№1-128
ПОСТАНОВА
23 грудня 2008 року місто Київ
Військовий місцевий суд Київського гарнізону в складі: головуючого - судді підполковника юстиції ДЯЧУКА С.І., при секретарі Сидоренко О.І., за участю державного обвинувача - помічника військового прокурора Дарницького гарнізону капітана юстиції Бондарука Р.В., обвинуваченого - ОСОБА_3, його захисника -адвоката ОСОБА_4, у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду розглянув кримінальну справу за обвинуваченням військовослужбовця військової частини А2215
прапорщика ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в смт Крижоніль Вінницької області, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1, не судимого, неодруженого, помічника начальника авіаційно-технічної служби військової частини А2215, проживає за адресою: АДРЕСА_1
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 402 КК України,
ВСТАНОВИВ:
З листопада 2007 року по квітень 2008 року у військовій частині А2215 проводилася інвентаризація майна авіаційно-технічного складу. За умов відсутності на цьому складі штатного начальника - матеріально-відповідальної особи, роботу комісії забезпечував, тобто був присутній при знятті фактичних залишків майна та опечатуванні відповідних сховищ складу помічник начальника авіаційно-технічної служби частини - прапорщик ОСОБА_3.
16 квітня 2008 року командир військової частини Л2215 у зв'язку із службовою необхідністю, враховуючи вище наведені обставини, з метою збереження військового майна даного складу віддав наказ № 264 «Про прийом майна авіаційно-технічного складу», згідно з яким ОСОБА_3 належало офіційно додатково виконувати обов'язки начальника складу служби, а для проведення прийому майна сюїаду була призначена комісія зі складу членів інвентаризаційної комісії, прийом майна належало закінчити 26 квітня 2008 року.
17 квітня 2008 року ОСОБА_3 довели вказаний наказ, проте він у присутності начальника авіаційно-технічної служби капітана ОСОБА_7 відмовився посвідчити цей факт і у подальшому, хоча і не заявляючи відкрито про свое небажання виконувати цей наказ в частині прийняття майна складу, до прийняття майна у період з 16 по 24 квітня 2008 року не приступив, хоча мав для цього всі можливості, як і не повідомляв у цей період про будь-які перешкоди для виконання наказу командира, у зв'язку з чим наказ командира частини від 16 квітня 2008 року № 264 виконано не було.
Лише 29 квітня 2008 року ОСОБА_3 звернувся з рапортом до командування частини, в якому просив продовжити термін прийняття майна складу, посилаючись на погіршення стану свого здоров'я, а 15 травня 2008 року знову подав рапорт з аналогічним проханням.
З метою домогтися виконання свого наказу від 16 квітня 2008 року № 264 командир військової частини 16 травня 2008 року віддав наказ № 320 «Про продовження терміну прийому-передачі майна авіаційно-технічного складу», згідно з яким цей термін продовжено на період з 16 по 22 травня 2008 року. Разом з тим, ОСОБА_3, не заявляючи відкрито про своє небажання виконувати і цей наказ командира, до прийняття цього майна у період з 16 по 22 травня 2008 року без поважних причин не приступив, як і не повідомляв у цей період про будь-які перешкоди для виконання наказу командира, у зв'язку з чим станом на 23 травня 2008 року накази командира військової частини А2215 від 16 квітня та 16 травня 2008 року залишилися не виконаними.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 свою вину у непокорі визнав частково і пояснив, що дійсно до нього були доведені накази командира від 16 квітня 2008 року № 264 та від 16 травня 2008 року № 320 про необхідність прийняття майна авіаційно-технічного сюїаду, на якому був відсутній начальник, проте у встановлений строк їх не виконав. Він усвідомлював, що на виконання цих наказів він, ОСОБА_3, був повинен прийняти майно авіаційно-технічного складу. Вказані накази командира він не оскаржував, більш того фактично виконував окремі обов'язки начальника сюїаду, здійснюючи прийом та видачу майна.
Як також визнав ОСОБА_3, він мав можливість розпочати і провести прийом майна, проте розраховував на позитивне вирішення питання про перевід до іншої військової частини, а тому не квапився з цим і взагалі не бажав приймати майно сюїаду, звернення до лікарів у період дії наказів були дійсно епізодичними (консультації 21 та 24 квітня 2008 року), на стаціонарному лікуванні у цей період він не знаходився, про причини невиконання наказів командира, а так само можливо і про хід їх виконання останньому по команді не доповідав. Також підсудний визнав, що йому відомі вимоги
військових статутів, які регламентують порядок дій військовослужбовця, який з об'єктивних причин не може виконати наказ начальника, проте у даному випадку ними не керувався.
Як уточнив підсудний, після того, як він дізнався про те, що залишається проходити службу у військовій частині А2215, на теперішній час ним особисто комісійно прийнято з п'яти сховищ складу два таких сховища з найбільш цінним майном і третє сховище на 50 %, про що зроблена доповідь командиру частини, як також показав ОСОБА_3 він хоче продовжити військову службу і для цього прикладає всі зусилля з приводу об'єктивного та повного прийняття військового майна.
Не зважаючи на часткове визнання своєї вини, вина підсудного в іншому умисному невиконанні наказів командира військової частини А2215 від 16 квітня 2008 року № 264 та від 16 травня 2008 року № 320 підтверджується всією сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, які не викликають сумнівів у своїй достовірності.
Гак, допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 - командир військової частини А2215 пояснив, що видані ним накази від 16 квітня 2008 року № 264 та від 16 травня 2008 року № 320 не виконані по сьогоднішній день з причин того, що тривалий час ОСОБА_3 не мав бажання приймати авіаційно-технічне майно, хоча і не висловлював відкрито відмову від виконання вказаних наказів. При цьому дійсно ОСОБА_3 своєчасно з'являвся на службу, проте штучно затягував процедуру прийняття майна. Усі рапорти ОСОБА_3, в яких вказувалося на складності з прийняттям майна були вирішенні на користь ОСОБА_3, проте останній тільки з осені 2008 року фактично приступив до прийняття майна складу і на даний час вказане питання підсудним вирішується добросовісно. Будь-яких доповідей на момент закінчення дії вказаних вище наказів командира, у тому числі і про неможливість їх виконання чи перешкоди у їх виконанні, ОСОБА_3 не подавав.
Аналогічні за своїм змістом показам свідка ОСОБА_5 дали в судовому засіданні свідки ОСОБА_6 заступник командира частини з тилу та ОСОБА_7 - начальник авіаційно-технічної служби частини, при цьому уточнили: ОСОБА_6 - що ОСОБА_3 є дисциплінованим військовослужбовцем, який має досвід та відповідну фахову підготовку і саме тому він був рекомендований на виконання відповідальних обов'язків начальника складу, на якому зберігалася велика кількість авіаційного майна: ОСОБА_7 - що ОСОБА_3 ніколи не уникав від роботи, характеризується позитивно, виконує всі доручення, пов'язані з організацією роботи складу, проте виявляв не бажання приймати його майно, у зв'язку з чим ще в травні місяці були зняті комісійно залишки цього майна і він. ОСОБА_7. а не ОСОБА_3, вимушено прийняв це майно під свою матеріальну відповідальність як начальник служби.
Допитані в судовому засіданні свідки - офіцери ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11. кожний окремо, підтверджуючи покази свідка ОСОБА_7. також повідомили, що у зв'язку з великою кількістю майна, яке зберігається на авіаційно-технічному складі, інвентаризація складу комісією, до якої вони входили, фактично тривала з листопада 2007 року по квітень 2008 року, ОСОБА_3 був присутнім при роботі комісії, бачив її результати, тому на виконання наказів командира частини міг вчасно оформити прийняття майна складу, однак і після зняття фактичних залишків на складі у травні місяці ОСОБА_3 відмовився підписувати акт, не пояснюючи причин таких своїх дій.
Крім того, свідок ОСОБА_9 також повідомив, що на даний час ОСОБА_3 приймає майно складу і є з цього приводу значні результати - зокрема ОСОБА_3 комісійно прийнято з п'яти сховищ складу два і третє сховище на 50 %, про що було офіційно повідомлено командування частини.
Повідомлені свідками ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 фактичні обставини видання та виконання наказів командира військової частини А2215 від 16 квітня 2008 року № 264 та від 16 травня 2008 року № 320 підтверджуються даними, які містять досліджені в судовому засіданні протоколи огляду медичних документів на ОСОБА_3 за період з квітня по вересень 2008 року, наказів по частині від 16 квітня 2008 року № 264 та від 16 травня 2008 року № 320, журналів обліку вхідної кореспонденції та рапортів військовослужбовців, долучених до справи чернеток ОСОБА_3 з приводу наявності майна на складі, акту зняття залишків на складі авіаційно-технічного майна та ін.
