Головуючий у 1-й інстанції Риков В.В. Суддя-доповідач  Жмака В.Г.

УХВАЛА іменем України

2006 року липня 4 дня колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого                Жмаки В.Г.

суддів                           Білецького О.М.

Хвостика С.Г. з участю секретаря судового засідання       Кияненко Н.М.

та осіб, які приймають участь у справі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 3 березня 2006 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та регіонального відділення Фонду державного майна України в Сумській області про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, -

встановила:

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить скасувати рішення Ковпаківського районного суду м.Суми по даній справі, яким йому відмовлено в визнанні недійсним договору купівлі-продажу між ОСОБА_2 і відділенням Фонду державного майна від 05.11.02 року та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Свої апеляційні вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що для повного і об'єктивного розгляду даної справи ним подана позовна заява до господарського суду Сумської області про визнання договору підряду між відповідачем ОСОБА_2 та ТОВ "Промреконструкція" недійсним , в зв'язку з чим ним було заявлене клопотання до суду першої інстанції про зупинення провадження по справі до розгляду справи в господарському суді.

Оскільки місцевий суд його клопотання відхилив, а на даний час в господарському суді провадження у справі за його позовом відкрите, вважаючи, що рішення господарського суду може суттєво вплинути на прийняте судом першої інстанції рішення по даній справі, апелянт і звертається з зазначеними апеляційними вимогами.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник, а також представник регіонального відділення Фонду державного майна заперечили проти доводів

апелянта,  вважали  рішення  місцевого  суду  законним,   а  тому  просили апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Ухвалюючи рішення місцевий суд виходив з тих обставин, що спірне приміщення відповідно до договору оренди № НОМЕР_1, укладеного між відповідачами, перебувало в оренді ОСОБА_2 Наказом Фонду державного майна України від 22.07.02 року № НОМЕР_2 приміщення за адресою АДРЕСА_1 було включено до переліку об'єктів державної власності групи "А", що підлягають приватизації шляхом викупу.

Враховуючи те, що орендар за згоди орендодавця, за рахунок власних коштів здійснив поліпшення орендованого майна, що суд першої інстанції також вважав встановленим, орендар одержав право на викуп орендованого майна, що і було здійснено шляхом укладення між відповідачами договору купівлі-продажу № НОМЕР_3.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, а рішення місцевого суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Фактично не оспорюючи встановлених судом першої інстанції обставин, якими обґрунтовувалось рішення про відмову в позові, апелянт в апеляційній скарзі мотивує його незаконність неможливістю розгляду даної цивільної справи до вирішення справи господарським судом за його позовом про визнання договору підряду між відповідачем ОСОБА_2 та ТОВ "Промреконструкція" недійсним, посилаючись на п.4 ч.І ст.201 ЦПК України.

Колегія суддів не може погодитися з таким доводом апелянта і вважає, що предмет спору за його позовами по даній справі і до господарського суду різний, заявлений ним позов до господарського суду не унеможливлював розгляд по суті даної справи. Прийняття будь-якого рішення господарським судом за позовом апелянта не може впливати на прийняте судом рішення по даній справі, тим більше тому, що сам факт проведення ремонту спірного приміщення орендатором судом встановлений і ніким не оспорюється, позивач-апелянт лише доводив те, що поліпшення орендованого майна здійснене без згоди орендодавця, тобто регіонального відділення Фонду державного майна, але і ця обставина спростована відповідачами.

Вимагаючи скасування рішення суду першої інстанції і передачі справи на новий розгляд апелянт в апеляційній скарзі посилається на п.З ч.І ст.311 ЦПК України, але в апеляційній скарзі не наводить жодних обставин та мотивів, які б свідчили про те, що справа розглянута за його відсутності, належним чином не повідомивши про час і місце судового засідання. Не надані такі докази і в судовому засіданні. Посилання апелянта на ч.2 ст.292 ЦПК України в апеляційній скарзі також не може бути прийняте до уваги, поскільки врегульовує інші процесуальні дії.

Як вбачається із матеріалів справи (а.с. 112), позивач та його представник 21 лютого 2006 року були присутні в судовому засіданні і судове засідання було відкладене на 02.03.2006 р. на 10 годин. 1 березня 2006 р. позивач ОСОБА_1 звернувся з клопотанням відкласти розгляд справи на інший час, а 2 березня в судове засідання не з'явився. Як свідчить звукозапис процесу 2 березня 2006 р. клопотання позивача було судом розглянуте і відхилене, а 3 березня судом оголошена резолютивна частина рішення. 06.03.06 року рішення суду надіслане (а.с. 137) позивачеві до відома.

За наведених обставин, на думку колегії суддів, достатньо підстав вважати, що позивач був належно повідомлений про час і місце судового засідання і не з'явився в судове засідання враховуючи подане ним клопотання, яке суд першої інстанції відхилив обґрунтовано.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 3 березня 2006 року по даній справі залишити без змін.

Дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.