АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-1423/2006 р Головуючий по першій інстанції
Категорія: про виселення Клочко О.В.
Доповідач в апеляційній інстанції Корнієнко Н.В. РІШЕННЯ іменем України
5 липня 2005 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах
апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Магди Л.Ф.
суддів Корнієнко Н.В., Качана О.В.
при секретарі Шанауріній І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Придніпровського районного суду від 17 травня 2006 року по справі за позовом ВАТ „Черкасибудматеріали" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - орган опіки і піклування Придніпровського райвиконкому М.Черкаси, ПТУ №21 м.Черкаси про, визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та виселення, стягнення збитків, -
встановила:
Позивач ВАТ „Черкасибудматеріали" звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3е, третя особа - орган опіки і піклування Придніпровського райвиконкому м.Черкаси, ПТУ №21 м.Черкаси про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та стягнення боргів і про виселення.
Свої позовні вимоги мотивують тим, що відповідачі проживали та були прописані в гуртожитку по АДРЕСА_1.
З 31 травня 2002 року відповідачі звільнили гуртожиток і в ньому не проживають. Де вони мешкають позивачу невідомо, але залишаються прописаними. Тобто, на протязі більше як півроку вони не проживають в гуртожитку і тому відповідно до ст.71 ЖК України втратили право на житло.
В позовній заяві про виселення позивач вказав про те, що під час проведення реконструкції гуртожитку під житловий будинок по АДРЕСА_1, в якому проживали відповідачі і який останні самовільно залишили його, 4 червня 2005 року шляхом зламу замків з воріт, що огороджують територію будівельного майданчика, вони, відповідачі, зайняли жиле приміщення, зокрема кв.НОМЕР_1, загальною площею 55,3 кв.м.
В зв'язку з цим позивач ВАТ „Черкасибудматеріали" просив виселити відповідачів з жилого будинку по АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення. Також просили стягнути з відповідачів на користь ВАТ „Черкасибудматеріали" спричинені протиправними діями прямі збитки в сумі 60 371 грн., втрачену вигоду в сумі 38 613 грн. і судові витрати.
Рішенням Придніпровського районного суду м.Черкаси від 17 травня 2006 року позов задоволено частково.
Вирішено виселити ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 з АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.
Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ВАТ „Черкасибудматеріали" судові витрати в сумі 8грн.50 коп. в рівних частинах.
Позов в частині стягнення збитків та визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням залишено без розгляду.
Не погоджуючись з таким рішенням, відповідачі подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким в позові ВАТ „Черкасибудматеріали" відмовити. При цьому зазначили, що вказане рішення прийняте з порушенням вимог чинного законодавства, поскільки судом не враховано, що причиною повернення їх в гуртожиток по вул. Петровського 285 було грубе порушення адміністрацією ВАТ „Черкасибудматеріали" житлового законодавства, так як на час реконструкції гуртожитку їм не було надано іншого житлового приміщення.
Заслухавши учасників процесу, вивчивши доводи апеляції та матеріали справи, колегія суддів вважає, що при винесенні рішення судом першої інстанції допущено порушення і неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим рішення підлягає скасуванню в апеляційному порядку з ухваленням нового рішення.
В судовому засіданні встановлено, що відповідачі були поселені в приміщення гуртожитку, що належить позивачу заАДРЕСА_1 в м.Черкаси і проживали там згідно з договором найму житлового приміщення (ах. 73).
Як видно з матеріалів справи, існує рішення виконкому Черкаської міської ради НОМЕР_2 від 22.01. 2004 року про дозвіл ВАТ „Черкасибудматеріали" на проведення реконструкції гуртожитку під житловий будинок по АДРЕСА_1(а.с.8).
В подальшому, в зв'язку з реконструкцією гуртожитку, за погодженням адміністрації позивача і ПТУ №21 сім'я відповідачів була переселена до гуртожитку, що належить ПТУ-№21 за АДРЕСА_1.
В зв'язку з цим 31 травня 2002 року, (раніше ніж винесено рішення міськвиконкому про реконструкцію гуртожитку), ОАО „Черкасибудматеріали" і ОСОБА_1 був укладений договір про те, що позивач виконав ремонтні роботи в гуртожитку по АДРЕСА_1 (кухня і інші приміщення), вартість яких становить 1 400 грн., а відповідачка оплатить пі витрати (ах.9).