Як вбачається з аналізу чернеток ОСОБА_3 та даних інвентаризаційних актів, останнім під час звірки майна виявлені окремі розбіжності між фактичним станом кількісних та якісних показників майна з обліковими даними, і такі результати вдалося досягнути завдяки прискіпливому ставленню до питання прийняття майна з боку ОСОБА_3 на даний час.
Згідно з довідками військової частини А2215 посади «начальник складу авіаційно-технічного майна» та «помічник начальника авіаційно-технічної служби частини» є рівнозначними, а перша з 29 січня 2008 року по теперішній час є вакантною, загальна площа авіаційно-технічного складу складає 1 125 м2 та відкритий майданчик - 1 749, 2 м2, кількість найменувань майна становить 3 017, а всього -більше 60 000 одиниць.
Відповідність дійсності вказаних документів не оспорювалася і підсудним.
Згідно зі своїми посадовими обов'язками помічника начальника служби ОСОБА_3 повинен знати комплектність агрегатів та устаткування, встановлених на легальних апаратах, проводити поновлення та поповнення авіаційно-технічного майна, приймати на зберігання ремонтний фонд тощо.
Таким чином, дії ОСОБА_3, який, починаючи з 17 квітня 2008 року допустив інше умисне невиконання наказів командира військової частини А2215 від 16 квітня 2008 року № 264 та від 16 травня 2008 року № 320, містять ознаки злочину, передбаченого ч. 1 ст. 402 КК України.
Водночас, у судовому засіданні державний обвинувач заявив клопотання про звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки, тобто на підставі ст. 48 КК України, посилаючись при цьому на те, що на час розгляду справи у суді ОСОБА_3 вживає всіх належних і дієвих заходів, спрямованих на виконання по суті вимог вказаних вище наказів командира частини № № 264 та 320.
Захисник підсудного та сам підсудний підтримали дане клопотання прокурора і просили його задовольнити.
Заслухавши думку учасників судового, суд вважає наявними у даній справі достатні дані, які вказують на можливість задоволення вказаного клопотання прокурора, при цьому суд виходить з наступного.
ОСОБА_3 вперше вчинив нетяжкий злочин, розкаявся у вчиненому, про що свідчить його дієва і конкретна поведінка на час розгляду справи в суді, спрямована на реальне забезпечення виконання наказів командира частини про необхідність прийняття військового майна, відтак підсудний перестав бути суспільно небезпечною особою, за час після вчинення злочину істотно змінив своє ставлення до покладених обов'язків, зриву поставлених задач у зв'язку з функціонуванням складу частини не допустив, що підтверджується характеристикою його діяльності, яку дали в судовому засіданні співслужбовці ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11. Продовжуючи займатися суспільно-корисною діяльністю в умовах військового колективу, ОСОБА_3 здатний виправитися без застосування щодо нього заходів кримінально-правових репресій, тим більше останні втрачають свою необхідність та актуальність у зв'язку з прийняттям військовою майна ОСОБА_3. Сам факт притягнення до кримінальної відповідальності на час розгляду справи у суді значно змінив умови життєдіяльності ОСОБА_3 та його ставлення до служби (він не отримав жодного стягнення по службі, організував роботу з прийому майна складу, яка с об'єктивно значною за обсягом і вимагає багато часу), і ці зміни позитивно та суттєво вплинули на нього та свідчать про те, що він не вчинятиме кримінально-караних діянь у майбутньому.
Згідно з дослідженим в судовому засіданні наказом командира військової частини А2215 № 665 від 16 жовтня 2008 року у частині проводиться чергова інвентаризація у зв'язку з прийомом майна складу авіаційно-технічного майна ОСОБА_3 у період з 20 жовтня 2008 року по 1 січня 2009 року.
За таких обставин військовий суд приходить до висновку, що на час розгляду справи в суді підсудний перестав бути суспільно небезпечною особою, у зв'язку з чим може бути звільнений від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України.
На підставі викладеного та, керуючись ч.3 ст. 7, ст. ст. 273, 282 КНК України, військовий суд
ПОСТАНОВИВ:
Кримінальну справу стосовно ОСОБА_3, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 402 КК України, на підставі ст. 48 КК України закрити, звільнивши його від кримінальної відповідальності у зв'язку з тим. що він перестав бути суспільно небезпечною особою.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_3 у вигляді підписки про невиїзд - скасувати.
Постанова суду може бути оскарженою і на неї може бути внесене подання прокурора в апеляційному порядку до військового апеляційного суду Центрального регіону протягом семі діб з дня її винесення.