ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
ПОСТАНОВА
Іменем України
31.03.10 № 13/625-АП
суддя Серкіз В.Г.
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Світ”, м. Запоріжжя
до: Мелітопольської об’єднаної державної податкової інспекції Запорізької області, м.Мелітополь Запорізької області
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 24.10.2005р. №0003242302/0
Суддя Серкіз В.Г.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_1довіреність №Б/нвід01.10.09
Від відповідача: ОСОБА_2довіреність №4138від12.02.08
Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Світ” до Мелітопольської об’єднаної державної податкової інспекції Запорізької області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 24.10.2005р. №0003242302/0.
Представник позивача у судовому засіданні підтвердив позовні вимоги та просив суд з урахуванням скасування судових рішень, на яких ґрунтувались висновки відповідача щодо зменшення позивачем сум ПДВ, задовольнити позов та визнати нечинним податкового повідомлення-рішення від 24.10.2005р. №0003242302/0.
Відповідач позов не визнав. У запереченнях на позов зазначив що Мелітопольська ОДПІ не погоджується з вимогами позивача.
При проведенні перевірки встановлено, що при перевірці виконання вимог Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97 -ВР встановлено наступне:
ТОВ "Агро-Світ" в періоді, що перевірявся, задекларувало податковий кредит з придбання на митній території України товарів (робіт, послуг):
в грудні 2003 р. - 28 314,10 грн.;
січні 2004 р. - 19 109,65 грн.;
лютому 2004 р. - 48 541,71 грн.;
березні 2004 р. - 133 380,17 грн.,
загальна вартість яких складає 1 376 073,74 грн. в т.ч. ПДВ - 229 345,63 грн. і відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів й нематеріальних активів, які підлягають амортизації за 2003 - 2004 рр.
З метою підтвердження сум ПДВ та включення ТОВ “Агро-Світ” з грудня 2003 р. по березень 2004 р. до податкового кредиту 229 345,63 грн. до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було направлено запит від 13.04.2005р. вихідний №8471/24-90 на проведення зустрічної перевірки з підтвердження податкових зобов'язань у постачальника ПП "Антарес" (ІПН 311991926097, код 31199193, м. Київ, провулок Жуковського, буд, 13/16) з питань відвантаження товарів по вищезазначеним податковим накладним на суму 1 376 073,74 грн. в т.ч. ПДВ –229 345,63 грн.
Згідно отриманої відповіді від 14.04.2005р. № 3596/7/10-204 ДПІ Голосіївському районі міста Києва провести зустрічну перевірку не має можливості у зв'язку з тим, що за юридичною адресою ПП "Антарес" не знаходиться, телефони, зазначені у обліковій справі не відповідають дійсності.
Згідно відповіді ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, (вихідний №3596/7/10-204 від 14.04.2005 р.) Приватне підприємство “Антарес”, код ЄДРПОУ 31199193, зареєстровано Московською РДА м. Києва 01 листопада 2000 року за № 17145. Індивідуальний податковий № 311991926067. Свідоцтво платника податку № 37003414. Засновником і директором підприємства є ОСОБА_3, ідентифікаційний № НОМЕР_1, мешкає за адресою: АДРЕСА_1., тел. 417-76-99.
Підприємство з листопада 2000р. по січень 2001р. звітувало до ДПІ за місцем реєстрації про відсутність фінансово-господарської діяльності, після цього більше не звітує. Про фактичну відсутність ПП “Антарес” за юридичною адресою складено акті ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, від 23.08.2002 р. № 15/138-1717 "Про результати проведення територіально-дільничного та об'єктно-орієнтованого контролю щодо відповідності фактичного місцезнаходження СПД місцезнаходженню, зазначеному в свідоцтві про державну реєстрацію".
