ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа №2а-7454/08/1370
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 липня 2009 року Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої-судді Потабенко В.А.
при секретарі судового засідання Білас Ю.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_1до Управління праці та соціального захисту населення Сокальської районної державної адміністрації про визнання дій неправомірними, зобов'язання нарахування та виплати допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними трьохрічного віку,
ВСТАНОВИВ:
позивачі звернулись до суду із позовом, в якому просять визнати дії відповідача щодо невиплати щомісячної допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку неправомірними, зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Сокальської районної державної адміністрації нарахувати та виплатити суму недоплаченої щомісячної грошової допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку в розмірі 10952,00 грн., починаючи з 01.12.2007 року, та виплачувати таку допомогу на майбутнє.
Свої позовні вимоги обґрунтовують тим, що 24.11.2007 року ОСОБА_1народила дітей - сина ОСОБА_2та дочку ОСОБА_3. Згідно довідки № 1819-02/2 від 29.10.2008 року позивачка щомісячно отримує в Управлінні праці та соціального захисту населення Сокальської районної державної адміністрації допомогу по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку в сумі 260 грн. Всупереч вимог ч.1 ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та п.3 ст.22 Конституції України, вказана допомога виплачується не в повному обсязі.
Позивач ОСОБА_3в судовому засіданні позов підтримав повністю, покликаючись на викладені в ньому обставини. Просить позов задовольнити.
Позивачка ОСОБА_1в судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву, в якій просить справу розглядати без її участі. Позов підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача Управління праці та соціального захисту населення Сокальської районної державної адміністрації в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, в якій просив справу розглядати у його відсутності.
До судового розгляду відповідач скерував на адресу суду заперечення, суть якого зводиться до наступного: позивачці ОСОБА_1з лютого 2008 року здійснювалась виплата допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку в розмірі, визначеному Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", пунктами 7, 8 статті 23 якого було внесено зміни до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми". А саме, частину першу статті 15 Закону викласти в такій редакції: "Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень"; пункт 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону викласти у такій редакції: "Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 року - 50 відсотками, з 1 січня 2009 року - 75 відсотками, з 1 січня 2010 року - 100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців". Крім того, дія Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1751, якою було затверджено Порядок призначення та виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, на 2008 рік не призупинялась. Враховуючи все вищенаведене, відповідач просить у задоволенні позову відмовити.
Суд, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, мотивуючи це наступним.
Позивачі - ОСОБА_3та ОСОБА_1мають на утриманні двох дітей віком до трьох років - дочку ОСОБА_3, свідоцтво про народження серіїНОМЕР_1від 04.12.2007 року та сина ОСОБА_2, свідоцтво про народження серії НОМЕР_2від 04.12.2007 року.
З пояснень позивача, даних ним в судовому засіданні, та заперечення на позовну заяву відповідача вбачається, що ОСОБА_1звернулась до Управління праці та соціального захисту населення Сокальської РДА із заявою про призначення допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними трьохрічного віку в лютому 2008 року. Даний факт також стверджується довідкою № 1819-02/2 від 29.10.2008 року (а.с. 8).
Згідно ст. 1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим же Законом та іншими законами України.
Відповідно до цього ж Закону призначається, як вид державної допомоги сім'ям з дітьми - допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Вказаний вид державної допомоги сім'ям з дітьми призначається і виплачується через органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновителів, опікуна, піклувальника). Право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим же Законом має особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.
Статтею 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (у редакції від 28.12.2007 року) встановлено, що у 2008 році допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень.
В своїх позовних вимогах позивачі покликаються на рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 по справі № 1-29/2007. Вказаним рішенням встановлено, що в Конституції України Україну проголошено демократичною, соціальною, правовою державою (стаття 1), визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (стаття 3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22). Внаслідок зупинення на певний час дії чинних законів України, якими встановлено пільги, компенсації чи інші форми соціальних гарантій, відбувається фактичне зниження життєвого рівня громадян, який не може бути нижчим від встановленого законом прожиткового мінімуму (частина третя статті 46 Конституції України), та порушується гарантоване у статті 48 Конституції України право кожного на достатній життєвий рівень. На підставі дослідження матеріалів справи, аналізу відповідних положень Конституції України та оспорюваних у конституційному поданні положень Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", Конституційний Суд України дійшов висновку, що крім інших, положення абзацу третього частини другої статті 56 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» не відповідають Конституції України (є неконституційними), тобто щодо встановлення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що визначається як різниця між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Визнані неконституційними положення абзацу третього частини другої ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення, тобто з 09.07.2007 року. Рішення Конституційного Суду України у вказаній справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Як вже було зазначено вище, рішення Конституційного суду України № 6-рп/2007 визнає неконституційними окремі положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік". Тобто дія такого рішення закінчується разом із дією положень даного Закону України - 31.12.2007 року. З 01.01.2008 року в дію вступають положення нового Закону України - про державний бюджет України на відповідний рік.
22 травня 2008 року Конституційним Судом України було прийнято рішення N 10-рп/2008 по справі N 1-28/2008. Однак, дане рішення не встановлює неконституційність вказаної норми ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (у редакції від 28.12.2007 року), що діяла у період 2008 року.
З аналізу усього вищенаведеного, суд приходить до висновку, що посилання позивачів на рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року як на підставу своїх позовних вимог за 2008 рік, є необґрунтованим.
Згідно довідки № 1819-02/2 від 29.10.2008 року (а.с. 8) Управління праці та соціального захисту населення Сокальської РДА позивачка отримувала в 2008 році допомогу по догляду за двома дітьми до досягнення ними трирічного віку у розмірі 260,00 грн., в такому ж розмірі продовжує отримувати допомогу і на даний час. Розмір допомоги був визначений відповідачем згідно чинного законодавства. Відтак, суд не вбачає в діях управління праці та соціального захисту Сокальської РДА ознак неправомірності.
Відповідно до п. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує справи на підставі Конституції та Законів України, а також, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України.
При вирішення даного спору судом було застосовано положення Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" від 21 листопада 1992 року N 2811-ХII, із змінами та доповненнями, в редакції 28.12.2007 року, частина перша статті 15 та пункт 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" якого були викладені в іншій редакції Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року № N 107-VI.
Таким чином, жодна з позовних вимоги Бурки В.В. та Шибанкіної О.А. задоволенню не підлягають.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 7-14, 18, 19, 69, 70, 71, 128, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, суд -
П О С Т А Н О В И В :
у задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлений 09.07.2009 року.
Суддя (Підпис)
З оригіналом звірено
Суддя Потабенко В.А.