АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22а-28696/11 Номер провадження 22-а/1690/18573/11Головуючий у 1-й інстанції Свістєльнік Ю. М. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2011 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого судді: Винниченка Ю.М.,
Суддів: Абрамова П.С., Корнієнка В.І.,
розглянула у письмовому провадженні в м. Полтаві адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Глобинському районі Полтавської області на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 19 липня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Глобинському районі Полтавської області про поновлення пропущеного строку звернення до суду, зобов’язання нарахувати та виплатити доплату до пенсії, як дитині війни, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з її розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача Апеляційного суду, -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 19 липня 2010 року позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Глобинському районі Полтавської області - задоволено частково.
Визнано бездіяльність і відмову Управління Пенсійного фонду України в Глобинському районі Полтавської області щодо проведення нарахування і виплати ОСОБА_2 щомісячної надбавки до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року - протиправною.
Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Глобинському районі Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру, встановленого ч.І ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", та провести відповідні виплати за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Вирішено питання судових витрат.
З рішенням суду не погодився відповідач та подав апеляційну скаргу, в якій прохає його скасувати, оскільки вважає, що воно винесено з порушенням норм бюджетного законодавства України, приписів ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" та неврегульованості на законодавчому рівні порядку проведення вказаних виплат. Прохав прийняти по справі нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія судців, вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без, задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи а ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції вірно встановлено, і не заперечується сторонами, що позивач є дитиною війни в розумінні ст.1 Закону України " Про соціальний захист дітей війни" та відповідно до ст.6 вказаного Закону має право на отримання державної соціальної підтримки - підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з наявності у позивача права на отримання, а у відповідача обов'язку по здійсненню позивачу доплати до пенсії, на підставі ст.6 Закону України " Про соціальний захист дітей війни" з 22.05.2008 року. При цьому, такі висновки суду ґрунтувались на рішеннях Конституційного Суду України від 09.07.2007року №6-рп/2007 та від 22.05.2008року № 10-рп/2008, якими визнано неконституційними положення п.12 ст.71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" та п.п.41розділу 2 Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Тобто, після прийняття вищевказаних рішень Конституційним Судом України знову почали діяти положення ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” ( в редакції Закону від 18 листопада 2004 року ), тобто з цього часу відновлено право на підвищення пенсії на ЗО % мінімальної пенсії за віком.
Окрім того, оскільки до часу прийняття рішення положення ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” мають законну силу та не були змінені чи призупинені, тому протягом 2009 року позивач має право на отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, з підвищенням на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Такий висновок суду є вірним, виходячи з наступного.
Згідно ст.6 Закону України " Про соціальний захист дітей війни", (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % від мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними , втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Оскільки вище вказаними рішеннями Конституційного Суду України визнавалися неконституційними положення Законів, якими зупинялась дія ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" і відповідно, з дня ухвалення рішення, вони втрачали чинність і не підлягали застосуванню.
За таких обставин, вирішуючи спір і задовольняючи позов частково, суд правомірно виходив з того, що відповідач як орган, уповноважений призначати та виплачувати пенсії та доплати до них, повинен був діяти відповідно до вимог ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" і здійснити позивачу належні нарахування ( за той період часу, коли дія цієї норми не була зупинена), але на порушення зазначеної статті таких нарахувань не провів, чим і допустив протиправну бездіяльність.
Враховуючи, що за чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, встановленими ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав або встановлював інший розмір, немає, тому, правомірним вважає колегія суддів і застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин положень даної статті.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008року визнано неконституційними положення п. п. 41 розділу 2 Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік" та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", а саме редакція ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", передбачена вище наведеним Законом про держбюджет на 2008 рік, отже з цього дня вона втратила чинність і не підлягала застосуванню.
За таких обставин, безпідставними вважає колегія суддів, посилання в апеляційній скарзі відповідача на те, що розмір підвищення до пенсії позивачу в 2008“ році повинен виплачуватись, не відповідно до вимог ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.
Обгрунтовано не взято до уваги судом першої інстанції посилання відповідача на правомірність своїх дій по нездійсненню належних доплат позивачу, як дитині війни, через відсутність бюджетних коштів для цієї мети, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом спору, що розглядається .
Безпідставними є також посилання відповідача на можливість нецільового використання його коштів, оскільки судом не ухвалювалось рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування останнього.
На підставі наведеного, колегія суддів, вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і рішення суду є законним та обгрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись нормами Закону України “Про внесення змін до розділу XII “Прикінцеві положення” Закону України “Про судоустрій та статус суддів” щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами” від 02 грудня 2010 року, ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205,206 КАС України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Глобинському районі Полтавської області - відхилити.
Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 19 липня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого Адміністративного суду України.
СУДДІ: