Україна
Харківський апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
Адміністративна справа Головуючий по 1-й інстанції
№ АС-3/621-06 Суддя –Левченко П.І.
Доповідач по 2-й інстанції
Суддя –Олійник В.Ф.
13 березня 2007 р. м. Харків
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Олійника В.Ф., суддів Кравець Т.В., Істоміної О.А.
при секретарі – Кобзевій Л.О.
за участю представників сторін:
1 –го позивача –предст. Зайченко О.П. ( дов. від 09.01.2007 р.) , ліквідатор Мальований О.П.
2-го позивача - предст. Зайченко О.П.( дов. від 09.01.2007 р.)
3-го позивача - предст. Зайченко О.П. ( дов. від 09.01.2007 р.)
4-го позивача –предст. Зайченко О.П. ( дов. від 09.01.2007 р.)
5-го позивача –предст. Зайченко О.П. ( дов. від 09.01.2007 р.)
відповідача – предст. Бойко О.А. ( дов. № 1085-1/8-8 юр. від 03.05.06 р.
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивачів ДПІ в м. Суми –предст. Зікратий А.В. ( дов.№ 84004/8/10-/009 від 29.12.06 р.); предст. Больбіт Ю.Л. ( дов. № 64544/9/10-009 від 09.10.06 р.)
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивачів ДКП «ВЖРЕУ-6», м .Суми –не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду у м. Харкові апеляційну скаргу (вх. № 378С/2-5) ДКП «ВЖРЕУ-1», ДКП«ВЖРЕУ-2», ДКП «ВЖРЕУ-4», ДКП «ВЖРЕУ-5», ДКП «ВЖРЕУ -7» на постанову господарського суду Сумської області від 25.12.2006 р. по адміністративній справі № АС-3/621-06
за позовом 1/ Державного комунального підприємства по експлуатації та ремонту житла «ВЖРЕУ-1», м. Суми,
2/ Державного комунального підприємства по експлуатації та ремонту житла «ВЖРЕУ-2», м. Суми,
3/ Державного комунального підприємства по експлуатації та ремонту житла «ВЖРЕУ-4», м. Суми,
4/ Державного комунального підприємства по експлуатації та ремонту житла «ВЖРЕУ-5», м. Суми,
5/ Державного комунального підприємства по експлуатації та ремонту житла «ВЖРЕУ-7», м. Суми
до Сумської міської ради. М. Суми
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на боці позивачів : Державна податкова інспекція в м. Суми
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на боці позивачів: ДКП «ВЖРЕУ-6», м. Суми
про визнання незаконним та скасування рішення
встановила:
Позивач, звернувся до господарського суду Сумської області з позовом, в якому просив визнати незаконним пункт 4 рішення Сумської міської ради від 25 червня 2003 року № 519-МР «Про створення комунальних підприємств «Дирекція єдиного замовника Зарічного району», «Дирекція єдиного замовника Ковпаківського району», передачу майна ВЖРЕУ 1-7»та скасувати його.
Постановою господарського суду Сумської області від 25.12.06 р. в задоволенні позову відмовлено.
Позивачі, не погоджуючись з постановою господарського суду, подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову господарського суду Сумської області від 25.12.06 р. по даній справі та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю, посилаючись на те, що пункт 4 згаданого рішення не відповідає вимогам законодавства, оскільки все рухоме та нерухоме майно позивачів на момент прийняття Сумською міською радою оскаржуваного рішення перебувало в податковій заставі. При цьому апелянти посилаються на лист ДПА України № 17578/7/24-1117 від 11.11.03 р., в якому зазначено, що відповідно до п.8.1 ст.8 активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу.
Апелянти вважають, що право податкової застави поширюється на активи, що належать комунальному підприємству –боржнику, а тому передача такого майна від комунального підприємства –боржника у власність іншому комунальному підприємству потребує обов’язкового погодження з органами державної податкової служби, оскільки таке майно передається у власність (повне господарське відання, оперативне управління) іншого суб’єкта підприємницької діяльності. Отже, відчуження активів позивачів, здійснене їх вищим органом (Сумською міською радою) підлягало обов’язковому узгодженню з податковими органами, однак таке погодження здійснене не було, що є прямим порушенням вимог статті 8 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». На думку апелянтів, суд першої інстанції незаконно провів ототожнення понять «майно органів місцевого самоврядування»та «майно, яке належить територіальній громаді села, селища, міста на праві комунальної власності», оскільки відповідно до частини 4 статті 3 Закону України «Про приватизацію державного майна»відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування. Тобто, зазначений акт вказує на можливість здійснення відчуження (приватизації) майна, що є у комунальній власності.
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а постанову господарського суду Сумської області від 25.12.2006 р. по даній справі залишити без змін. Відповідач вважає, що оспорюване позивачами рішення було прийнято законно, оскільки воно стосується майна, яке знаходиться в комунальній власності . Враховуючи ст.4 Закону України «Про заставу», пункт 2.2 Порядку про застосування податкової застави органами державної податкової служби, затвердженого наказом ДПА України № 338 від 28.08.2001 р. та ч.4 ст. 3 Закону України «Про приватизацію державного майна», таке майно не може знаходитися в податковій заставі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
25 червня 2003 року Сумська міська рада прийняла рішення № 519 –МР «Про створення комунальних підприємств «Дирекція єдиного замовника Зарічного району»та Дирекція єдиного замовника Ковпаківського району»та передачу майна ВЖРЕУ 1-7».