Про те, що сім'ї відселялися саме за проханням адміністрації позивача в 2002 році свідчить лист від 1.02.2002 року за № НОМЕР_3, адресований директору ПТУ-21 Азізовій А.М., в якому генеральний директор Плетінь В.Г. просить переселити мешканців в кількості 10 сімей до гуртожитку ПТУ-21 в зв'язку з тим, що гуртожиток ВАТ „Черкасибудматеріали" по АДРЕСА_1 знаходиться в аварійному стані і потребує капітального ремонту. При цьому генеральний директор брав зобов'язання зробити ремонт кімнат, блоків, санвузлів на поверсі де будуть проживати переселенці.(а.с.74).
Про те, що сім'я ОСОБА_4 проживала в гуртожитку ПТУ-21 з 2002 року підтвердила в судовому засіданні під час апеляційного розгляду справи 10.11.2005 року також представник ПТУ - комендант гуртожитку №21 ОСОБА_5 Вона також повідомила, що відповідачів було виселено в зв'язку з припиненням договорів
оренди, про що видавався наказ №НОМЕР_5 від 10.10.2003 року(а.с.58).
Відповідно до ч.І ст. 71 ЖК України, при тимчасові відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Колегія суддів вважає, що відповідачі, як наймачі кімнати в гуртожитку по АДРЕСА_1не можуть бути визнані такими, що втратили право користування жилим приміщенням внаслідок їх відсутності понад встановлені строки, оскільки вони не проживали з 2002 року в даному гуртожитку не з власної вини, а в зв'язку з їх переселенням в гуртожиток ПТУ-21 по АДРЕСА_1 на час проведення реконструкції гуртожитку на АДРЕСА_1.
З наведених вище підстав не підлягають відповідачі і виселенню з даного гуртожитку без надання їм іншого жилого приміщення.
Як зазначив позивач у довідці від 15 лютого 2006 року, сім'я ОСОБА_6 була поселена в гуртожиток ВАТ „Черкасибудматеріали" по АДРЕСА_1згідно з договором найму з 2001 року (в судовому засіданні встановлено, що проживають вони з 1996 року. Встановлено також і те, що даний договір не розривався, оскільки відповідачі продовжували проживати до часу переселення їх в інший гуртожиток в зв'язку з реконструкцією гуртожитку. Тобто, договір найму був продовжений на невизначений строк, так як жодна сторона не заявляла про його розірвання.
Відповідно до ч.1 ст. 101 ЖК України, при проведенні капітального ремонту жилого будинку державного або громадського житлового фонду, коли ремонт не може бути проведено без виселення наймача, наймодавець зобов'язаний надати наймачеві та членам його сім'ї на час проведення капітального ремонту інше жиле приміщення, не розриваючи при цьому договору найму на ремонтоване приміщення.
Жиле приміщення, надаване на час капітального ремонту, має знаходитися у межах даного населеного пункту і відповідати встановленим санітарним і технічним нормам.
Між тим, позивач звертаючись з позовом, ставить питання про виселення відповідачів, але без надання іншого жилого приміщення, що є порушенням житлового законодавства щодо останніх, посилаючись на ті обставини, що відповідачами було самоправно зайнято приміщення в гуртожитку.
Вказуючи в позові на те, що реконструкція гуртожитку не завершена із-за самовільного поселення відповідачів, які на даний час там проживають, ВАТ „Черкасибудматеріали" не надали доказів щодо готовності даного приміщення для проживання. Не надано також і даних щодо надання відповідачам іншого приміщення для проживання на період закінчення реконструкції і подальшого визначення їх місця проживання після закінчення такої реконструкції, оскільки з гуртожитку ПТУ-21 по вул..Петровського Д 83 всі вони були виселені по закінченню договорів оренди, а позивач в свою чергу не вжив ніяких заходів щодо забезпечення їх житлом на цей період.
З цих підстав не можуть бути задоволені обидва позови, як позов про визнання такими, що втратили право на користування жилим приміщенням внаслідок їх відсутності понад встановлені строки та стягнення боргів, так і позов про виселення без надання іншого жилого приміщення .
В зв'язку з цим рішення суду підлягає скасуванню з винесенням нового рішення про відмову в задоволенні позовів. Апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 100 - 102 ЖК України, ст.ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 17 травня 2006 року по справі за позовом ВАТ „Черкасибудматеріали" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - орган опіки і піклування Придніпровського райвиконкому м.Черкаси, ПТУ №21 м.Черкаси про, визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та виселення, стягнення збитків, - скасувати.
В задоволенні позову ВАТ „Черкасибудматеріали" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - орган опіки і піклування Придніпровського райвиконкому м.Черкаси, ПТУ №21 м.Черкаси про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та стягнення боргів, та про виселення, - відмовити.
Рішення може бути оскаржена до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня її проголошення.