Щодо неправомірності включення відповідачем з грудня 2003 р. по березень 2004 р. до податкового кредиту податку на додану вартість в сумі 229 345,63 грн. підтверджується також наступним: Документи, що підтверджують зберігання, транспортування ТМЦ на адресу позивача, товарно-транспортні накладні та подорожні листи, первинні бухгалтерські документи, що підтверджують виконання умов договору, крім податкових накладних, довіреностей, документів, що підтверджують передачу прав власності на товар за плату або компенсацію по вищенаведених операціях відсутні, і не надавалися в ході проведення перевірок.
У ТОВ «Антарес»відсутній власний автотранспорт, власні чи орендовані складські приміщення.
В листах ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 15.02.2007р. № 2515/7/15-2101 та від 21.07.2004 р.№ 6460/7/23-902 зазначено, що ПП "Антарес" з лютого 2001 р. не звітує, розрахункові рахунки в банківських установах закриті, за юридичною адресою не знаходиться, в зв'язку з чим провести зустрічну перевірку не має можливості. Згідно листа Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації від 11.07.05 р. № 099/17/393 відомості про Приватне підприємство «Антарес», ідентифікаційний код 31199193, не внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Таким чином, в порушення підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), згідно якого суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду, встановлено заниження суми податку на додану вартість
в грудні 2003 р. - 28 314,10 грн.;
січні 2004 р. - 19 109,65 грн.;
лютому 2004 р. - 48 541,71грн.;
березні 2004 р. - 133 380,17 грн.,
загальна вартість яких складає 1 376 073,74 грн. в т.ч. ПДВ - 229 345,63 грн.
Таким чином, на порушення п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР ТОВ «Агро-Світ»завищено суму податкового кредиту, в результаті чого було занижено податок на додану вартість за 2004 рік у сумі 229 345,63 грн.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав заперечення проти позову, викладені у відзиві на позов та просив суд у його задоволенні відмовити.
Розглянувши матеріали справи та документи, надані сторонами додатково, заслухавши представників сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:
Підставою винесення відповідачем спірного ППР були висновки Акту про результати позапланової виїзної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства позивачем № 066/23706/32687654 від 19.10.2005р. (далі - Акт перевірки).
Акт перевірки був складений відповідачем при проведені позапланової перевірки позивача на предмет додержання вимог податкового законодавства в ході якої відповідачем перевірялись фінансово-господарські взаємовідносини позивача з Приватним підприємством «Антарес»за період - з грудня 2003р. по березень 2004р., а саме - усні угоди купівлі-продажу товару та договір №19 від 01.12.2003р. на загальну суму 1 376 073,74 грн., в тому числі ПДВ - 229 345,63 грн.
Згідно висновків Акту перевірки відповідачем встановлено, що нібито позивач в порушення п.п. 7.4.5, п. 7.4, сті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі - Закон про ПДВ) занижено ПДВ за 2003, 2004 р.р. на суму 229 345,63 грн.
Висновок про заниження позивачем сум ПДВ відповідач зробив посилаючись на те, що позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту витрати позивача по оплаті ПДВ в сумі 229 345,63 грн. перерахованого позивачем продавцю (ПП «Антарес») відповідно до усних угод та договору №19 від 01.12.2003р. у складі ціни товару.
В обґрунтування наведеного висновку відповідач послався на:
– рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16.03.2004р. по справі № 2-115/8, яким визнанні недійсними установчі документи ПП «Антарес»;
– рішення господарського суду Запорізької області від 18.07.2005р. по справі № 3/231, яким було визнано недійсними усні угоди купівлі-продажу товару та визнаний недійсним договір №19 від 01.12.2003р. на загальну суму 1 376 073,74 грн., в тому числі ПДВ - 229 345,63 грн., укладених між позивачем та ПП «Антарес».
Тобто, якщо б не існувало наведених судових рішень, не існувало б і порушень податкового законодавства з боку позивача.
В свою чергу відповідач фактично керуючись саме цими двома судовими рішеннями, в Акті перевірки зробив висновок, що позивачем вчинено порушення п.п. 7.4.5, п. 7.4, ст. 7 Закону про ПДВ, у вигляді заниження податку на додану вартість за 2003, 2004 р.р. на суму 229 346,00 грн., після чого було складено та виставлено для сплати позивачу спірне податкове повідомлення-рішення.
