донецький апеляційний господарський суд

вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40

   

УХВАЛА

Іменем України

17.04.2007 р.                                                                                  справа №21/10а

Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддів

При секретарі судового засідання Шишенко Я.О.

За участю представників сторін:

від позивача –не з’явився

від відповідача –Антонишин Ю.Д. –завідувач юридичним відділом, довіреність № 01-14-99 від 25.01.2007р.

Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕЛ-МАР” м. Маріуполь

на постанову

господарського суду Донецької області

від 20.02.2007р.

у справі № 21/10а (суддя Матюхін В.І.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕЛ-МАР” м.Маріуполь

до відповідача –виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності м.Донецьк

про визнання недійсним акту перевірки і незаконними дій

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “ТЕЛ-МАР” звернулося до господарського суду Донецької області із позовною заявою до виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, в якій просило визнати недійсним акт додаткової перевірки від 29.08.2005р. та незаконними дії відповідача щодо призначення і проведення додаткової перевірки від 29.08.2005р.

Постановою суду першої інстанції від 20.02.2007р. по справі № 21/10а (суддя Матюхін В.І.) відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Постанова суду мотивована тим, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду. Оскарження дій і акту перевірки відповідача в порядку підпорядкування не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Оскаржуючи постанову суду, позивач просить її скасувати та визнати розгляд заяви про відвід суду на стадії підготовчого засідання та відмову розглянути на стадії судового розгляду справи незаконними, а також визнати обґрунтованим відвід суду та повернути справу до суду першої інстанції для повторного розгляду; прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що в порушення норм глави 2 КАС України заява про відвід суду розглянута на стадії підготовчого провадження, а не судового розгляду справи. Про розгляд заяви про відвід суду позивач не повідомлявся і суд цю обставину не дослідив.

При розгляді справи по суті позивач наполягав на відводі суду, однак йому було відмовлено у розгляді клопотання, оскільки воно розглядалося на стадії підготовчого провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 99 КАС України річний строк звернення із позовом продовжується у разі досудового оскарження.

Крім того, ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлено порядок подання скарг та їх розгляд, а у п. 5.2.5 зазначено, що можна звернутися до суду у будь-який час після отримання податкового повідомлення з урахуванням строків давності. Строк давності, згідно ст. 15 цього Закону, дорівнює трьом рокам, тому рішення суду про пропуск річного строку для звернення із позовом є помилковим.

Відповідач проти апеляційної скарги заперечує, оскільки позивач чітко не мотивував підстави для відводу судді і вони відсутні взагалі.

Позивач вже звертався до господарського суду Донецької області з позовом про визнання спірного акту недійсним.

Між тими самими сторонами прийнята ухвала Вищого адміністративного суду України від 24.01.2007р. по справі № 23/156 про стягнення фінансових санкцій, нарахованих згідно з рішенням від 01.09.2005р. № 1573, прийнятого на підставі акту від 29.08.2005р., якою досліджувалися спірні моменти, порушені у позовній заяві.

Суд першої інстанції правомірно врахував наведені факти та застосував ст. 99 та ст. 100 КАС України.

Позивач також помилково послався на Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, оскільки він є спеціальним законом з питань оподаткування, а внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності не належать до загальнодержавних податків і зборів (обов’язкових платежів).

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, судова колегія встановила.

На підставі розпоряджень № № 837, 838 від 26.08.2005р. та відповідних посвідчень головними спеціалістами-ревізорами КРВ виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності 29.08.2005р. здійснена перевірка ТОВ “ТЕЛ-МАР” з питань розгляду скарги про застосування фінансових санкцій. Перевірка здійснена з відома керівництва та у присутності бухгалтера, за її наслідками складено відповідний акт.

Згідно акту, перевіркою встановлено, що заборгованість підприємства перед Фондом соціального страхування на 01.05.2005р. склала 8970 грн. 94 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем оскаржувалися акти перевірки від 21.07.2005р. та 29.08.2005р. до виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Листом № 05-07-773 від 01.09.2005р. відповідач повідомив скаржника про порушення ним пп. 2 п. 2 ст. 27 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витрат, обумовлених народженням та похованням”, що встановлено перевіркою, проведеною 29.08.2005р.

Не погоджуючись із винесеним актом, ТОВ “ТЕЛ-МАР” 09.01.2007р.  звернулося до суду першої інстанції із позовною заявою про визнання незаконними дій виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності м.Донецьк з призначення та проведення додаткової перевірки від 29.08.2005р., як здійснену без правових та документальних підстав, а також визнання недійсним правового акту індивідуальної дії –акту додаткової перевірки від 29.08.2005р.; припинення всіх дій, здійснюваних на підставі цього акту перевірки, а також визнання недійсними проведених на його підставі дій.

Частинами 1, 2 статті 99 КАС України визначено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 4 вищевказаної статті якщо законом встановлена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то обчислення строку звернення до адміністративного суду починається з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

З листа відповідача № 05-07-773 від 01.09.2005р. вбачається, що  ТОВ “ТЕЛ-МАР” оскаржило спірний акт, однак його скарга не була задоволена.

Доказів інших звернень з метою оскарження акту від 29.08.2005р. до контролюючих органів позивач суду не надав.

Оскільки про наслідки перевірки було відомо керівнику та бухгалтеру підприємства –позивача в день складення акту, а про відмову у задоволенні скарги на акт перевірки від 29.08.2005р. –з моменту отримання листа № 05-07-773 від 01.09.2005р., тому господарський суд  дійшов обґрунтованого висновку про пропуск позивачем строку звернення  до адміністративного суду з позовом.

Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України пропуск строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Відповідач листом № 07-20-122 від 31.01.2007р. повідомив суд першої інстанції про пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду і просив відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Таким чином, факт звернення до суду з пропуском процесуального строку підтверджений матеріалами справи, тому господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що адміністративний позов відповідно до ст.99, 100 КАС України задоволенню не підлягає.

Посилання скаржника на порушення судом вимог ст.ст. 5, 15 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ, якими визначено порядок подання скарг та їх розгляд, а також строк позовної давності в три роки для оскарження рішення контролюючого органу, не може бути  прийнятий  до уваги, оскільки Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими народженням та похованням” безпосередньо визначає правові, організаційні та фінансові основи зазначеного виду соціального страхування. Закон України № 2181-ІІІ є спеціальним законом з питань оподаткування. Згідно із Законом України “Про систему оподаткування” внески на загальнообов’язкове  державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності не належать до загальнодержавних податків  і зборів (обов’язкових платежів), тому  на них не поширюється податкове законодавство.

Вимоги апеляційної скарги про визнання розгляду заяви про відвід суду на стадії підготовчого засідання та відмову розглянути на стадії судового розгляду справи незаконними, а також визнати обґрунтованим відвід суду та повернути справу до суду першої інстанції для повторного розгляду; прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Статтями 27 та 31 КАС України визначені  підстави, що обумовлюють  відвід (самовідвід) судді та порядок вирішення питання про відвід (самовідвід) судді.

Разом з тим,  стаття 31 КАС України не містить вказівок про розгляд такої заяви в який-небудь окремій стадії процесу, а позивачем не доведений факт того, що суд відмовив розглядати справу № 21/16 за участю представника ТОВ “ТЕЛ-МАР”, оскільки на думку суду, він погано володіє українською мовою.

З огляду на наведене, судова колегія вважає, що постанова суду відповідає вимогам чинного законодавства, матеріалам справи та не підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 167, 196, ч. 1 п. 1 ст. 198, ч. 1 п. 1 ст. 200, ч. 1 п. 1 ст.205 ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, п.6 та п.7 розділу VІІ “Прикінцевих та перехідних положень” Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України "Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України" № 2953-ІУ від 6 жовтня 2005 року, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕЛ-МАР” м. Маріуполь на постанову господарського суду Донецької області від 20.02.2007р. у справі № 21/10а – залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Донецької області від 20.02.2007р. у справі № 21/10а залишити без змін.

          Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Ухвала  складена в повному обсязі 19.04.2007 року.

Головуючий:          

Судді:           

Надруковано:

1. позивачу

2. відповідачу

3. господарському суду Донецької області

4. у справу

5. ДАГС