Справа № 22-Ц-1043 2006р.                      Головуючий у 1-й інстанції   Алфьоров А.М.

Категорія 34                                          Суддя-доповідач                Данильченко Л.О.

УХВАЛА іменем України

06 липня 2006 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області у складі:

головуючого - Данильченко Л.О. суддів - Ільченко О.Ю., Ведмедь Н.І. з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М. та осіб, які приймають участь у справі - апелянта ОСОБА_1,

позивача ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 10 травня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.

Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді апеляційного суду Данильченко Л.О., пояснення апелянта ОСОБА_1, яка підтримала доводи апеляційної скарги, заперечення на ці доводи позивача ОСОБА_2, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 10 травня 2006 року, яким було розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову про розірвання шлюбу.

В доводах скарги апелянт посилається на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, зазначаючи, що вона не була згодна на розлучення, просила надати строк для примирення, але в цьому їй було відмовлено. Крім того, апелянт вказує, що основним мотивом звернення ОСОБА_2 до суду з позовом про розірвання шлюбу є його намір оформити куплену сім'єю двокімнатну квартиру виключно на себе одного.

Судом першої інстанції було встановлено, що сторони знаходяться в шлюбі з 11 січня 1986 року, від шлюбу мають повнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження. Виходячи з вимог позивача, який просив розірвати шлюб, посилаючись відсутність взаємопорозуміння та любові, різні погляди на сімейне життя, а також зазначивши, що майновий спір відсутній, суд розірвав шлюб.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія судців вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав:

Частиною першою ст. ПО Сімейного кодексу України передбачено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.

Колегія суддів не погоджується з доводами апелянта стосовно того, що суд повинен приймати міри щодо примирення подружжя, оскільки стаття 111 Сімейного кодексу України  не  зобов'язує  суд  надавати  строк для  примирення,  а визначає лише таку

можливість, і лише тоді, коли є підстави вважати, що шлюб може бути збережено на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки.

В даній же справі позивач наполягав на розірванні шлюбу, посилаючись на повну відсутність взаємопорозумшня, що сім'я існує формально з 1995 року, сторони не підтримують подружніх стосунків, кожен живе своїм життям (а.с. 12).

За таких підстав, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що шлюб потрібно розірвати, оскільки неповнолітніх дітей подружжя не має, а заходи примирення при відсутності наміру примиритися з боку одного з подружжя вживати було б недоречно.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що згідно протоколу судового засіданні від 10 травня 2006 року, відповідачка в судових дебатах не просила суд надати строк для примирення. Зауважень на протокол судового засідання з цього приводу відповідачка також не подавала.

Доводи апелянта відносно того, що судом не були з'ясовані чіткі мотиви розірвання шлюбу та дійсні причини розлучення, а також події в житті подружжя, які спонукали до звернення до суду з таким позовом, а саме майнове питання щодо квартири, колегія судді не приймає до уваги, оскільки позивач в суді першої інстанції довів обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог. Відповідачка не спростувала доводи позивача, а навпаки підтвердила, що кожен з них обслуговує себе самостійно (а.с. 12 - зворот), подружні стосунки довгий час не підтримують.

Стосовно посилання апелянта на спірні майнові питання, то апелянт не позбавлена права звернутись до суду з позовом про поділ майна.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування рішення суду.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст. 313-315 ЦПК України, колегія суддів:

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 10 травня 2006 року в даній справі залишити без змін.

Дана ухвала та рішення місцевого суду набрали законної сили, але можуть бути оскаржені в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.