Справа № 22-а-141 2006 р. Головуючий у 1 -й інстанції - Котенко О.А.
Категорія 42 Суддя-доповідач -Ведмедь Н.І.
УХВАЛА іменем України
2006 року липня 04 дня колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого Ведмедь Н.І.
суддів Ільченко О.Ю.
Данильченко Л.О. з участю секретаря судового засідання Назарової О.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Ковпаківського районного суду м.Суми від 09 лютого 2006 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління праці і соціального захисту населення Сумської обласної державної адміністрації про визнання частково недійсним наказу та про зобов'язання щодо донарахування і виплату заробітної плати за виконану роботу за сумісництвом та зобов'язання не чинити перешкод в одержанні оплати за виконання медичної діяльності за сумісництвом, -
ВСТАНОВИЛА:
Постановою Ковпаківського районного суду м.Суми від 09 лютого 2006 р. в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.
При цьому посилається на те, що суд при постановленні постанови порушив норми матеріального права, неповно встановив обставини, що мають значення для справи, а також має місце порушення і норм процесуального права.
Вважає, що суд безпідставно не взяв до уваги той факт, що ОСОБА_1 була включена в графіки роботи за сумісництвом ІНФОРМАЦІЯ_1 в січні, лютому і березні 2005 року, виконувала цю роботу на протязі 2005 року, що було відображено в табелях обліку робочого часу, в зв'язку з чим висновок суду не ґрунтується на матеріалах справи.
Раніше вона виконувала роботу за сумісництвом, що було додатково підтверджено діючим по цей час наказом № НОМЕР_1.
Вважає, що трудові відносини з року в рік повторювалися і фактично стали безстроковими без необхідності їх продовження або переукладення.
Відповідач в запереченні на доводи апеляційної скарги посилається на те, що центр функціонально підпорядкований Головному управлінню праці та соціального захисту населення обласної Державної адміністрації: в наказі Головного управління дозволу на виконання з 1 січня 2005 року у Центрі реабілітації роботи за сумісництвом на 0,5 ставки лікаря - дитячого невропатолога ОСОБА_1 згідно її заяви від 17.12.2004 року не було надано, то в неї відсутні будь-які підстави щодо ведення такої роботи.
Крім того, як керівник установи ОСОБА_1 не вживала протягом року заходів щодо укомплектування штатних посад лікарів-неврологів, оскільки з 01.01.2005 року по 01.09.2005 року налічувалось 0,75 вакантних посад.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 є директором комунальної установи Сумської обласної ради - Сумського обласного центру медико-соціальної та трудової реабілітації. Відповідно до внесених змін до Положення про Центр, які були зареєстровані 17.12.2004 року, були внесені зміни і до штатного розпису Центру. Згідно п. 1.4 Положення про Центр (а.с. 17-24 том 2) він функціонально підпорядкований Головному управлінню праці та соціального захисту населення Сумської обласної державної адміністрації.
Центр реабілітації інвалідів фінансується з державного бюджету (а.с. 158
Т.1).
Згідно наказу №НОМЕР_2 (а.с.6 т.1) та наказу №НОМЕР_3 (а.с.8 т.2) на підставі заяви позивача їй було дозволено вести роботу за спеціальністю ІНФОРМАЦІЯ_1 в межах робочого часу з виплатою 25% посадового окладу за суміщенням та за сумісництвом на 0,5 ставки ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно з 02.01.2002 року та з 02.01.2003 року.
Згідно наказу №НОМЕР_4 (а.с.9 том 1) помилковим є зазначення його від 18.12.2005 року , відповідно до наказу № НОМЕР_5 (а.с. 176 т.1) внесені зміни.
Наказом Головного управління праці та соціального захисту населення позивачу було надано дозвіл лише на ведення роботи за спеціальністю в межах робочого часу за основною посадою з виплатою 25% посадового окладу за суміщенням з 01.01.2005 року.
Суд дійшов висновку, що за відсутності угоди між позивачем і відповідачем щодо роботи позивача за сумісництвом, то вона не мала права на цю роботу, тобто працювати лікарем - дитячим неврологом поза межами робочого часу.
Перевіривши постанову в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши заперечення на доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Суд першої інстанції повно, всебічно встановив обставини, що мають значення для справи, на підставі ст.86 КАС України дослідив всі наявні докази в справі і дав їм оцінку, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, а тому дійшов до вірного висновку, відмовивши в задоволенні позовних вимог позивачу ОСОБА_1
Колегія суддів вважає, що доводи апелянтки є безпідставними, оскільки не ґрунтуються на матеріалах справи і діючому законодавстві.
