ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
12 липня 2006 р. |
№ 1/1083-5/210 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
|
головуючого |
Кравчука Г.А., |
|
суддів: |
Мачульського Г.М., Шаргала В.І., |
|
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу |
суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 |
|
на постанову |
Львівського апеляційного господарського суду від 04.04.2006 р. |
|
у справі |
№ 1/1083-5/210 |
|
господарського суду |
Львівської області |
|
за позовом |
Товариства з обмеженою відповідальністю “Сучасний дизайн” |
|
до |
суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 |
|
третя особа: |
Товариство з обмеженою відповідальністю “ІнтерОнікс” |
|
про |
стягнення 83 050,00 грн. |
|
|
|
в судовому засіданні взяли участь представники:
|
позивача: |
Романенко О.А., дов. № 1 від 01.03.2006 р.; |
|
відповідача: |
ОСОБА_2, дов.НОМЕР_1; |
|
третьої особи: |
-не з'явились; |
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2005 р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Сучасний дизайн” (далі -Товариство) звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 (далі -Підприємець) про стягнення коштів (неустойки) у розмірі 83 050,00 грн.
Позовні вимоги Товариство обґрунтовувало тим, що за договором № б/н від 03.01.2005 р. (далі -Договір від 03.01.2005 р.) воно виступало перевізником, а Підприємець -замовником перевезення вантажу, діявши при цьому від свого імені як експедитор в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю “ІнтерОнікс”. На виконання вказаного договору воно надало під завантаження транспортний засіб: вантажний автомобіль марки “Мерседес”, реєстраційний НОМЕР_2 з напівпричепом марки “Кьогель”, реєстраційний НОМЕР_3 (далі -Транспортний засіб), що належить йому на праві власності, якій після завантаження було направлено на Львівську митницю. При проходженні митної процедури було виявлено, що вантаж не відповідає супроводжуючим документам та заборонений до вивозу за межі України, у зв'язку з чим Транспортний засіб був затриманий у зоні митного контролю та утримувався упродовж 155 днів, з яких 151 день -простій понад терміни, передбачені п. 4.3 Договору від 03.01.2005 р. Відповідно до п. 6.2.2 Договору від 03.01.2005 р. Підприємець несе відповідальність перед перевізником у вигляді сплати неустойки у розмірі 550 грн. за кожну добу простою, яка підлягає стягненню, виходячи з вказаного договору, ст. 921 ЦК України та ст. 315 ГК України.
Рішенням господарського суду Львівської області від 14.02.2006 р. (суддя Петрик І.Й.) позовні вимоги Товариства задоволено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.04.2006 р. (колегія суддів: Кравчук Н.М., Гнатюк Г.М., Мирутенко О.Л.) рішення господарського суду Львівської області від 14.02.2006 р. залишено без змін.
Вказані судові акти мотивовані тим, що:
- відповідно до п. п. 4.2, 4.3 Договору від 03.01.2005 р. обов'язок оформлення у встановленому порядку всіх необхідних транспортних документів та замитнення покладається на замовника -Підприємця;
- Договір від 03.01.2005 р. укладався як договір перевезення та передбачав відносини лише двох сторін -Товариства та Підприємця, тобто при укладанні вказаного договору, оформленні заявки від 08.04.2005 р. на перевезення вантажу, а також при наданні Транспортного засобу під завантаження Товариство не було належним чином повідомлено про те, що Підприємець діє не як замовник, а як експедитор, і що відправником вантажу є Товариство з обмеженою відповідальністю “ІнтерОнікс”;
- в порушення Закону України “Про транспортно-експедиторську діяльність” Підприємець не перевірив відповідність документів товару, який підлягає перевезенню, що мало суттєве значення для виконання ним своїх зобов'язань перед Товариством за Договором від 03.01.2005 р.;
- за таких обставин Підприємець з власної вини порушив зобов'язання за Договором від 03.01.2005 р. та у відповідності до п. 6.2 вказаного договору повинен сплатити неустойку в загальній сумі 83 050,00 грн.
Підприємець не погодився з постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.04.2006 р. та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить вказану постанову і рішення господарського суду Львівської області від 14.02.2006 р. скасувати та передати справу на новий розгляд до господарського суду Львівської області. Вимоги касаційної скарги обґрунтовані тим, що господарські суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір, порушили ст. 61 Конституції України, ст. 614 ЦК України та ст. 43 ГПК України.
Товариство та Товариство з обмеженою відповідальністю “ІнтерОнікс” не скористались правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзив на касаційну скаргу Підприємця не надіслали, що не перешкоджає перегляду судового рішення, яке оскаржується.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін матеріали справи та доводи Підприємця, викладені у касаційній скарзі, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права при прийнятті ними рішення і постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Підприємця задоволенню не підлягає, враховуючи наступне.
Попередніми судовими інстанціями було встановлено і підтверджується відповідними документами, залученими до справи, що між Товариством та Підприємцем було укладено Договір від 03.01.2005 р., в якому позивач виконував обов'язки перевізника, а відповідач -замовника перевезення вантажу. На виконання вказаного договору Товариство надало під завантаження Транспортний засіб, що належить йому на праві власності, якій після завантаження було направлено на Львівську митницю.
Відповідно до п.п. 4.2, 4.3 Договору від 03.01.2005 р. обов'язок оформлення у встановленому порядку всіх необхідних транспортних документів та замитнення транспортного засобу покладався на Підприємця як замовника перевезення. При проходженні на Львівській митниці митної процедури було виявлено, що вантаж не відповідає супроводжуючим документам та заборонений до вивозу за межі України. Спецпідрозділом по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Управління СБ України у Львівській області за фактом вчинення закінченого замаху на незаконне вивезення через Львівську митницю за межі митного кордону України вантажу: шихтових зливків у великих розмірах -стратегічно важливої сировини з приховуванням від митного контролю 08.04.2005 р. була порушена кримінальна справа. У зв'язку з цим Транспортний засіб був затриманий у зоні митного контролю та утримувався упродовж 155 днів, з яких 151 день -простій понад терміни, передбачені п. 4.3 Договору від 03.01.2005 р.
Відповідно до п. 6.2.2 Договору від 03.01.2005 р. та заявки від 08.04.2005 р. замовник (Підприємець) несе відповідальність перед перевізником у вигляді сплати неустойки у розмірі 550 грн. за кожну добу простою. Загальна сума штрафних санкцій за розрахунками Товариства, яка підлягає стягненню з Підприємця, складає 83 050, 00 грн.
Відповідно до ст. 193 ГК України і ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Під порушенням зобов'язання згідно ст. 610 ЦК України розуміється його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають з договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Ст. 614 ЦК України визначає, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Одночасно ст. 617 ЦК України визначає підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язань. Так особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Оскільки ні Договір від 03.01.2005 р., ні закон не звільняють Підприємця від відповідальності за порушення умов вказаного договору, у порушенні умов договору встановлена вина Підприємця, а у п. 6.2.2 Договору від 03.01.2005 р. сторони визначили відповідальність у вигляді неустойки за виникнення простою понад терміни, вказані в п. 4.3 даного договору, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарські суди попередніх інстанцій законно та обґрунтовано задовольнили позовні вимоги Товариства.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України постанова Львівського апеляційного господарського суду від 04.04.2006 р. ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 та 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.04.2006 р. у справі № 1/1083-5/210 господарського суду Львівської області залишити без задоволення, а вказану постанову -без змін.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Суддя Г.М. Мачульський
Суддя В.І. Шаргало