АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
______________________ АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ__________
Справа № 22-а-87-Ф/07 Головуючий суду першої інстанції Онищенко Т.С.
Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Ломанова Л.О.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 січня 2007 року колегія суддів судової палаті у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого - судді Ломанової Л.О.
суддів: Соболюка М.М.,
Мудрової В.В.
при секретарі Цендрі О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Представництва Фонду майна АР Крим у містах Джанкой, Армянськ, Красноперекопськ та у Джанкойському. Первомайському і Красноперекопському районах, Фонду майна АР Крим, Фонду державного майна України про стягнення заробітної плати та витрат на службові відрядження, за апеляційною скаргою Фонду державного майна України на постанову Джанкойського міськрайонного суду від 5 вересня 2006 року
ВСТАНОВИЛА:
У травні 2006 року ОСОБА_1, звернулась до суду із позовом до Представництва Фонду майна АР Крим у містах Джанкой, Армянськ, Красноперекопськ та у Джанкойському, Первомайському і Красноперекопському районах (далі - Представництво Фонду майна АР Крим), Фонду майна АР Крим, Фонду державного майна України про стягнення заробітної плати в сумі 8 865 грн. 41 коп. і витрат на службові відрядження в сумі 112 грн. 26 коп., а усього - 8977 грн, 67 коп.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачка перебуває у трудових відносинах з Представництвом Фонду майна АР Крим. На підставі листа Фонду державного майна України від 20 січня 2005 року № 10-14-20681, яким повідомлено про припинення з 1 січня 2006 року фінансування Представництва Фонду майна АР Крим за рахунок коштів Державного бюджету України, Фондом майна АР Крим було прийнято рішення (наказ № 27 від 21 січня 2006 року) про ліквідацію Представництва Фонду майна АР Крим. Внаслідок прийняття відповідачами зазначених рішень, з 1 січня 2006 року позивачці не виплачується належна їй заробітна плата, заборгованість з виплати якої на час розгляду справи судом складає 8 865 грн. 41 коп. та витрати на службові відрядження -112 грн. 26 коп., а усього -8977 грн. 67 коп.
Вказану суму позивачка просила стягнути з Фонду державного майна України, Фонду майна АР Крим та Представництва Фонду майна АР Крим.
Постановою Джанкойського міськрайонного суду від 5 вересня 2006 року позов ОСОБА_1 був задоволений частково. Стягнено з Фонду Державного майна України на користь позивачки заборгованість з виплати заробітної плати в сумі 8 865 грн. 41 коп. і витрат на службові відрядження в сумі 112 грн. 26 коп., а усього - 8977 грн. 67 коп. У задоволенні позовних вимог до Представництва фонду майна АР Крим та Фонду майна АР Крим відмовлено
Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що фінансування Представництва Фонду майна АР Крим за кодом програмної класифікації видатків 661 1010 «Керівництво та управління у сфері державного майна» має проводитись за рахунок коштів Державного бюджету України, що передбачено Положенням про Представництво Фонду майна АР Крим,
в якому визначено його фінансування за рахунок Державного бюджету, а також постановою Ради Міністрів АР Крим від 10 квітня 2003 року № 172, яке у встановленому законом порядку не скасовано і не визнано недійсним.
На постанову суду від 5 вересня 2006 року Фондом державного майна України подана апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування оскаржуваної постанови і ухвалення нового рішення - про стягнення заборгованості по заробітній платі на користь позивачки з Фонду майна АР Крим.
Апелянт вважає, що пунктом 9 Указу Президента України «Про органи приватизації в Автономній Республіці Крим» від 18 серпня 1995 року №757/95. яким передбачено утримання Фонду майна АР Крим і його Представництв у містах і районах АР Крим за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, бюджетом АР Крим та бюджетами міст і районів, і відповідно до якого фінансування 68 штатних одиниць Фонду майна в АР Крим (осіб, які працюють у Представництвах фонду) передбачено за рахунок Державного бюджету України, не відповідає вимогам статті 85 Бюджетного кодексу України, якою заборонено фінансування бюджетних установ одночасно з різних бюджетів.
Крім того, апелянт вважає, що Представництва були створені Фондом майна АР Крим, їх гранична чисельність була визначена Фондом майна АР Крим, у зв'язку з чим Фонд Державного майна України не є його засновником та роботодавцем працівників Представництв і не може нести відповідальність із заборгованості з виплати заробітної платі вказаним працівникам.
