№2-637  

          2009 рік.  

П О С Т А Н О В А  

Іменем України      

7 вересня  2009 року                                                     м. Зміїв  

      Зміївський районний суд Харківської області в складі:  

головуючого судді – Россолова В.В.

 за участю секретаря судового засідання – Онацької В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора ІДПС ВДАІ м. Харкова ОСОБА_2 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,  

  ВСТАНОВИВ:  

 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив скасувати постанову  інспектора ДПС ВДАІ м. Харкова ОСОБА_2 від 20 лютого 2009 року №072630 про накладання на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 300 (триста) грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

З вказаної вище постанови вбачається, що 20 лютого 2009 року о 11 годині 46  хвилині він керував автомобілем Kia Magentis, державний номер НОМЕР_1, по проспекту Гагаріна, 354 в м. Харкові зі швидкістю 83 км/г, перевищивши встановлену на даній ділянці шляху швидкість на 23 км/г, чим порушив вимоги п. 12.4 ПДР України.

Тобто, інспектор ДПС ВДАІ м. Харкова ОСОБА_2  оцінивши надані матеріали (фотокартку), дійшов висновку, що він керував автомобілем зі швидкістю 83 км/г в межах населеного пункту, де обмеження максимальної швидкості руху становить 60 км/г, а тому перевищив встановлену на даній ділянці шляху швидкість на 23 км/г, чим порушив вимоги п 12.4 ПДР України.

Позивач вважає, що складена постанова є незаконною, необґрунтованою та взагалі не відповідає вимогам ч. 2 ст. 283 КУпАП, а тому не може бути доказом в суді з наступних підстав: постанова складена на підставі незавіреної фотокартки, яка виконана незрозуміло в якому місці, та з якої не вбачається прив'язка до місцевості, де він керував автомобілем з вказаною швидкістю; зі змісту постанови не вбачається напрямок його руху на вказаному вище автомобілі, а лише зазначено, що він керував автомобілем по проспекту Гагаріна, 354 в м. Харкові.

Крім того, зазначив, що на підтвердження викладених у постанові обставин інспектором ДАІ не додано та не зазначено жодного доказу, що підтверджує його винність у вчиненому правопорушенні:  з фотокартки не вбачається місце вчинення ним правопорушення, оскільки на ній відображено лише задню частину автомобілю, а прив'язка до певного місця або до дорожнього знаку відсутня, в зв'язку з чим можна зробити висновок, що даний знімок можливо було виконати в будь-якому місці; докази на підтвердження наявності на даній ділянці шляху дорожніх знаків «Обмеження   максимальної   швидкості   руху», «Початок   населеного   пункту».  

З вказаних підстав ОСОБА_1 просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Належним чином повідомлений відповідач інспектор ДПС ВДАІ м. Харкова ОСОБА_2  в судове засідання не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, заперечень проти позову не надав.

У відповідністю з ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача – суб’єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Оскільки відповідач – суб’єкт владних повноважень, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду не прибув в судове засідання  та не повідомив про причини неприбуття, суд визнав необхідним розглядати справу за його відсутністю та вирішити справу на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши надані письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

Постановою інспектора ДПС ВДАІ м. Харкова ОСОБА_2 від  20 лютого 2009 року серії АХ №072630 на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 300 (триста) грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення за наступних обставин: 20 лютого 2009 року о 11 годині 46 хвилині в м. Харків по пр-ту Гагаріна, 354, ОСОБА_1 керував автомобілем Kia Magentis, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, зі швидкістю 83 км/г, перевищивши швидкість на 23 км/г, чим порушив вимоги п. 12.4 ПДР України. Швидкість зафіксовано приладом ВІЗІР №0812414. До постанови додано копію фото, на якому зображена задня частина автомобіля, реєстраційний номер НОМЕР_1, вказані дата, час, швидкість руху. (а. с. 7-8).

У відповідності до ст. 246 Кодексу України про адміністративні правопорушення, порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У відповідності до ст. 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

У відповідністю з ч. ч. 1, 3 ст. 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Протокол не складається у випадках, передбачених ст. 258 цього Кодексу.  

Відповідно до ст. 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішенню справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

У відповідністю з ч. 6 ст. 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення у разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься без участі особи, яка притягається адміністративної відповідальності. Копії постанови у справі про адміністративне правопорушення та матеріалів, зафіксованих за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, надсилаються особі, яка притягається до адміністративної відповідальності протягом трьох днів з дня винесення такої постанови.

У відповідності до ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язана з'ясувати наступні обставини: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.  

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На адресу відповідача були направлені запити про надання відомостей необхідних для вирішення справи.

Судом було запропоновано відповідачу подати всі наявні докази та роз’яснено, що у разі невиконання обов’язку щодо подання всіх наявних документів та матеріалів, які можуть бути використані як докази у справі, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Відповідачем  не надано доказів, що спростовують доводи позивача щодо незаконності винесеної у відношенні нього постанови про накладення адміністративного стягнення.

Зі змісту постанови від 20 лютого 2009 року про накладення стягнення на ОСОБА_1 неможливо з’ясувати наступні обставини, що мають суттєве значення для правильного вирішення справи: які функції має прилад ВІЗІР №0812414, за допомогою якого зафіксовано правопорушення (ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису); чи працював цей прилад в автоматичному режимі, як це передбачено ч. 6 ст. 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення; в якому місці був встановлений прилад для роботи в автоматичному режимі.

Недотримання вимоги про роботу спеціального приладу в автоматичному режимі, виключає можливість винесення постанови про накладення стягнення без складання протоколу про адміністративне правопорушення у порядку, визначеному ч. 6 ст. 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення.  

З копії фото, отриманої за допомогою приладу ВІЗІР №0812414, неможливо визначити місце знаходження, напрямок руху автомобіля під час його фіксування.

Таким чином, суть адміністративного правопорушення, яка викладена відповідачем у постанові про адміністративне правопорушення від 06 лютого 2009 року, не ґрунтується на фактичних даних, а ґрунтується на припущенні відповідача про скоєння позивачем правопорушення, що суперечить вимогам ст. ст. 251, 252, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення і є, у сукупності з наявним порушенням процедури складання постанови по справі про адміністративне правопорушення, підставою для визнання постанови про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1  від  20 лютого 2009 року, необґрунтованою та незаконною, такою, що прийнята без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та (або) визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств та організацій.

Оскаржена позивачем постанова не відповідає вимогам чинного законодавства та порушує права та охоронювані законом інтереси позивача, через що позовні вимоги про скасування цієї постанови є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 246, 251, 252, 256, ч. 3 ст. 258, 268, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 2, 9, 70, 71, ч. 4 ст. 128, 158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:  

 Адміністративний позов ОСОБА_1 – задовольнити.

Скасувати постанову інспектора ДПС БДПС ВДАІ по обслуговуванню м. Харкова ОСОБА_2 від 20 лютого 2009 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Зміївський районний суд шляхом подання в десятиденний строк з дня складення постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги.

    Головуючий: