Справа № 2-4816/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2012 року Рівненський міський суд Рівненської області

в складі головуючого судді: Рудики Л.Д.

при секретарі: Хлуд І.П.

за участю представників сторін: ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання правочину недійсним,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом про до ОСОБА_4., ОСОБА_6 про визнання правочину недійсним, а саме визнання недійсною розписки ОСОБА_5 з приводу позики в ОСОБА_4 коштів в сумі 25000 тисяч доларів США.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 підтримав позовні вимоги та просить визнати недійсною розписку ОСОБА_5 з приводу позики у ОСОБА_4 коштів в сумі 25 000 доларів США. Пояснив, що в травні 2011 року йому стало відомо про існування розписки за якою ОСОБА_5 отримала в борг від ОСОБА_4 коштів в сумі 25000 доларів США. Вказує, що факту позики взагалі не було. Вважає, що розписка не відповідає вимогам ст.. 203 ЦК України, порушує вимоги ст.. 65 СК України, оскільки згоду на укладення договору позики він не давав.

Відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, вказала, що кошти нею у ОСОБА_4 фактично брались у борг для потреб сім”ї, а саме для погашення кредиту за автомобіль “Тойота Авенсіс”. Вказала, що передача коштів фактично відбулась при свідках, про що нею була написана розписка.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, вказала, що нею дійсно були надані кошти в сумі 25000 доларів США в борг ОСОБА_5 На даний час борг частково погашено на суму 5000 доларів США.

Представник відповідачів ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав, вказав, що мав місце факт позики,за якою частково був проведений розрахунок, волевиявлення відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_4було вільним, при свідках, позика взята в інтересах сім”ї для погашення кредиту за автомобіль. Окрім того, розписка не є договором позики, а тому не може бути визнана недійною.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши документи і матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши обставини, якими вони обґрунтовують свої вимоги, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Як вбачається із розписки, оригінал якої було надано суду, ОСОБА_5 взяла в борг у ОСОБА_4 для потреб сім”ї (погашення кредиту за автомобіль Тойота Авенсіс) позику в сумі 25 000 доларів США.

Відповідно до ч.2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Згідно ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судовому засіданні визнали факт надання та отримання в борг коштів в сумі 25000 доларів США, а отже суд вважає доведеним факт отримання ОСОБА_5 коштів в борг.

Позивач ОСОБА_3 як на підставу своїх вимог посилається на те, що не давав своєї згоди ОСОБА_5 на укладення договору позики.

Відповідно до ст.. 65 СК при укладенні договорів одним із подружжя вважається що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.  

Вказана стаття Сімейного кодексу регулює відносини, які стосуються розпорядження майном, що є в спільній сумісній власності подружжя, і не стосуються права одного із подружжя на укладення цивільно-правових угод щодо набуття майна.

Оспорюваний позивачем договір позики, який оформлений у формі розписки не стосується розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, а тому не може бути визнаний недійсним на підставі ст.65 СК України.

Віповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Позивачем ОСОБА_3 не подано суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог до ОСОБА_5 та ОСОБА_4

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 213, 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання правочину недійсним –відмовити за безпідставністю позовних вимог.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Рівненського міського суду

Рівненської області ОСОБА_7