КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.04.2007 № 24/88
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Розваляєвої Т.С.
суддів: Зубець Л.П.
Мартюк А.І.
при секретарі: Даценко В.М.
За участю представників:
від позивача - Круковес В. М.,
від відповідача - Сіпунова С. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Регіональне відділення Фонду державного майна України по м.Києву
на рішення Господарського суду м.Києва від 28.02.2007
у справі № 24/88 (Смілянець В.В.)
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпро-2000"
до Регіональне відділення Фонду державного майна України по м.Києву
про зобов"язання укласти договір
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.02.2007р. у справі № 24/88 позов задоволено.
Відповідач звернувся з апеляційною скаргою на вказане рішення, в якій просить його скасувати, зазначивши, що судом порушено норми матеріального та процесуального права; майно, яке позивач має намір орендувати, на підставі п. 2 ст. 5 Закону України “Про приватизацію державного майна” віднесено до об’єктів загальнодержавного значення; згідно із ч. 2 ст. 4 закону України “Про оренду державного та комунального майна” об’єкти загальнодержавного значення не можуть бути об’єктами оренди; ст. 118 Закону України “Про Держаний бюджет України на 2007 рік” чітко встановлено, що в 2007 році передача в оренду державного та комунального майна здійснюється виключно на конкурсних засадах; оскільки конкурс на право оренди спірного об’єкту не проводився, то позивач не набув права бути орендарем.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечував проти доводів апелянта, зазначивши при цьому, що ним було виконано всі передбачені чинним законодавством умови для отримання в оренду спірного майна; частина берегоукріплювальної стінки, яку позивач має намір взяти в оренду, за своїм функціональним призначенням не відноситься до переліку майна, забороненого чинним законодавством до здачі в оренду; на момент звернення позивача із заявою про отримання в оренду спірного майна, які-небудь подібні заяви від інших фізичних або юридичних осіб були відсутні, що, в свою чергу, свідчить і про відсутність підстав для проведення конкурсу; Закон України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” регулює виключно бюджетні відносини.
Апеляційним господарським судом встановлено, що 06.02.2007р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Дніпро-2000” звернулось з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву про зобов’язання відповідача укласти з позивачем договір оренди державного нерухомого майна – частини берегоукріплювальної стінки р. Дніпро у м. Києві, довжиною 80 п/м, розміщеного в районі між мостами ім. Патона та Залізничним, що знаходиться за адресою: Набережно-Печерська дорога, 7, - строком на 10 років. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що листом № 30-04/337 від 19.01.2007р. відповідач з посиланням на ст. 4 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” відмовив позивачеві в наданні в строкове платне користування державного нерухомого майна; така відмова відповідача є неправомірною, оскільки протирічить положенням ст. 9 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”; частина берегоукріплювальної стінки, яку позивач має намір взяти в оренду, за своїм функціональним призначенням не відноситься до переліку майна, забороненого чинним законодавством до здачі в оренду; оскільки на момент звернення позивача із заявою про отримання в оренду спірного майна були відсутні заяви від інших фізичних чи юридичних осіб з такими ж пропозиціями, то правові підстави для проведення конкурсу відсутні; Закон України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” регулює виключно бюджетні правовідносини, а тому не має пріоритету застосування перед спеціальним законодавством, яким в даному випадку є Закон України “Про оренду державного та комунального майна”.
У відзиві на позовну заяву відповідач заперечував проти позову з огляду на те, що на підставі п. 2 ст. 5 Закону України “Про приватизацію державного майна” об’єкт, який позивач має намір орендувати, має загальнодержавне значення; відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” об’єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення не можуть бути об’єктами оренди; ст. 118 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” передбачено, що передача в оренду державного та комунального майна здійснюється на конкурсних засадах; в розробленому позивачем проекті договору оренди невірно розраховано розмір орендної плати.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.02.2007р. у справі № 24/88 позов задоволено.
Апеляційний господарський суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, враховуючи наступне.
Правовідносини, пов'язані з орендою державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються Законом України “Про оренду державного та комунального майна”.
Статтею 5 названого Закону в імперативному порядку визначено органи, яким надано право бути орендодавцями. Так, щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, що є державною власністю, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України, орендодавцями можуть бути Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва (абз. 1, 2 ст. 5 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”).
Згідно із ч. 1 ст. 6 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендарями згідно з цим Законом можуть бути господарські товариства, створені членами трудового колективу підприємства, його структурного підрозділу, інші юридичні особи та громадяни України, фізичні та юридичні особи іноземних держав, міжнародні організації та особи без громадянства.
Ініціатива щодо оренди майна може виходити від орендарів, перелічених у статті 6 Закону, на яких покладений обов'язок разом із заявою про укладання договору оренди направити орендодавцю проект договору, а також інші документи, перелік яких затверджено наказом Фонду державного майна України від 17.04.2001 № 649.
Фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком, що визначається Фондом державного майна України, відповідному орендодавцеві, зазначеному у статті 5 цього Закону (ч. 1 ст. 9 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”).
На виконання наведених норм 26.12.2006р. позивач звернувся до відповідача із листом № 39, в якому просив надати в строкове (10 років) платне користування державне нерухоме майно – частину берегоукріплюваної стінки р. Дніпро у м. Києві, довжиною 80 п/м, в районі між мостами ім. Патона та Залізничним, що знаходиться за адресою: Набережно-Печерська дорога, 7 у Печерському районі, - для використання вказаного майна з метою розміщення стоянки плавзасобів. До вказаного листа позивачем було додано, зокрема, експертну оцінку спірного майна та проект договору оренди.
Листом № 30-04/337 від 19.01.2007р. відповідач відмовив позивачеві в укладенні договору оренди, зазначивши при цьому, що згідно із ст. 4 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” об’єктами оренди не можуть бути об’єкти, що мають загальнодержавне значення; причали всіх категорій і призначень, а також причальні у портах і гідрографічні споруди, набережні причалів є об’єктами державної власності, що мають загальнодержавне значення; відповідно до ст. 118 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” передача в оренду державного та комунального майна може здійснюватись виключно на конкурентних засадах.
Разом з тим апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду, що така відмова відповідача не є обґрунтованою.
Так ч. 4 ст. 9 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” встановлено, що у передачі в оренду об'єктів може бути відмовлено, якщо: було прийнято рішення про приватизацію або передприватизаційну підготовку цих об'єктів; об'єкт включено до переліку підприємств, що потребують залучення іноземних інвестицій згідно з рішенням Кабінету Міністрів України чи місцевих органів влади; орган Антимонопольного комітету України не дає згоди з підстав, перелічених у абзацах другому-четвертому частини другої цієї статті; орган, уповноважений управляти майном, не дає згоди на виділення структурного підрозділу підприємства; з інших підстав, передбачених законами; орендодавець, зазначений в абзаці другому та третьому статті 5 цього Закону, прийняв рішення про укладення договору оренди нерухомого майна з бюджетною установою, організацією.
Перелік підстав для відмови в передачі в оренду об’єктів державного майна, наведений в ч. 4 ст. 9 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, є вичерпним.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в обґрунтування своєї відмови в наданні в оренду спірного майна посилався, зокрема, на ст. 4 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.
Так абзацом 5 ч. 2 ст. 4 вказаного Закону встановлено, що не можуть бути об'єктами оренди об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до частини другої статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", а також об'єкти, включені до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, затвердженого Законом України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", які випускають підакцизну продукцію, крім цілісних майнових комплексів, які випускають підакцизну продукцію, переданих в оренду до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 29 червня 2004 року.
Відповідно до абз. 18, 19 п.п. “г” ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" загальнодержавне значення мають акваторії портів, причали всіх категорій і призначень, причальні у портах і гідрографічні споруди, набережні причалів, захисні споруди та системи сигналізації, портові системи інженерної інфраструктури та споруди зв'язку, енерговодопостачання та водовідведення, автомобільні дороги та залізничні колії (до першого розгалуження за межами території порту), навчальний та гідрографічний флот, майнові комплекси судноплавних інспекцій; водосховища і водогосподарські канали комплексного призначення, міжгосподарські меліоративні системи, гідротехнічні захисні споруди.
Проте ані ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", ані будь-якими іншими нормативно-правовими актами не встановлено, що частина берегоукріплювальної стінки є майном, що має загальнодержавне значення.
Посилання ж відповідача на ст. 118 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, ч. 1 якої передбачено, що у 2007 році передача в оренду державного та комунального майна здійснюється виключно на конкурсних засадах, не може бути підставою для відмови позивачеві в укладенні договору оренди спірного майна, враховуючи наступне.
Абзацом 1 ч. 7 ст. 9 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” встановлено, що за наявності заяв про оренду цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу (за умови відсутності заяви господарського товариства, створеного членами трудового колективу підприємства, його структурного підрозділу) або заяв про оренду нерухомого майна (за умови відсутності заяви бюджетної установи, організації) від двох або більше фізичних чи юридичних осіб орендар визначається орендодавцем на конкурсних засадах.
Разом з тим в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надані докази того, що із заявою про надання в оренду частини берегоукріплювальної стінки р. Дніпро до нього звертались дві або більше фізичних чи юридичних осіб.
За вказаних обставин апеляційний господарський суд вважає, що господарський суд першої інстанції, виконавши всі вимоги господарського процесуального законодавства, всебічно перевірив обставини справи та вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Доводи апеляційної скарги ідентичні доводам відповідача, викладеним у відзиві на позовну заяву, і спростовані викладеним вище.
Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2007р. у справі 24/88 залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.
Головуючий суддя Розваляєва Т.С.
Судді Зубець Л.П.
Мартюк А.І.
19.04.07 (відправлено)