Пунктом 4 згаданого рішення Сумська міська рада вирішила про те, що Комунальним підприємствам ВРЖЕУ 1-7 передати , а Управлінню Житлово –комунального господарства в термін до 1 вересня 2003 року прийняти на позабалансовий облік основні виробничі фонди та об’єкти житлового фонду згідно з актами приймання –передачі у зв’язку з припиненням ними виробничої діяльності по утриманню житлового фонду та прибудинкових територій».
Відмовляючи у позові, господарський суд виходив з того, що Сумська міська рада, приймаючи оскаржуване рішення, діяла в межах наданих їй законом повноважень та не порушила і не могла порушувати при прийнятті цього рішення норми Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державним цільовим фондами». Такий висновок суд зробив на підставі того, що статті 1,8 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»стосуються лише платників податків, активи яких знаходяться в податковій заставі. Сумська ж міська рада не є платником податків, активи яких знаходяться в податковій заставі, тому відчуження активів ДКП «ВЖРЕУ-1», ДКП «ВЖРЕУ-2», ДКП «ВЖРЕУ-4», ДКП «ВЖРЕУ-5», ДКП «ВЖРЕУ-7»здійснене на підставі оскаржуваного рішення відповідача, не потребувало погодження з податковими органами.
Проте, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду з таким висновком суду першої інстанції погодитись не може.
Як встановлено господарським судом Сумської області так і під час апеляційного провадження постановами господарського суду Сумської області (у справі № 6/8-06 від 15.05.2006 р.; у справі № 6/130 -05 від 15.05.2006 р.; у справі № 6/133-05 від 01.06.2006 р.; у справі 3 6/129-05 від 31.08.2006 р.; у справі 3 6/132 –05 від 17.04.2006 р.) було визнано банкрутами позивачів –суб’єктів господарювання: Державне комунальне підприємство по експлуатації та ремонту житла «ВЖРЕУ-1», Державне комунальне підприємство по експлуатації та ремонту житла «ВЖРЕУ-2», Державне комунальне підприємство по експлуатації та ремонту житла «ВЖРЕУ-4», Державне комунальне підприємство по експлуатації та ремонту житла «ВЖРЕУ-5», Державне комунальне підприємство по експлуатації та ремонту житла « ВЖРЕУ-7», відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Мальованого Олександра Павловича. Ініціюючим кредитором по цим справам була Державна податкова інспекція в м. Суми.
Як видно з матеріалів справи, а саме витягів з Державного реєстру застав рухомого майна все рухоме та нерухоме майно позивачів на момент прийняття Сумською міською радою оскаржуваного рішення перебувало у податковій заставі : ДКП «ВЖРЕУ-1 з 25.03.2003 р., ДКП «ВЖРЕУ-2»з 02.10.2001 р., ДКП «ВЖРЕУ-4»з 04.10.2001 р., ДКП «ВЖРЕУ-5»з 04.10.2001 р., ДКП «ВЖРЕУ-7»з 07.11.2001 р.
Відповідно до Статутів ДКП «ВЖРЕУ-1», ДКП «ВЖРЕУ-2», ДКП «ВЖРЕУ-4»,ДКП «ВЖРЕУ-5», ДКП «ВЖРЕУ-7»вищим органом вказаних підприємств є засновник ( тобто Сумська міська рада). У статутах позивачів у розділі «майно та кошти», зазначено, що майно підприємства належить йому на праві повного господарського відання.
Відповідно до статті 31 Закону України «Про власність»до державної власності в Україні належать загальнодержавна ( республіканська) власність, а також власність адміністративно –територіальних одиниць (комунальна власність).
Згідно статті 37 Закону України «Про власність»майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання, крім випадків, передбачених законодавством України. При цьому, здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном, вчиняючи щодо нього будь –які дії, які не суперечать закону та цілям діяльності підприємства. До права повного господарського відання застосовуються правила про право власності, якщо інше не встановлено законодавчими актами України.
Правовий статус майна, що є комунальною власністю тотожний правовому статусу майна, що є державною власністю.
Статтею 60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” закріплено, що право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб’єктів. Об’єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб’єктам права власності без згоди безпоседеньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.
Даючи системний аналіз положень законів України „Про власність” та „Про місцеве самоврядування в Україні” колегія суддів приходить до висновку, що „своїм” майном стосовно територіальних громад, в принципі, є комунальне майно. Але територіальна громада не може „відповідати” тим майном, що передане юридичним особам на праві господарського відання або оперативного управління. Тому реально майном територіальної громади можна визнати цінні папери, корпоративні права, кошти місцевих бюджетів та інше майно, що не передане юридичним особам на праві господарського відання або оперативного управління та залишилось в управлінні виконавчих органів місцевих рад.
Таким чином на майно юридичних осіб, а саме позивачів по даній справі, яким майно було передане на праві господарського відання Сумською міською радою розповсюджується дія всього масиву законодавчих актів, щодо правовідносин стосовно об’єктів власності.
Позивачі є платниками податків.
Відповідно до п.п. 8.2.2 ст.8 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»право податкової застави поширюється на будь–які види активів платника податків, які перебували в його власності ( повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь –які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов’язань або податкового боргу.
Тобто визначення «права власності на майно»у випадку, передбаченому у вищевказаній нормі права для державних або комунальних підприємств, тотожне визначенню повного господарського відання на таке майно.
Відповідно до п.п. 8.1 ст.8 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу. У даній справі у податкову заставу були передані активи державних комунальних підприємств. Тобто, в даному випадку платником податків –боржником є суб’єкт господарської діяльності.
Таким чином, право податкової застави поширюється на активи, що належать комунальному підприємству –боржнику, а тому передача такого майна від комунального підприємства –боржника у власність іншому комунальному підприємству потребує обов’язкового погодження з органами державної податкової служби, оскільки таке майно передається у власність ( повне господарське відання, оперативне управління) іншого суб’єкта підприємницької діяльності.
Як видно із пункту 4 оскаржуваного рішення, Сумська міська рада фактично здійснила відчуження активів платників податків, а саме ДКП «ВЖРЕУ 1-7», що перебували у податковій заставі на користь новостворених суб’єктів господарювання –комунальних підприємств «Дирекція єдиного замовника Зарічного району»та «Дирекція єдиного замовника Ковпаківського району». При цьому дозволи на відчуження основних засобів не надавалися, про що підтверджується листом ДПІ в м. Суми від 04.10.06 р. № 63324/10/24-019.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконливого висновку, що приймаючи пункт 4 оскаржуваного рішення Сумська міська рада вийшла за межі наданих їй законом повноважень та на порушення положень Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»здійснила відчуження активів, що перебували у податковій заставі без погодження з податковим органом.
Проте вищевказаного не було враховано судом першої інстанції при прийнятті постанови, чим було порушено вимоги ст.159 КАС України щодо прийняття законної та обґрунтованої постанови.
При таких обставинах постанова суду першої інстанції не може бути залишена в силі, а підлягає скасуванню.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції, колегія суддів приходить до переконливого висновку про прийняття нового судового рішення про задоволення позову, оскільки позовні вимоги є обґрунтованими та законними.
Також скасовуючи постанову суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про стягнення з державного бюджету на користь позивачів сплачене державне мито при подачі позову та апеляційної скарги в розмірі 5,10 гривень.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 200, п.4 ст.202,ст..205 206, 209, 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду одностайно -
постановила:
Апеляційну скаргу Державного комунального підприємства по експлуатації та ремонту житла «ВЖРЕУ-1», Державного комунального підприємства по експлуатації та ремонту житла «ВЖРЕУ-2», Державного комунального підприємства по експлуатації та ремонту житла «ВЖРЕУ-4», Державного комунального підприємства по експлуатації та ремонту житла «ВЖРЕУ-5», Державного комунального підприємства по експлуатації та ремонту житла «ВЖРЕУ-7», м. Суми задовольнити.
Постанову господарського суду Сумської області від 26.12.2006 р. по адміністративній справі №АС-3/621-06 скасувати та прийняти нове судове рішення.
Позов Державного комунального підприємства по експлуатації та ремонту житла «ВЖРЕУ-1», Державного комунального підприємства по експлуатації та ремонту житла «ВЖРЕУ-2», Державного комунального підприємства по експлуатації та ремонту житла «ВЖРЕУ-4», Державного комунального підприємства по експлуатації та ремонту житла «ВЖРЕУ-5», Державного комунального підприємства по експлуатації та ремонту житла «ВЖРЕУ-7», м. Суми задовольнити.
Визнати нечинним пункт 4 рішення Сумської міської ради від 25.06.2003 р. №519-МР «Про створення комунальних підприємств «Дирекція єдиного замовника Зарічного району та «Дирекція єдиного замовника Ковпаківського району»та передачу майна ВЖРЕУ 1-7».
Стягнути з державного бюджету України на користь Державного комунального підприємства по експлуатації та ремонту житла «ВЖРЕУ-1», Державного комунального підприємства по експлуатації та ремонту житла «ВЖРЕУ-2», Державного комунального підприємства по експлуатації та ремонту житла «ВЖРЕУ-4», Державного комунального підприємства по експлуатації та ремонту житла «ВЖРЕУ-5», Державного комунального підприємства по експлуатації та ремонту житла «ВЖРЕУ-7», м. Суми сплачене останніми державне мито при подачі позову та апеляційної скарги в розмірі 5,10 гривень.
Дана постанова набирає чинності з дня її проголошення.
Роз’яснити сторонам, що вони мають право на дану постанову подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Справу №АС-3/621-06 передати до господарського суду Сумської області.
Головуючий суддя Олійник В.Ф.
Суддя Кравець Т.В.
Суддя Істоміна О.А.