши письмові докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що між позивачем та відповідачем були укладені договір банківського вкладу № 1012/0403079001771001 від 07.08.2007 року (вклад „ІНВЕСТИЦІЙНИЙ”, строк вкладу з 07.08.2007 року по 27.01.2009 року, сума вкладу 20000,00 грн., зі сплатою 15,2 % річних) та договір банківського вкладу № 1012/0305432001771001 від 20.11.2008 року (вклад „УНІВЕРСАЛЬНИЙ”, строк вкладу з 20.11.2008 року по 21.03.2009 року, сума вкладу 33000,00 грн., зі сплатою 22,0 % річних).

Після закінчення строку дії вказаних договорів, позивач зверталась до банку із заявами про поверненя вкладів, проте банк вкладів не повернув, повідомивши позивача про неможливість повернення вкладу в зв’язку з введенням в банку тимчасової адміністрації та мораторія на задоволення вимог кредиторів.

Частиною 1 статті 1060 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Відповідно до ч. 2 ст. 1060 ЦК України, банк зобов’язаний видати вклад на першу вимогу вкладника. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Згідно вимог ч. 3 ст. 1060 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського вкладу вклад повертається вкладникові на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, проценти за цим вкладом виплачуються у розмірі процентів за вкладами на вимогу, якщо договором не встановлений більш високий процент.

Судом встановлено, що відповідач не виконав вимоги ч. ч. 2, 3 ст. 1060 ЦК України та безпідставно відмовив позивачу у поверненні вкладу.

Оскільки, вимоги ч. ч. 2, 3 ст.1060 ЦК України є однією з умов, на яких між позивачем та відповідачем укладений вищевказаний депозитний договір, суд вважає, що відповідач істотно порушив свої зобов’язання по цьому договору, фактично позбавивши останнього його права, передбаченого Законом, на повернення вкладу на першу вимогу, на що він розраховував при укладенні цього договору.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, при чому зобов’язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання.

За таких обставин, підсумовуючи викладене, слід зазначити, що суд, за наслідками повного, всебічного та об’єктивного розгляду справи, оцінюючи зібрані по справі докази у їх сукупності, дотримуючись при цьому принципів розумності та справедливості, вважає, що позов ОСОБА_2 є обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню, а саме стягненню підлягають вклади в сумі 20000,00 грн. та 33000,00 грн.

Разом з цим, суд не вбачає правових підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Частина 1 ст. 23 ЦК України закріплює, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно із ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Якщо факт заподіяння позивачу моральної шкоди з вини відповідача в судовому засіданні не підтвердився та відсутній будь-який причинно-наслідковий зв’язок між шкодою та діями відповідача суд приходить до висновку, що в задоволенні вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди слід відмовити.

Також, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача щодо стягнення з відповідача відсотків за період прострочення повернення вкладів, оскільки ст. 85 Закону України „Про банки та банківську діяльність” передбачено, що протягом дії мораторію не нараховується неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконаннячи неналежне виконання грошових зобов’язань.

Крім того, оскільки суд задовольняє позов, то з відповідача, згідно із ст. 88 ЦПК України, на користь позивача підлягає стягненню 30,00 грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а також, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, з відповідача на користь держави підлягає стягненню 530,00 грн. у відшкодування судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 614, 615, 651, 1060 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 57, 58, 60, 209, 212-215, 223, 224-226 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» про стягнення банківських вкладів, відсотків та відшкодування моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» на користь ОСОБА_2 депозитний вклад за договором банківського вкладу № 1012/0403079001771001 (вклад ІНВЕСТИЦІЙНИЙ) від 07.08.2007 року в сумі 20000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок; депозитний вклад за договором банківського вкладу № 1012/0305432001771001 (вклад УНІВЕРСАЛЬНИЙ) від 20.11.2008 року в сумі 33000 (тридцять три тисячі) гривень 00 копійок та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 (тридцять) гривень 00 копійок, а всього стягнути 53030 (п’ятдесят три тисячі тридцять) гривень 00 копійок.

В задоволенні іншої частини вимог – відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» на користь держави 530 (п’ятсот тридцять) гривень 00 копійок судового збору.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії до Печерського районного суду м. Києва.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення, а апеляційну скаргу протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ                                 М.І. ОНІЩУК

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація