АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22а-27164/11 Номер провадження 22-а/1690/16708/11Головуючий у 1-й інстанції І.І. Омельченко Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2011 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

ОСОБА_2

Суддів : Корнієнка В.І., Абрамова П.С.

розглянула в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Кобеляцькому районі Полтавської області

на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 30 серпня 2010 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Кобеляцькому районі Полтавської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 30 серпня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_3 - задоволено частково.

Визнано протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України у Кобеляцькому районі Полтавської області щодо виплати підвищення до пенсії позивачу, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року, з 1 січня по 31 грудня 2009 року.

Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України у Кобеляцькому районі Полтавської області здійснити перерахунок пенсії позивачу з підвищенням її' на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.І ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», та провести відповідні виплати, починаючи за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року, з 1 січня по 31 грудня 2009 року, з урахуванням проведених виплат.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Кобеляцькому районі Полтавської області просить скасувати рішення з підстав порушення норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, оскільки не враховано, що органи Пенсійного фонду вправі здійснювати виплати лише у межах коштів, отриманих з Державного бюджету України.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що скарга підлягає відхиленню.

У відповідності з ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та відповідно до ст.6 вказаного Закону має право на отримання державної соціальної підтримки підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з наявності у повивача права на отримання, а у відповідача обов’язку по здійсненню позивачу доплати до пенсії, на підставі ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за вищевказані періоди.

Такі висновки суду грунтуються на рішеннях Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та від 22.05.2008 року №10-рп/2008, якими визнано неконституційними положення п.12 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та п.41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % від мінімальної пенсії за віком.

Оскільки вищевказаними рішеннями Конституційного Суду України визнавшися неконституційними положення Законів, якими зупинялась дія ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни» і відповідно, з дня ухвалення рішення, вони втрачали чинність і не підлягали застосуванню.

За таких обставин, вирішуючи спір і задовольняючи позов частково, суд правомірно виходив з того, що відповідач як орган, уповноважений призначати та виплачувати пенсії та доплати до них, повинен був діяти відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і здійснити позивачу належні нарахування ( за той період часу, коли дія цієї норми не була зупинена), але на порушення зазначеної статті таких нарахувань не провів, чим і допустив протиправну бездіяльність.

Враховуючи, що за чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, встановленими ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав або встановлював інший розмір немає, тому застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин положень даної статті є правомірним.

За таких обставин, колегія суддів вважає безпідставними посилання в апеляційній скарзі відповідача на те, що розмір підвищення до пенсії позивачу в 2008 році повинен виплачуватись, не відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.

Законом, України «Про державний бюджет на 2009 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинено.

Обгрунтовано не взято до уваги судом першої інстанції посилання відповідача на правомірність своїх дій по нездійсненню належних доплат позивачу, як дитині війни, через відсутність бюджетних коштів для цієї мети, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом спору , що розглядається .

Безпідставними є також посилання відповідача на можливість нецільового використання його коштів, оскільки судом не ухвалювалось рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування останнього.

На підставі наведеного, колегія суддів, вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і рішення суду є законним та обгрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. 183-2 ч. 10, 197, 200,205,206 КАС України, Законом України від 2 грудня 2010 року N 2748-У1 колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Кобеляцькому районі Полтавської області - залишити без задоволення.

Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 30 серпня 2010 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і підлягає оскарженню протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

СУДДІ: