Справа № 2 - 688/2009
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАІНИ
10 липня 2009 року Бахчисарайський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючий суддя Большаков Ю.М.
із секретарем Вальшиним І.Н.
за участю позивачки ОСОБА_1.
відповідача ОСОБА_2.
третьої особи ОСОБА_3.
представників
позивачки ОСОБА_4., ОСОБА_5.
відповідача ОСОБА_6.
р озглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бахчисарай цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2
третя особа - орган опіки та піклування Бахчисарайської районної держаної адміністрації
про встановлення міста проживання дитини
У С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1. звернулася 11.09.2008 року у Бахчисарайський районний суд Автономної Республіки Крим з позовною заявою, де заявила вимоги встановити місцем проживання неповнолітнього ОСОБА_7 з нею, як мати дитини. На виконання ухвали суду 20.10.2008 року ОСОБА_1. надала позовну заяву у новій редакції, де позовні вимоги вточнила і просила суд встановити містом проживання неповнолітньої дитини з нею по АДРЕСА_1. Вимоги мотивовані тим, що з відповідачем вони були у шлюбі з 2002 року, який 02 грудня 2003 року розірваний. Від шлюбу в них народився син ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, який після розірвання шлюбу залишився проживати з відповідачем. Через постійні лайки вони посварилися, в неї виникло погіршення психічного здоров'я, внаслідок чого в березні-квітні 2007 року вона знаходилася у лікарні. Після виписки з лікарні вона вирішила забрати дитину, але ні колишній чоловік, ні його родічи не дозволили забрати дитину, бачитися з нею, внаслідок чого вона зверталася до органів опіки та піклування, щоб встановити час зустріч з сином. На час подання позову в неї є власне житло у с. Піщане, кімната у гуртожитку, живе вона у цивільному шлюбі з ОСОБА_3у місті Керчі, де і працює. У ії чоловіка є житло, де наявні умови для проживання і виховання дитини.
У судовому засіданні позивачка та ії представники позовні вимоги підтримали і пояснив, що після розірвання шлюбу позивачка деякий час ще проживала з відповідачем, який знущався над нею, довів до депресії і вона вимушена була лікуватися у психіатричному медичному закладі. Потім вона уїхала працювати у Севастополь і вони з відповідачем домовлялися, що той дозволить бачитися з дитиною два рази в тиждень, але своїх обіцянок не виконав. З цією проблемою розбиралися органи опіки та піклування. Зараз позивачка проживає з чоловіком у Керчі, в них добрі побутові умови, вони обидва працюють, але позивачці незручно приїжджати з Керчі і тому вона бажає, щоб дитина жила з матір'ю. Не оспорюють, що дитина кохає батька, слухається його і що побутові умови краще, ніж в позивачки, але є хвилювання за те, що дитина говорить погані слова і якщо син буде жити з матір'ю, такого не буде.
Відповідач та його представник позовні вимоги не визнали і пояснили, що дитина проживає з батьком і не бажає, щоб місце його проживання змінювалося. Все почалося з того, що у 2003 році позивачка залишила дитину з батьком і поїхала в м. Севастополь поліпшувати свою долю, потім переїхала в Керч, де збудувала сім'ю, працює і бажала забрати дитину проти його волі, через що він злякався. Потім йому пропонувалося поїхати і подивитися, як живе мати, але він категорично відмовився і просив, щоб жити з батьком. Відповідач стверджував, що як щоб дитина забажала жити з матір'ю, він би не заперечував, але тому як він не хоче, і з урахуванням такої обставини, як наявність побутових умов для навчання і виховання, що він дружить з дітьми на вулиці і у школі довгий час, а зміна обстановки може травмувати його психіку, просить в задоволенні позову відмовити.
Третя особа вважає, що позовні вимоги можуть бути задоволені, тому що як фактичний чоловік позивачки він забезпечить дитину житлом і необхідними умовами, тому як добре заробляє, у місті дитині буде значно більше умові для розвитку, ніж у селі. Він колись приїжджав з позивачкою в с. Піщане, щоб познайомитися з ії батьками, дитиною, дитину садили в автомобіль, щоб доїхати до будинку батьків, але з вини мати відповідача хлопчик злякався і з цього часу боїться його, що не буде перешкоджанням для сумісного проживання, оскільки в нього своїх дітей немає, але він займався вихованням малих дітей через наявність в нього небіжків.
Заслухавши пояснення осіб, які прийняли участь по справі, вивчивши матеріали справи суд дійшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
При перевірці обставин доказами судом встановлене, що згідно даних свідоцтва про народження ОСОБА_7 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Піщане Бахчисарайського району, його батьками зареєстровано ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а. с. 7). 02 грудня 2003 року шлюб між ОСОБА_2. та ОСОБА_1. розірваний, про що свідчить копія свідоцтва про розірвання шлюбу (а. с. 8).
З даних характеристик, акта обстеження житлово-побутових умов сім'ї ОСОБА_2., пояснень сторін суд дійшов до висновку, що за місцем фактичного проживання дитини ОСОБА_7а по ОСОБА_1, є усі побутові умови для проживання, що він доглянутий, добре навчається, є достатні умови для відпочинку і розвитку, що батько дитини - відповідач по справі, створив усі необхідні умови для виховання і навчання дитини (а. .с. 59, 64, 75 - 79). Одночасно суд приймає до уваги, що за місцем фактичного мешкання позивачки у АДРЕСА_1 фактично зареєстроване п'ять чоловік (а. с. 45), сама позивачка зареєстрована по гуртожитку у с. Піщане Бахчисарайського району (а. с. 39), не знаходиться у зареєстрованому шлюбі з особою, за місцем проживання котрої просить встановити місце проживання дитини і приходить до висновку, що зміняти місто проживання дитини недоцільно, оскільки це може вплинути на ії психічний стан, життєві умови, які склалися з часу народження дитини і існують на час розгляду спору судом.
Відповідно до ст.. 157 Сімейного кодексу України питання виховання дитини вирішуються батьками спільно. Статтею 161 СК України встановлене, що у разі, коли мати та батько дитини, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися судом. При вирішенні спору щодо місця проживання суд повинен прийняти до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини та інші обставини, що мають істотне значення.
Судом не встановлене суперечок, передбачених ч. 2 ст. 161 СК України, за якими дитину неможливо було би залишити з відповідачем, оскільки з даних про його особу суд дійшов до висновку, що ОСОБА_2. позитивна людина, і тому дитина повинна залишитися проживати з ним, через що позовні вимоги не можуть бути задоволені. Судові витрати суд залишає за позивачкою.
Відповідно до ст.. 157, 161, 162 Сімейного кодексу України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 169, 208, 209, 213 - 215, 218 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В :
ОСОБА_1в задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим шляхом подання через Бахчисарайський районний суд заяви про апеляційне оскарження рішення протягом десяти днів з дня його проголошення і протягом двадцяти днів після цього поданням апеляційної скарги або у порядку, передбаченому ч. 4 ст. 295 цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий суддя