20.06.2013 Справа № 756/1760/13- к

Унікальний 756/1760/13-к

Порядковий № 1-кп/756/90/13

В И Р О К

Іменем України

20 червня 2013 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді – Літвінова В.Є.,

при секретарі – Лисоконь І.В.,

за участю прокурора – Кукси О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, не одруженого, проживаючого та зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, судимого 31.05.2007 р. Вишгородським районним судом Київської області за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, звільненого від відбування покарання згідно ст. 75 КК України з іспитовим строком 1 рік; 16.08.2007 р. Оболонським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 289 КК України до 5 років позбавлення волі, звільненого 14.09.2012 р. по відбуттю покарання; 17 травня 2013 р. Вишгородським районним судом Київської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

в с т а н о в и в :

01.11.2012 р., ОСОБА_1, близько 03год. 30 хв., перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Приозерна, біля будинку №2-Б, умисно, з корисливих мотивів, бажаючи збагатитись за рахунок чужого майна, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, взяв викрутку, яку заздалегідь приготував для розбиття вікна, розбив скло задньої правої дверці автомобіля марки “Пежо 206”, д.н.з. НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2, заліз в середину автомобіля та викрав з нього гроші у сумі 4000 грн. Після чого ОСОБА_1 з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

04.11.2012 р., ОСОБА_1, близько 23 год. 30 хв., перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Богатирська, біля будинку №2-А, умисно, з корисливих мотивів, бажаючи збагатитись за рахунок чужого майна, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, взяв викрутку, яку заздалегідь приготував для розбиття вікна, розбив скло задньої лівої дверці автомобіля марки “Опель Астра”, д.н.з. НОМЕР_2, що належить ОСОБА_3, заліз в середину автомобіля та викрав автомагнітолу марки “Kenwood” вартістю 400 грн., шашку “таксі” вартістю 80 грн. та гвинтовий ключ, після чого з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому правопорушення визнав повністю, підтвердив обставини, вказані вище. У вчиненому кається, просить суворо не карати.

На підставі ч.3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників процесу, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі, стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому з’ясовано, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позицій, а також роз’яснює, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

За таких обставин суд вважає, що винність ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України доведена у повному обсязі.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне дії ОСОБА_1 кваліфікувати за ч. 2 ст. 185 КК України, тому що він вчинив умисні дії, які виразились у таємному викраденні чужого майна, вчиненими повторно (крадіжка).

Призначаючи покарання обвинуваченому, у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

Обставиною, що пом’якшує покарання, згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття обвинуваченого.

Обставиною, що обтяжує покарання, згідно ст. 67 КК України, суд визнає рецидив злочинів.

Крім того, при обранні виду та міри покарання обвинуваченому суд враховує його відношення до вчиненого, визнання своєї вини, дані про його особу, який є раніше судимий, характеризується формально посередньо, не перебуває на обліку у лікаря-психіатра і лікаря-нарколога та вважає за необхідне обрати йому покарання в межах санкції ч. 2 ст. 185 КК України, а саме у виді позбавлення волі, оскільки його виправлення та перевиховання доцільно в умовах поміщення до кримінально виконавчої установи і є неможливим без ізоляції від суспільства, та не знаходить підстав для застосування відносно нього ст.ст. 69,75 КК України.

Також, суд вважає за необхідне задовольнити цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 у повному обсязі як такий, що підтверджується зібраними по справі доказами та повністю визнаний обвинуваченим.

Керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд -

з а с у д и в :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового приєднання до призначеного покарання невідбутої частини покарання за попереднім вироком Вишгородського районного суду Київської області від 17 травня 2013 року, остаточно призначити покарання ОСОБА_1 у виді 4 (чотирьох) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

Запобіжний захід – особисте зобов’язання – змінити на тримання під вартою.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 рахувати з дня вступу вироку в законну силу, врахувавши строк відбуття покарання за попереднім вироком Вишгородського районного суду м. Києва від 17 травня 2013 р., тобто з 24 січня 2013 р.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 4000 грн. в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_1 судові витрати за проведення судово-дактилоскопічної експертизи у розмірі 392 грн. на користь держави.

Речові докази:

- шашку “таксі”, авто магнітолу “Kenwood”, гаячний ключ – повернути законному володільцю ОСОБА_3;

- металева викрутка – знищити;

- 1 слід пальця руки – зберігати при матеріалах кримінальної справи.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Суддя В.Є. Літвінов