У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого	Школярова В.Ф.,
суддів	Гриціва М.І. та Прокопенка О.Б. ,

 

розглянувши у судовому засіданні у м. Києві 01 вересня 2009 року кримінальну справу за касаційними скаргами захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженої ОСОБА_1 та представника цивільного відповідача, голови профспілкового комітету відокремленого підрозділу шахта «Вергелівська», Ротков Л.Г. на вирок Слов`яносербського районного суду Луганської області від 17 грудня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 24 лютого 2009 року щодо ОСОБА_1,

 

в с т а н о в и л а:

 

         Вироком суду

         ОСОБА_1,        

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженку м. Кривого Рогу

Дніпропетровської області,

жительку м. Брянка Луганської області,

таку, що не має судимості:

 

засуджено за ч.2 ст.137 КК України до позбавлення волі строком на два роки з позбавленням права займати посади вихователя в дитячих оздоровчих закладах строком на три роки.

 

На підставі до ст.75 КК України, ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання у виді позбавлення волі, з випробуванням, з іспитовим строком два роки.

 

Відповідно до ст.76 КК України на ОСОБА_1 покладено обов'язки повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання і роботи та періодично з`являтися для реєстрації в ці органи.

Постановлено стягнути із профспілкового комітету відокремленого підрозділу шахта «Вергелівська» державного підприємства «Луганськвугілля» на користь ОСОБА_4 на відшкодування моральної шкоди 50 000 грн.

 

Як визнав суд, ОСОБА_1, працюючи на посаді вихователя загону №12 дитячого оздоровчого комплексу «Супутник», розміщеного в                        сел. Слов`яносербську Луганської області, будучи ознайомленою із посадовою інструкцією, відповідно до якої вона відповідає за повну безпеку життя і здоров`я дітей, наказом ДОЗ «Супутник» №18 від 03 серпня           2007 року «Про проведення батьківського дня», відповідно до якого вихід дітей за межі комплексу дозволяється лише при наявності письмової заяви певного зразка, поданої батьками, наказом №17 від 29 липня 2007 року «Про вихід дітей за територію комплексу», відповідно до якого при відвідуванні батьками діти залишають заклад при наявності заяви від батьків або у супроводі вихователя; засуджена до виконання покладених на неї службових та професійних обов'язків поставилася неналежним чином, внаслідок несумлінного ставлення до них, що призвело до загибелі дитини.

 

Так, 04 серпня 2007 року, приблизно о 10 годині, ОСОБА_1, не поставивши до відома директора закладу, завідомо знаючи, що вихід дітей за територію комплексу дозволяється лише за письмовою заявою батьків, самостійно дозволила неповнолітньому ОСОБА_5, 09 грудня 1996 року народження, залишити територію закладу із ОСОБА_6, яка подала заяву про надання дозволу на вихід за межі комплексу свого сина -     ОСОБА_7 та ОСОБА_5  

Цього ж дня, у період часу з 10 до 12 години, перебуваючи із ОСОБА_6 та її сином на р. С.Донець, неповнолітній ОСОБА_5 втопився.

 

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 24 лютого         2009 року апеляції захисника ОСОБА_8 та представника цивільного відповідача залишено без задоволення, а вирок Слов`яносербського районного суду Луганської області від 17 грудня 2008 року - без зміни.

 

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2, в інтересах ОСОБА_1, просить судові рішення скасувати, а справу направити на додаткове розслідування. Захисник вказує, що досудове та судове  слідство проведено неповно та однобічно, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного застосування кримінального закону та що суд безпідставно задовольнив позовні вимоги потерпілої ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди.

Вважає, що оскільки ОСОБА_1 доручила дитину ОСОБА_6, про що остання надала відповідну заяву, то й відповідальність за загибель дитини має нести ОСОБА_6

 

         У касаційній скарзі представник цивільного відповідача, голова профспілкового комітету відокремленого підрозділу шахта «Вергелівська» Ротков Л.Г., також просить судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на додаткове розслідування. Представник цивільного відповідача зазначає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, досудове та судове слідство проведено неповно та однобічно, неправильно застосовано кримінальний та цивільний закони.

         На думку представника цивільного відповідача, ОСОБА_1 не причетна до загибелі дитини. Крім того, вказує, що оскільки дитина проживала зі своїм батьком ОСОБА_3, то суд безпідставно постановив стягнути моральну шкоду на користь бабусі хлопчика ОСОБА_4

 

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг захисника та представника цивільного відповідача, колегія суддів не вбачає підстав для їх задоволення.

 

Висновок суду першої інстанції, щодо доведеності винності                 ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за обставин вказаних у вироку, стверджується сукупністю зібраних та перевірених судом доказів.

 

На обґрунтування свого висновку суд підставно послався на показання засудженої, яка винною себе не визнала, однак повідомила суду фактичні обставини справи, а саме, що працювала на посаді вихователя загону №12 дитячого оздоровчого комплексу «Супутник». У її загоні відпочивали неповнолітні ОСОБА_7 та ОСОБА_5 04 серпня 2007 року до неї звернулася мама ОСОБА_7 - ОСОБА_6 із письмовою заявою, у якій просила надати дозвіл залишити територію комплексу неповнолітнім ОСОБА_7 та ОСОБА_5 Отримавши заяву, вона відпустила дітей, вважаючи, що ОСОБА_6 має родинні стосунки із ОСОБА_5

 

Як на доказ винності ОСОБА_1 суд підставно послався й на показання свідка ОСОБА_6, яка будучи необізнаною щодо наказу дитячого оздоровчого комплексу «Супутник» про те, що дітям дозволяється залишати територію комплексу за письмовою заявою лише батьків, на прохання неповнолітніх ОСОБА_7 та ОСОБА_5 і за згодою ОСОБА_1, повела дітей купатися. Свідок суду пояснила, що слідкувала за дітьми, однак уникнути нещасного випадку із ОСОБА_5 не мала можливості.

 

Показання ОСОБА_6 повністю узгоджуються із показаннями свідка ОСОБА_7, який суду пояснив, що разом із ОСОБА_5 купався у річці С.Донець. Під час купання ОСОБА_5 упав у яму та втопився. 

 

Суд, як на докази винності ОСОБА_1 послався на показання свідків ОСОБА_9, дані, що є у заяві ОСОБА_6, а також висновку судово-медичної експертизи, статуті дитячого оздоровчого комплексу «Супутник», наказах цього комплексу № 18 від 03 серпня         2007 року та №17 від 29 липня 2007 року.

 

          Належним чином умотивувавши своє рішення, суд дійшов до обґрунтованого висновку щодо винності ОСОБА_1 у вчиненні злочину та правильно кваліфікував її дії за ч.2 ст.137 КК України.

 

          Твердження захисника про те, що ОСОБА_6 причетна до загибелі дитини, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції та не знайшли підтвердження у справі. З таким рішенням погоджується й колегія суддів Верховного Суду України. 

 

          За таких обставин доводи скарг про однобічність і неповноту досудового та судового слідства, і так само щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, не можна визнати обґрунтованими.

 

              Не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи й посилання захисника на те, що судом неправильно застосовано кримінальний закон.

 

           Призначене ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам ст.65       КК України, є необхідним й достатнім.

 

           Що стосується посилання у скаргах на те, що суд безпідставно задовольнив позовні вимоги ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, то як убачається зі справи, ОСОБА_4 визнана потерпілою. Крім того, із показань свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11, а також із даних, що є у довідці  комунального підприємства від 23 квітня 2008 року (а/с 178), убачається, що неповнолітній ОСОБА_5 проживав однією сім`єю із бабусею - ОСОБА_4

 

           За таких обставин доводи захисника та представника цивільного відповідача про те, що лише батько дитини ОСОБА_12 має бути цивільним позивачем у справі, позбавлені підстав.

 

           Твердження представника цивільного позивача про те, що суд неправильно застосував цивільний закон, не можна визнати підставним, оскільки цивільний позов у справі вирішено відповідно до вимог ст.ст.23, 1167, 1172 ЦК України.

 

З огляду на наведене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення  касаційних скарг захисника ОСОБА_2 і представника цивільного відповідача Ротков Л.Г. та призначення даної справи до касаційного розгляду з повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

 

Керуючись ст.394 КПК України, колегія суддів

 

у х в а л и л а:

 

відмовити у задоволенні касаційних скарг захиснику ОСОБА_2 в інтересах засудженої ОСОБА_1 та представнику цивільного відповідача, голові профспілкового комітету відокремленого підрозділу шахта «Вергелівська», Роткову Л.Г.

 

      Судді:

 

 

 В.Ф. Школяров                                М.І. Гриців                    О.Б.Прокопенко