СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
|
18 квітня 2007 року |
Справа № 2-9/1076-2007 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гоголя Ю.М.,
суддів Щепанської О.А.,
Плута В.М.,
за участю представників сторін:
позивача:не з'явився
відповідача: не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу державного підприємства України "Міжнародний дитячий центр "Артек" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Пєтухова Н.С.) від 27 лютого 2007 року у справі № 2-9/1076-2007
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності ООСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до державного підприємства України "Міжнародний дитячий центр "Артек" (вул. Ленінградська, 41,Гурзуф,98645)
про стягнення 13431,38 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 27 лютого 2007 року у даній справі позов суб'єкта підприємницької діяльності ООСОБА_1 до Державного підприємства України "Міжнародний дитячий центр "Артек" про стягнення 13431,38 грн. задоволено частково.
З Державного підприємства України "Міжнародний дитячий центр "Артек" стягнуто на користь позивача 11305,41 грн. основного боргу, 1582,76 індексу інфляції, 420 грн. 3 % річних, витрати по держмиту в розмірі 133,08 грн. та 95,11 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог в задоволенні позову відмовлено.
З суб'єкта підприємницької діяльності ООСОБА_1 стягнуто в дохід державного бюджету України 30,85 грн. державного мита.
На зазначений судовий акт відповідачем подана апеляційна скарга, в якій сторона просить суд апеляційної інстанції скасувати повністю рішення суду від 27 лютого 2007 року та постановити нове судове рішення.
Заперечення на апеляційну скаргу до апеляційного суду від Позивача не надходило.
Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 у поясненнях на позов вважає свої позовні вимоги обґрунтованими.
У судове засідання 18.04.2007року представники сторін не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини нез'явлення суду не відомі.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Оскільки матеріали справи в достатній мірі відображають взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.
Розглянувши справу повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
У січні 2007 року Позивач звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою про стягнення з Відповідача 13431,38 грн. заборгованості, зокрема 11305,09 грн. основного боргу, 2126,29грн. пені, посилаючись на невиконання відповідачем прийнятих зобов'язань.
В ході розгляду справи, заявою від 19.02.2007 року, Позивач збільшив позивні вимоги, в яких просить суд стягнути з Відповідача 11305,41 грн. основного боргу, 1582,76 грн. індексу інфляції, 1496,96 грн. 3% річних.
Відповідач, заперечуючи проти позову, по мотивам, викладеним у відзиву на позов від 27.02.2007 року, просить провадження по справі припинити на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 07.04.2004 року між сторонами був укладений договір НОМЕР_1, згідно з пунктом 1 якого позивач брав на себе зобов'язання поставити відповідачу товар, а відповідач зобов'язався своєчасно сплатити його вартість, відповідно до умов договору.
Пунктом 3 договору сторони передбачили, що розрахунки за даним договором здійснюються по безготівковому та готівковому розрахунку. За згодою продавця припускається оплата партії товару частинами.
Відповідно до пункту 9 Договору він набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12. 2004 року.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що, згідно накладної № 16 від 09.07.2004 року Відповідачем був отриманий товар на загальну суму 21305,09 грн. Позивач свої договірні зобов'язання виконав належним чином, однак, виходячи з матеріалів справи, Державне підприємство України „ Міжнародний дитячий центр „Артек” оплатило 09.09.2004 року за одержаний товар тільки 10000,00 грн., що не заперечується Відповідачем.
Відповідно до вказаної накладної загальна сума поставленої продукції склала 21305,09 грн. Даний товар згідно накладної № 16 від 09.07.2004 року був одержаний Відповідачем.
Згідно пункту 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
На виконання вказаних вимог діючого законодавства, Позивачем на адресу Відповідача спрямована претензія за № 1 від 01.06.2006 року з вимогою оплати боргу, однак, вона залишена без задоволення.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в пункті 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності -на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України.
На думку судової колегії, оскаржуване рішення відповідає зазначеним вимогам у повному обсязі з наступних підстав.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк. Одностороння відмова або зміна умов договору не допускається.
При таких обставинах, позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу у розміру 11305,09 грн. підлягають задоволенню, оскільки підтверджені матеріалами справи, у тому числі двостороннім актом звірки розрахунків за станом на червень 2005 року.
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України на вимогу кредитора боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом, тому що боржник прострочив виконання грошового зобов'язання.
Судова колегія згодна з думкою суду першої інстанції про те, що вимоги позивача в частині стягнення 3% річних за період з 20.11.2005року по 15.02.2007 року підлягають частковому задоволенню у сумі 420,00 грн., оскільки позивачем була допущена арифметична помилка при розрахунку 3% річних.
Отже, позовні вимоги позивача в частині стягнення індексу інфляції за період з 01.11.2005 року по 01.01.2007 року підлягають задоволенню у сумі 1582,76 грн.
Крім того, Позивач просить стягнути з Відповідача 2126,29 грн. пені за період з 01.06.2005 року по 31.05.2006 року. Однак, на думку судової колегії, оскільки сторони у договорі НОМЕР_1 від 07.04.2004 року не передбачали стягнення пені у зв'язку з прострочення платежу за поставлену продукцію, вимоги позивача в частині стягнення 2126,29 грн. пені не підлягають задоволенню.
У відповідності з частиною 1 статті 547 Цивільного кодексу України угода по забезпеченню виконання зобов'язання здійснюється у письмовій формі.
Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
На думку колегії, у матеріалах справи відсутні докази, які б беззаперечно свідчили про виконання державним підприємством України "Міжнародний дитячий центр "Артек" умов договору.
Доводи Відповідача про те, що відсутні докази укладення якої-небудь угоди, через яку б виникало зобов'язання оплатити наданий товар, а також те, що через пункт 1.23 статті 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” відсутність угоди, по якій переданий товар приводить до визнання його безоплатно наданим, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки аналіз тексту договору, а саме пункт 1, передбачає обов'язок Відповідача своєчасно оплатити вартість поставленого товару.
Оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, судова колегія вважає вимоги Державного підприємства України "Міжнародний дитячий центр "Артек", які викладені в апеляційній скарзі, такими, що не підлягають задоволення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства України "Міжнародний дитячий центр "Артек" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 27 лютого 2007 року у справі № 2-9/1076-2007 залишити без змін.
Головуючий суддя Ю.М. Гоголь
Судді О.А. Щепанська
В.М. Плут