Згідно ст.21 КЗпП України сумісництво визначається як виконання працівниками, крім основної іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж чи іншому підприємстві, установі.
Виконана працівником робота повинна відбиватися (враховуватися) у даних первинного бухгалтерського обліку. Табель обліку робочого часу повинен відповідати графіку виходу на роботу. Як вбачається з матеріалів справи, до графіку роботи за сумісництвом як лікар-невролог була включена лише в січні-березні 2005 року, в інший період робота за сумісництвом взагалі не передбачалась.
З табелів обліку робочого часу за вказаний період неможливо дійти до висновку, що ОСОБА_1 працювала за сумісництвом, оскільки цей документ не затверджений керівником і позивач не надала доказів проте, на кого з працівників установи покладено обов'язки по складанню табелів обліку робочого часу на лікарів центру, наказ по установі про це не видавався.
Крім цього з матеріалів справи вбачається (а.с.9 т.1, 176) - з 1 січня 2005 року змінився статус установи відповідно до внесених змін до Положення про Центр, які були зареєстровані 17.12.2004 року в ЄДРПОУ (а.с.27), відповідно наказом Головного управління праці та соціального захисту населення Сумської обласної державної адміністрації від 18.12.2004 року були внесені зміни до штатного розпису Центру, а саме: виведено посаду головного лікаря та введено посаду директора, на якій працює ОСОБА_1, при цьому вона не погодила свою кандидатуру за сумісництвом з відповідачем, не уклала угоду про це, хоча про ці зміни їй було відомо, оскільки в трудову книжку їй було внесено запис про відповідні зміни про те, що вона є директором установи, а не головним лікарем.
На підставі вищевказаного наказу по установі наказ Головного управління праці та соціального захисту населення від 10.01.2003 року НОМЕР_3 про дозвіл ОСОБА_1 на ведення роботи за спеціальністю лікаря -дитячого невролога у межах робочого часу за основною посадою з виплатою 25 % посадового окладу лікаря - дитячого невролога та вести роботу за сумісництвом на 0,5 ставки посадового окладу лікаря - дитячого невролога за фактично відпрацьований час та наказ від 31.12.2003 року № НОМЕР_6 "Про надання дозволу вести роботу за сумісництвом ОСОБА_1" -вважаються такими, що втратили чинність.
У відповідності з наказом від 18.12.2004 року № НОМЕР_7 Головного управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_1 надано право з 1 січня 2005 року вести роботу за спеціальністю в межах робочого часу за основною посадою з виплатою 25% посадового окладу лікаря - дитячого невролога.
За таких підстав колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про те, що в діях відповідача відсутні будь-які перешкоди щодо роботи позивача лікарем - дитячим неврологом у центрі реабілітації інвалідів, оскільки надав дозвіл працювати їй по спеціальності за суміщенням.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що право ОСОБА_1 на одержання заробітної плати за роботу по сумісництву в 2005 році не є порушеним, оскільки між позивачем та відповідачем не було укладено угоди щодо роботи позивача за сумісництвом в установі, де вона за основною посадою працює директором і за суміщенням на 0,25 % посадового окладу -лікарем-дитячим неврологом, а тому її доводи, що вона фактично працювала за сумісництвом не заслуговують на увагу.
З цих підстав суд вірно дійшов до висновку, що і в цій частині позову її вимоги щодо нарахування заробітної плати за фактично відпрацьований час задоволенню не підлягають.
З письмових доказів, наданих позивачем, неможливо зробити висновок, що вона має право на оплату роботи за сумісництвом, оскільки всупереч ст.71 ч. 1 КАС України вона не довела ті обставини, на яких ґрунтуються ї вимоги і заперечення.
Посилання позивача на наказ № НОМЕР_8, що вона працює за сумісництвом, не заслуговує на увагу, так як з 1 січня 2005 року вона працює в нових умовах - на посаді директора Центру.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для скасування постанови суду відсутні.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 198 ч.І, 200, 205 ч.І, 206 КАС України, колегія суддів , -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Ковпаківського районного суду м. Суми від 09 лютого 2006 року в даній справі залишити без зміни.
Ухвала набрала законної сили, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.