Суд вважає податкове повідомлення-рішення нечинним з наступних підстав:
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16.03.2004р. по справі № 2-115/8 на яке посилався відповідач в ППР скасовано ухвалою апеляційного суду м. Києва від 18.01.2005р. по справі № 2- 115/8, справу було передано на новий розгляд до суду першої інстанції, на якому (новому розгляді) рішенням Голосіївського суду м. Києва від 20.10.2006р., в задоволенні ДПІ в Голосіївському районі м. Києва про визнання недійсними установчих документів ПП «Антарес»було відмовлено, це рішення набрало законної сили і стало підставою для прийняття нижченаведеного розвитку подій;
Рішення господарського суду Запорізької області від 18.07.2005р. по справі № 3/231 яким було визнано недійсними зазначені угоди купівлі-продажу, було скасовано ухвалою ВАСУ від 21.03.2007р. по даній справі, а справу було передано на новий розгляд до суду першої інстанції, де постановою господарського суду Запорізької області від 01.02.2008 р. в задоволенні позову Мелітопольської ОДПІ було відмовлено, а постановою Дніпропетровського адміністративного апеляційного суду від 07.10.2009р. у справі №3/231-АП-23/431/07-АП, апеляційну скаргу Мелітопольської ОДПІ було задоволено частково, постанову господарського суду від 01.02.2008р. було скасовано, провадження у справі щодо позовних вимог про визнання недійсним спірних договорів купівлі-продажу було закрито, у задоволенні решти позовних вимов відмовлено.
Таким чином, судові рішення: рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16.03.2004р. по справі № 2-115/8; рішення господарського суду Запорізької області від 18.07.2005р. по справі № 3/231 - на які посилався відповідач в податковому повідомленні-рішенні як на обґрунтування звинувачення позивача у порушенні податкового законодавства, були скасовані та втратили законної чинності.
При таких обставинах, і податкове повідомлення-рішення, яке ґрунтувалось на цих, вже нечинних судових рішеннях, також є нечинним.
На даний час, всі усні угоди купівлі-продажу товару та договір №19 від 01.12.2003р., які були укладені між позивачем та ПП «Антарес»на загальну суму 1 376 073,74 грн., в тому числі ПДВ - 229 345,63 грн. залишаються чинними, так само як і статут та установчі документи ПП «Антарес»є чинними.
Окрім перелічених в Акті перевірки судових рішень, як підстав для звинувачення позивача в порушенні п.п. 7.4.5, п. 7.4, ст. 7 Закону про ПДВ, інших підстав та обґрунтувань в порушенні податкового законодавства з боку позивача - не наведено, тобто такі підстави відсутні.
Відсутність таких підстав тягнуть за собою відсутність законного існування податкового повідомлення-рішення, а тому на даний час є всі підстави для визнання його нечинним.
Заперечення відповідача не взяті судом до уваги, так як не ґрунтуються на висновках акту перевірки.
В той же час, в самому акті містяться посилання на рішення судів –Голосіївського районного суду м. Києва від 16.03.2004р. по справі № 2-115/8 та господарського суду Запорізької області від 18.07.2005р. по справі № 3/231.
Будь-які інші обставини на які посилався відповідач у судовому засіданні, в акті перевірки відсутні. Отже і висновки з ними не пов’язані. Припущення про їх достовірність не може бути покладено в основу прийняття рішення.
За таких обставин, позов підлягає задоволенню, а судові витрати присуджено з Державного бюджету.
Керуючись ст. ст. 94, 158-163 КАС України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити.
Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Мелітопольської об’єднаної державної податкової інспекції Запорізької області від 24.10.2005р. за №0003242302/0.
Судові витрати присудити з Державного бюджету.
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції подається протягом п’яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Постанова підготовлена у повному обсязі і підписана 09.04.2010р.
Суддя В.Г. Серкіз