ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_________________________________________________

__________________________________________________________________________________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

 "21" березня 2007 р.                                                           Справа № 4/326-06

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  Вечірка І.О

суддів:                                                                        Зарудяної Л.О.

                                                                                   Ляхевич А.А.

при секретарі                                                            Кравчук Н.В. ,

за участю представників сторін:

від позивача:     Мицько Р.М. - довіреність №346/10 від 29.12.2006р. (приймав участь всудовому засіданні 01.03.2007р.),

від відповідача: Чорний М.П. - довіреність №80 від 27.02.2007р., Танасієнко М.М. - довіреність №173 від 29.12.2006р. (приймали участь  в судовому засіданні 01.03.2007р.),

 

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Моріс", м.Вінниця

на рішення Господарського суду Вінницької області

від "14" листопада 2006 р. у справі № 4/326-06 (суддя Білоус В.В.)

за  позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України, м.Київ  

до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Моріс", м.Вінниця

про стягнення 195642,92грн.,  

ВСТАНОВИВ:

  

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 14.11.2006р. у справі №4/326-06 позов задоволено: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційної фірми "Моріс", м. Вінниця на користь Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м. Київ -       167755грн. 58коп. боргу за природний газ та його транспортування, поставлений у квітні - травні 2005 року та жовтні - грудні 2005 року, 15182грн. 38коп. пені,  8770грн. 54коп. суми на яку збільшився борг, внаслідок інфляційних процесів, 3934грн. 42коп. -3% річних, 2075грн. на відшкодування судових витрат по сплаті державного мита та  витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.  

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - ТОВ виробничо-комерційне підприємство "Моріс", м.Вінниця подав  апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення господарського суду від 14.11.2006р. і припинити провадження у справі, посилаючись на неправильне застосування  судом норм процесуального та матеріального права. Зокрема, відповідач не заперечує факт існування заборгованості по договору на постачання природного газу №06/05-531-ТЕ-1 від 31.12.2005р. в сумі 167755,58грн. Проте, відповідач посилається на норми Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно - енергетичного комплексу" №2711 від 23.06.2005р., пунктом 7.2 якого передбачено, що проведення взаєморозрахунків здійснюється шляхом послідовного виконання зобов'язань учасниками розрахунків на підставі відповідних угод. Відповідач  вказує на те,  що ТОВ ВКП "Моріс" внесене до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно - енергетичного комплексу" та на підставі постанови Кабінету міністрів України від 22.05.2006р. №705 "Про затвердження порядку перерахування у 2006 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, послуг з водопостачання і водовідведення затверджених для населення". Відповідач вказує на те, що судом безпідставно покладено на ТОВ ВКП "Моріс" обов'язок по сплаті штрафних санкцій та інфляційних нарахувань, оскільки Законом України №2711 від 23.06.2005р. такі дії заборонені. Крім того, у відповідності із Законом України "Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово -  комунальні послуги" від 13.11.1996р. нарахування пені платникам послуг заборонено і підприємство не має коштів для оплати пені.

Представники скаржника в засіданні апеляційного господарського  суду 01.03.2007р. підтримали  доводи апеляційної скарги.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні 01.03.2007р. просили рішення господарського суду від 14.11.2006р. залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ ВКП "Моріс" - без задоволення. У відзиві позивач посилається на те, що договору про реструктуризацію заборгованості між сторонами не існує, а тому положення статті 10 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" на відповідача не поширюють свою дію. Крім того, господарським судом при розгляді справи було встановлено, що відповідач в порядку ст. 33 ГПК України не довів факт реструктуризації, списання, заліку суми основного боргу  на підставі Закону України №2711 від 23.06.2005р. Крім того, оскільки відповідач не виконав свої зобов'язання щодо оплати за газ у строки обумовлені в договорі, ДК "Газ України" правомірно та обґрунтовано нарахувало 3% річних та інфляційні на суму заборгованості. Відносно нарахування пені, позивач вказує на те, що положення Закону України "Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги" стосуються лише взаємовідносин, що склалися між населенням та підприємствами, які надають житлово-комунальні послуги. Крім того, предметом договору №06/05-531-ТЕ-1 від 01.04.2005р. є постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій, а обмежень щодо нарахування пені бюджетним установам та організаціям у відповідача не має, а тому посилання ТОВ ВКП "Моріс" на Закон України "Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги", як підставу для звільнення від пені, є необґрунтованим.  Окрім того, ч. 2 ст. 218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