У запереченнях Фонду майна АР Крим на апеляційну скаргу ставиться питання про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної постанови суду - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, вислухавши пояснення представника Фонду майна АР Крим, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка є державним службовцем, з 25 листопада 2005 року була призначена за конкурсом на посаду головного спеціаліста-юрисконсульта Представництва Фонду майна АР Крим (а.с. 4). Представництво Фонду майна АР Крим є юридичною особою (а.с. 43), який створений Фондом майна АР Крим та знаходиться у його підлеглості, утримується за рахунок Державного бюджету України, що передбачено Положенням про Представництво Фонду майна АР Крим (а.с. 55-58) і постановою Ради Міністрів АРК № 172 від 10 квітня 2003 року. Внаслідок того, що Представництво фінансується з Державного бюджету України, кошти у бюджеті АР Крим на його утримання не передбачені.
З матеріалів справи також вбачається, що Фонд Державного майна України листом від 21 липня 2005 року запропонував Фонду майна АР Крим підготувати та подати до Департаменту фінансової роботи Фонду державного майна України інформацію про розподіл доведеного граничного обсягу витрат на 2006 рік за розгорнутими кодами економічної класифікації видатків, згідно з класифікатором, а також заповнити бюджетну пропозицію за програмою на 2006 рік (а.с, 71). Вказаний лист був розглянутий Фондом майна АР Крим як розпорядником коштів для створених ним Представництв, пропозиції були підготовлені та направлені на адресу Фонду Держмайна України 25 липня 2005 року (а.с. 72).
На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що кошторис Фонду державного майна України на 2006 рік був сформований з урахуванням витрат на утримання Представництв Фонду майна АР Крим, в тому числі Представництва фонду майна АР Крим.
Вказані висновки суду підтверджені постановою Господарського суду АР Крим від 5 червня 2006 року, що набрала законної сили 21 вересня 2006 року. Вказаною постановою скасовано рішення Фонду державного майна України від 20 грудня 2005 року № 10-14-20681 про припинення фінансування за рахунок Державного бюджету України Фонду майна АР Крим та його представництв у містах та районах. Фонд державного майна України
зобов'язаний поновити фінансування Представництва Фонду майна АР Крим із державного
бюджету України та здійснювати фінансування до повного завершення ліквідаційної процедури.
Господарський суд АР Крим вказав, що представництва, утворені Фондом майна АР Крим, є органами приватизації як державного так і комунального майна, вони надають звітність як за програмною класифікацією витрат Державного бюджету, так і за кодами тимчасової класифікації витрат місцевих бюджетів.
Відповідно до пункту 4 статті 23 Бюджетного кодексу України, витрати спеціального фонду бюджету мають постійне бюджетне призначення, яке надає право провадити їх виключно у межах та за рахунок відповідних бюджетних надходжень до спеціального фонду згідно з законодавством, якщо Законом України «Про державний бюджет України» не встановлено іншого.
Витрати, пов'язані з виконанням Програми приватизації, плануються відповідно до Бюджетного кодексу України за рахунок коштів спеціального фонду до відповідного бюджету (державного або місцевого) залежно від форми власності об'єкту приватизації.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що Фонд державного майна України помилявся відносно того, що Фонд майна АР Крим і його представництва у містах та районах фінансуються з Державного бюджету України та за рахунок коштів бюджету АР Крим.
Суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що Фонд майна АР Крим фінансується за рахунок коштів загального фонду бюджету АР Крим, а Представництво Фонду майна АР Крим - за рахунок коштів Державного бюджету України.
Помилкова думка Фонду державного майна України про здійснення фінансування Представництва Фонду майна АР Крим із різних бюджетів привела до порушень вимог чинного законодавства, в тому числі Кодексу законів про працю України, внаслідок чого позивачку було позбавлено гарантованої Конституцією України заробітної плати.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що належним відповідачем у справі є Фонд державного майна України, оскільки він є головним розпорядником бюджетних коштів для Фонду майна АР Крим, в частині фінансування його представництв у містах та районах, на нього покладений обов'язок зі здійснення фінансування вказаних представництв з Державного бюджету України.
Оскільки припинення фінансування Представництва Фонду майна АР Крим мало місце внаслідок неправомірних дій Фонду державного майна України, суд першої інстанції правомірно стягнув з нього заборгованість із заробітної плати та витрати на службові відрядження позивачки.
Доводи апеляційної скарги не містять безперечних доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції*. Вказані доводи були предметом розгляду суду першої інстанції, їм дана належна правова оцінка, з якою колегія суддів погоджується.
Підстав до скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 198, 200 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів судової палати у цивільних справах
УХВАЛИЛА: Апеляційну скаргу Фонду державного майна України відхилити.
Постанову Джанкойського міськрайонного суду АР Крим від 5 вересня 2006 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в
касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом
одного місяця.