У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 27 серпня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок апеляційного суду Донецької області від 28 квітня 2009 року.

         Вироком Пролетарського районного суду м.Донецька від 31 жовтня 2008 року

                   ОСОБА_1,

1981 року народження,          громадянина України, не судимого,

засудженого за ч.2 ст.286 КК України із застосуванням ст.69 КК України на 2 роки позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами.

         Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди - 12148,49 грн., на відшкодування моральної шкоди - 120000 грн.

         ОСОБА_1 засуджено за те, що 15 квітня 2008 року близько 21 години 40 хвилин, керуючи автомобілем ВАЗ-2103 д.н.НОМЕР_1, рухаючись по вул.Фєдосєєва у м.Донецьку, порушив Правила дорожнього руху, не маючи навичок водіння, не вибрав безпечної швидкості руху, в результаті не впорався з керуванням і допустив перекидання автомобіля. Наслідком дорожньо-транспортної пригоди явилося травмування пасажирів, а саме - ОСОБА_3 було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала її смерть, потерпілому ОСОБА_4 - тілесні ушкодження середньої тяжкості, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 - легкі тілесні ушкодження.

         Вироком апеляційного суду Донецької області  від 28 квітня 2009 року вищеназваний вирок за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та потерпілої ОСОБА_2 у частині покарання скасовано. Постановлено призначити ОСОБА_1 за ч.2 ст.286 КК України покарання у виді позбавлення волі на 4 роки. В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

         У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить вирок апеляційного суду змінити, пом`якшити йому покарання із застосуванням ст.75 КК України.  Посилається на свою позитивну характеристику, щире каяття, добровільне відшкодування шкоди, наявність на утриманні малолітніх дітей.

         Заслухавши доповідь судді Шевченко Т.В., думку прокурора Ковтун Н.Я., яка вважала, що вирок апеляційного суду необхідно залишити без зміни, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, а вирок  зміні з таких підстав.

         Висновок суду першої та апеляційної інстанцій про вчинення ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України ґрунтується на доказах, що були досліджені судом першої інстанції і не оспорюється у касаційній скарзі.

         Покарання засудженому призначено у відповідності з вимогами ст.65 КК України з урахуванням ступню тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винного, всіх обставин справи. При цьому апеляційним судом враховано і ті пом`якшуючі покарання обставини, на які є посилання у касаційній скарзі. Однак, зважаючи на обставини справи - керування ОСОБА_1 автомобілем за відсутності посвідчення водія та навичок водіння, заподіяння тілесних ушкоджень декільком особам, а ОСОБА_3 - смерті, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для застосування ст.69 КК України і призначення покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч.2 ст.286 КК України та призначив мінімальне покарання за цим законом.

         За таких обставин доводи касаційної скарги про надмірну суворість покарання не можна визнати переконливими.

         Керуючись ст.ст.395, 396 КПК України, колегія суддів,

                                                                   у х в а л и л а :

         вирок апеляційного суду Донецької області від 28 квітня 2009 року щодо ОСОБА_1 залишити без зімни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.

                                                        С у д д і :

          Шевченко Т.В.                          Селівон О.Ф.                Пивовар В.Ф.