В запереченнях на відзив ТОВ ВКП "Моріс" звертає увагу на те, що дія Закону України №2711 від 23.06.2005р., який визначає Порядок участі підприємств паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості, в частині п. 3.4 продовжена до 1 січня 2008 року Законом України №522-5 від 22.12.2006р. і дає можливість регулювати відносини між суб'єктами паливно-енергетичного комплексу з метою їх сталого функціонування. Незважаючи не важке фінансове становище та відсутність в достатній мірі субвенцій ТОВ ВКП "Моріс" по мірі можливості систематично здійснює проплати за спожитий газ, про що свідчать відповідні банківські документи. Одноразове стягнення заборгованості по рішенню суду та відсутність фінансування проплат за спожитий газ призведе до банкрутства ТОВ ВКП "Моріс" і позбавить його можливості виконати свої зобов'язання перед постачальником газу.

Вислухавши представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

01.04.2005р. між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"  та Товариством з обмеженою відповідальністю ВКП "Моріс" був укладений договір №06/05-531-ТЕ-1 на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій. Згідно з п. 1.1 даного договору постачальник зобов'язався передати у власність покупця в 2005 році природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

Пунктом 2.1. договору №06/05-531-ТЕ-1  передбачено, що постачальник передає покупцю в період з 01 квітня 2005 року по 30 вересня 2005 року газ в обсязі до 210, тис. куб. м., в тому числі по місяцях: квітень  - 100,0 тис. куб. м., травень - 110,0 тис. куб.м.

Згідно з п. 5.1 договору від 01.04.2005р. ціна за 1000,0 куб. м. газу, з урахуванням вартості транспортування газу територією України для платників податку на додану вартість становить 201,25грн., крім того, ПДВ 20% на вартість транспортування газу - 9,50грн., з них: вартість газу 153,75грн., крім того, ПДВ - 0%, вартість транспортування газу територією України - 47,50грн., крім того, ПДП 20% - 9,50грн. Відповідно до пункту 5.3 договору від 01.04.2005р. сторони домовились, що ціна на газ, що вказана в даному договорі, змінюється нормативними актами уповноважених державних органів, наказами НАК "Нафтогаз України" і є обов'язковими для сторін за цим договором з моменту введення в дію. У разі зміни ціни на газ в сторону зменшення або збільшення, сторонами здійснюється перерахунок за спожитий газ за новими цінами та підписується відповідна додаткова угода.

30 червня 2005р. та 27 вересня 2005р. сторонами були укладені додаткові угоди до договору на постачання природного газу №06/05-531-ТЕ-1 від 01.04.2005р.

Додатковою угодою №1 від 30.06.2005р. сторони, у тому числі, внесли зміни до п. 5.1 договору від 01.04.2005р. та   визначили, що ціна за 1000,0 куб.м. газу без урахування вартості транспортування газу територією України для платників податку на додану вартість становить 153,75грн., крім того цільова надбавка до тарифу на газ (2%) становить 3,075 грн., крім того ПДВ – 0%, вартість транспортування газу територією України становить 47,50грн., крім того ПДВ 20% - 9,50грн. Разом до сплати за 1000 куб.м. газу 213,825грн. з урахуванням ПДВ на вартість транспортування територією України.

Згідно з  додатковою угодою №2 від 27.09.2005р., доповнено п. 2.1 договору від 01.04.2005р. пунктом 2.1.1, у відповідності з яким постачальник зобов'язався передати покупцю в період з 01 жовтня 2005 року по 31 грудня 2005 року газ в обсязі до 1800,00тис. куб. м., в тому числі по місяцях: жовтень - 230,00 тис. куб.м., листопад - 720,00тис. куб.м., грудень - 850 тис. куб. м.

У відповідності з п. 3.3 договору від 01.04.2005р. приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому визначаються фактичні обсяги спожитого газу.

На виконання умов договору №06/05-531-ТЕ-1 від 01.04.2005р. та додаткових угод до нього від 30.06.2006р. та від 27.09.2005р., позивач в період з квітня 2005р. по травень 2005р. поставив відповідачу 1654,873 тис. куб. м. природного  газу на суму 353152,50грн., що підтверджується актами передачі – приймання природного газу (аркуші справи 31-35).

Пунктом 6.1 договору №06/05-531-ТЕ-1 від 01.04.2005р. передбачено, що оплата за газ проводиться покупцем грошовими коштами плановими платежами щодекадно до 10, 20 та 30 числа місяця поставки газу.

Відповідач свої зобов’язання по проведенню розрахунків за отриманий природний газ виконав частково, сплативши позивачу 167755,58грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями та банківськими виписками по рахунку боржника (а.с. 43- 55). Непогашеною залишилась заборгованість ТОВ ВКП „Моріс” за поставлений  ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” газ та його транспортування в сумі 167755,58грн.

Відповідач проти суму основного боргу не заперечує, про що свідчить подана 14.11.2006р. представником ТОВ ВКП „Моріс” заява (а.с. 42).

Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Пунктом 7.2 договору від 01.04.2005р. передбачено, що в разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, визначені у п. 6.1 даного договору, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності з п. 7.4 договору від 01.04.2005р. неустойка нараховується постачальником протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом.

За період з 07.03.2006р. по 06.09.2006р. ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України”  нарахувало ТОВ ВКП „Моріс” 15182,38грн . пені.

Таким чином, суд першої інстанції, з урахуванням вимог законодавства, прийшов до обгрунтованого висновку про стягнення з ТОВ ВКП „Моріс” пені в розмірі 15182,38грн.

Крім суми основного боргу та пені ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” просив стягнути з ТОВ ВКП „Моріс” інфляційні в розмірі 8770,54грн.за період з травня 2005 року по липень 2006 року  та 3% річних в сумі 3934,42грн за період з 11.05.2005р. по 06.09.2006р.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з ТОВ ВКП „Моріс” 8770,54грн. інфляційних за період з травня 2005 року по липень 2006 року, 3934,42 – 3% річних  за період з 11.05.2005р. по 06.09.2006р. є обґрунтованими, що правомірно встановлено місцевим господарським судом.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про стягнення з ТОВ ВКП „Моріс” 167755,58грн. боргу за природний газ та його транспортування, 15182,38грн. пені, 8770,54грн. інфляційних та 3934,42грн. – 3% річних.

Посилання скаржника на норми Закону України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу” №2711, від 23.06.2005р., як на підставу звільнення від відповідальності не приймаються до уваги апеляційним господарським судом, з огляду на таке.

Статтею 10.1 Закону №2711 від 23.06.2005р. передбачено, що державним, комунальним підприємствам, у статутних фондах яких частка держави становить більше ніж 50 відсотків, які відносяться до підприємств паливно-енергетичного комплексу та внесені до Реєстру, дозволяється без отримання додаткових погоджень з державними органами, уповноваженими управляти зазначеними підприємствами, за взаємною згодою, провести реструктуризацію кредиторської та/або дебіторської заборгованості терміном до десяти років з дати укладення відповідних договорів про реструктуризацію заборгованості з відстрочкою погашення заборгованості до двох років дії таких договорів та сплатою протягом наступних років щомісячно рівними частками. Суб'єктами господарської діяльності інших форм власності дозволяється, за взаємною згодою, провести реструктуризацію кредиторської та/або дебіторської заборгованостей.

В матеріалах справи відсутній договір про реструктуризацію заборгованості ТОВ ВКП „Моріс”, а тому відповідач необгрунтовано посилається на  положення Закону України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу”.

Суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини справи та прийняв обґрунтоване рішення, а тому підстави для його скасування відсутні.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства „Моріс”, м.Вінниця не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Вінницької області від 14.11.206р. має бути залишено без змін.

 Керуючись ст.ст.  101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Вінницької області від 14.11.2006р. у справі 34/326-06 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного  підприємства "Моріс", м.Вінниця - без задоволення.

2. Справу №4/326-06 повернути до Господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя                                                                 Вечірко І.О

судді:

                                                                                           Зарудяна Л.О.  

                                                                                           Ляхевич А.А.  

 Віддрук. 4 прим.

1 - до справи,

2,3 - сторонам,

4 - в наряд