У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого	Школярова В.Ф.,
суддів	Гриціва М.І. та Прокопенка О.Б.,

розглянувши у судовому засіданні у м. Києві 01 вересня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 05 листопада 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 26 листопада 2008 року,

 

в с т а н о в и л а:

 

         Вироком суду

         ОСОБА_1,        

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженця та жителя м. Запоріжжя,

раніше судимого:

21 травня 2002 року за ч.2 ст.186 КК України до позбавлення волі на 2 роки, з іспитовим строком 2 роки;

30 січня 2004 року за ч.2 ст.186 ст.69, ст.71 КК України до позбавлення волі на 3 роки.

17 лютого 2006 року звільнений умовно-достроково на 3 місяці 8 днів,

 

засуджено до позбавлення волі:

 

- за ч.2 ст.121 КК України строком на дев`ять років;

- за ч.4 ст.187 КК України строком на дванадцять років з конфіскацією

всього майна, що є його особистою власністю.

 

На підставі ст.70 КК України ОСОБА_1 за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань, остаточно призначено позбавлення волі строком на тринадцять років з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю.

 

Постановлено стягнути із ОСОБА_1 на користь потерпілих:

- ОСОБА_2 10 449 грн. матеріальної шкоди;

- ОСОБА_2 та ОСОБА_3 50 000 грн. моральної шкоди.

 

Як визнав суд, 30 грудня 2006 року, приблизно о 20 годині 30 хвилин, ОСОБА_1, перебуваючи у переході на вул. Метрополітенівській у              м. Запоріжжі, з метою заволодіння майном, напав на потерпілу             ОСОБА_4 та застосовуючи насильство, небезпечне для життя і здоров`я потерпілої, завдавши невстановленим предметом удар у ліву лобово-скроневу частину голови, а також удари по тулубу, заволодів її сумкою,  в якій знаходилися речі потерпілої, заподіявши ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 1 081 грн. та золотим ланцюжок, що належав потерпілій ОСОБА_3, вартістю 200 грн. 

Внаслідок отриманих тяжких тілесних ушкоджень потерпіла ОСОБА_4 05 січня 2007 року померла.

 

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 26 листопада     2008 року апеляції засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 залишено без задоволення, а вирок Ленінського районного суду            м. Запоріжжя від 05 листопада 2007 року - без зміни.

 

У касаційній скарзі, ОСОБА_1 зазначає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, його винність у вчиненні злочинів не доведена, досудове та судове слідство проведено неповно та однобічно, із порушенням кримінально-процесуального закону, було порушено його право на захист, на досудовому слідстві до нього застосовувалися незаконні методи.

Вважає, що на порушення кримінально-процесуального закону його не ознайомили із матеріалами справи та не повідомили про час розгляду  апеляції.

Крім того, як видно зі змісту касаційної скарги, ОСОБА_1 вважає призначене йому покарання суворим, оскільки, на його думку, судом не враховано його стан здоров`я, те, що він має на утриманні малолітню дитину та що працював.

 

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги засудженого, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

 

Висновок суду щодо винності ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, стверджується сукупністю зібраних і належним чином перевірених судом доказів, які  підставно покладені в основу обвинувального вироку та повністю викривають ОСОБА_1 у вчиненні розбою і заподіянні тяжких тілесних ушкоджень, що спричинило смерть потерпілої.

 

Так, на обґрунтування свого висновку щодо винності ОСОБА_1, суд у вироку підставно послався на показання засудженого, який визнав факт нападу на потерпілу ОСОБА_4 та заволодіння її майном. Однак, стверджував, що не завдавав потерпілій тяжких тілесних ушкоджень.

 

Разом із тим, причетність ОСОБА_1 до вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_2, який суду повідомив, що його дружина ОСОБА_4 30 грудня 2006 року, повертаючись із роботи, не прийшла вчасно. Тоді він телефонував їй на мобільний, однак потерпіла не відповідала. Приблизно о 21 годині 30 хвилин дружина прийшла додому і перебувала у важкому стані, ліва частина її голови була травмована. ОСОБА_4 пояснила, що не вул. Метрополітенівській на неї напав невідомий та заподіявши тілесні ушкодження, відібрав сумку.

 

Показання потерпілого повністю узгоджуються із показаннями свідка ОСОБА_5, а також із даними, що є у протоколах огляду місця події, явці з повинною ОСОБА_1 та висновку судово-медичної експертизи.

 

Крім того, причетність ОСОБА_1 до вчинення розбою, стверджується й показаннями свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7

 

За таких обстави твердження засудженого про те, що його винність у вчиненні злочинів не доведена та що досудове і судове слідство проведено неповно та однобічно, позбавлені підстав.

 

Не можна визнати підставними й посилання ОСОБА_1 на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

 

Злочинні дії ОСОБА_1 за ч.4 ст.187 та ч.2 ст.121 КК України. кваліфіковані правильно.

 

Доводи ОСОБА_1 про те, що було порушено його право на захист, були предметом перевірки і не знайшли підтвердження. Зі справи видно, що інтереси засудженого захищали адвокати ОСОБА_9 та             ОСОБА_8

 

Твердження ОСОБА_1 про те, що йому не повідомили про час розгляду його апеляції, позбавлене підстав, оскільки, як убачається зі справи, Апеляційним судом Запорізької області 26 листопада 2008 року було розглянуто справу щодо ОСОБА_1 за участю засудженого.

 

Даних про застосування до ОСОБА_1 на досудовому слідстві незаконних методів, не знайдено.

 

Що стосується доводів ОСОБА_1 про те, що йому не дали можливість ознайомитися зі справою, то вони також позбавлені підстав. Як убачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 після закінчення досудового слідства із матеріалами справи ознайомився (а/с 219). Після винесення вироку та виготовлення протоколу судового засідання           ОСОБА_1 також був ознайомлений зі справою та протоколом судового засіданні, про що надав відповідну розписку (а/с 351).

 

Призначаючи винному покарання, суд, відповідно до вимог ст.65 КК України, урахував тяжкість вчинених злочинів, дані про особу засудженого, та дійшов до обґрунтованого висновку про призначення ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі. Так, судом враховано, що                 ОСОБА_1 вчинив тяжкі злочини, раніше неодноразово судимий за аналогічні злочини та призначив винному покарання, що є необхідним й достатнім.

Підстав для пом'якшення покарання, із урахуванням пом'якшуючих обставин на які вказує засуджений у касаційній скарзі, не знайдено.

 

Не вбачаючи підстав для задоволення касаційної скарги засудженого, колегія суддів не знаходить підстав і для призначення справи до касаційного розгляду з викликом осіб, зазначених у ст.384 КПК України.

 

Керуючись ст.394 КПК України, колегія суддів,

 

у х в а л и л а:

 

відмовити засудженому ОСОБА_1 у задоволенні касаційної скарги.

 

      Судді:

 

 

 В.Ф. Школяров                             М.І. Гриців                      О.Б. Прокопенко