ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В.

секретар судового засідання Черній Ю.Л.

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу № 2а-4338/09/1370

Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 583,13 грн.              

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Інструкцією «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове  державне пенсійне страхування до пенсійного фонду України». Заборгованість відповідача, згідно поданих розрахунків страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за квітень-грудень 2004 року, січень-березень 2005 року частково сплачена та становить 583,13 грн.    

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила суд задоволити позов повністю, з підстав зазначених у позовній заяві.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, заперечення на позовну заяву не подав.

Заслухавши пояснення представника позивача, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд -

ВСТАНОВИВ:   

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за № 1058-ІV від 09.07.2003 року  із змінами і доповненнями, Інструкцією «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року за N 21-1,  із змінами і доповненнями, КАС України.  

Згідно ст. 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»,  цей же Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.  

Згідно ст. 23 цього ж Закону, спори, що виникають із правовідносин за цим же Законом, вирішуються органами Пенсійного фонду та в судовому порядку.  

Згідно ст. 17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Згідно ч. 5 ст. 106 цього ж Закону, органи Пенсійного фонду вправі звернутись до суду з позовом про стягнення недоїмки.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 цього ж Закону, платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зокрема, підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.  

Згідно п. 6 ч. 2 ст. 17 цього ж Закону, страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Згідно п. 8.1 «Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України» (затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року N 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за N 64/8663), суми страхових внесків, своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками, у тому числі обчислені органами Пенсійного фонду, уважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків  і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Згідно ч. 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» , страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Згідно ч. 12 ст. 20 цього ж Закону, страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 106 цього ж Закону України , у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені. Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього ж Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків  і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Заборгованість відповідача по страхових внесках становить 938,09 грн., що підтверджується розрахунками суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за квітень 2004 року від 14.05.2004 року, за травень 2004 року від 17.06.2004 року, за червень 2004 року від 19.07.2004 року, за липень 2004 року від 19.08.2004 року, за серпень 2004 року від 20.09.2004 року, за вересень 2004 року від 20.10.2004 року, за жовтень 2004 року від 22.11.2004 року, за листопад 2004 року від 20.12.2004 року, за грудень 2004 року від 13.01.2005 року, за січень 2005 року від 04.02.2005 року, за лютий 2005 року від 21.03.2005 року, за березень 2005 року від 19.04.2005 року.

Згідно поданих позивачем розрахунків боргу по страхових внесках на загальнообов'язкове пенсійне страхування станом на 19.12.2008 року та станом на 29.05.2009 року відповідачем сплачено за 2004 рік 39,46 грн., зараховано 10% від сплати фіксованого податку за 2004 рік - 48 грн. У 2005 року відповідачем сплачено 267,50 грн.  

Станом на день розгляду справи та прийняття судом постанови, заборгованість відповідача - Приватного підприємця ОСОБА_1  становить 583,13 грн., що підтверджується розрахунком суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за квітень-грудень 2004, січень-березень 2005 року, розрахунками суми боргу та є узгодженою між сторонами.           

Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне  страхування», у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. Крім цього, орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки.  

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за квітень-грудень 2004, січень-березень 2005 року в сумі 583,13  грн. підлягають задоволенню,

оскільки на відповідача законодавцем покладений обов'язок нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.  

Розподіл судових витрат згідно ст. 94 КАС України не застосовується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» № 7-93 від 21 січня 1993 року (зі змінами та доповненнями).

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

П Р И Й Н Я В:

1.  Адміністративний позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номерНОМЕР_1, АДРЕСА_1) на користь Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова (ЄДРПОУ 20847520, м. Львів, вул. Мазепи, 5а) заборгованість в сумі 583,13 грн.  

3.  Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку заяву не було подано.

    Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

    У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

    Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

    4. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову суду першої інстанції повністю або частково в порядку і строки встановлені ст. 186 КАС України:

    Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

    Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

    Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

    Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.  

    Постанова складена у повному обсязі 26.08.2009 року.    

Суддя                                                                                                                             Гавдик З.В.