Справа № 2-а-898/08
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2008 року Київський окружний адміністративний суд в складі головуючого: судді Балаклицького А.І., при секретарі судового засідання Гавриловій С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
За позовом: ОСОБА_1
до Головного Управління Пенсійного фонду України в Київській області про перерахунок пенсії,
встановив:
Позивач звернувся до Київського окружного Адміністративного суду з названим позовом до відповідача, в якому посилався на те, що з 01.12.2004 року отримує пенсію по лінії Міністерства Оборони України як учасник бойових дій та як особа, віднесена до ліквідаторів аварії на ЧАЕС 2 категорії.
В 2008 році він звернувся до відповідача з проханням провести перерахунок отримуваної ним пенсії так як розмір його пенсійного забезпечення не враховує в повній мірі:
1) розмір пенсії за вислугу років як ліквідатору аварії на ЧАЕС 2 категорії зменшено з 01.01.1980 року на 5%;
2) підвищення до пенсії, який, як учаснику бойових дій, не відповідав вимогам нормативно-правових актів України;
3) додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, передбачена ст.51 Чорнобильського Закону (від 28 лютого 1991 року N 796-Х1І) нараховувалась та виплачувалась в розмірах значно нижчих ніж це передбачено нормами чинного Закону.
Крім того, не враховувався припис ч.3 ст.67 Чорнобильського Закону згідно з яким в разі підвищення рівня прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підлягає перерахунку як державна пенсія так і додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю категоріям 1,2,3,4. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Йому було відмовлено, з посиланням на те, що його вимога безпідставна, тому що пенсія йому перерахована згідно з чинним законодавством.
Позивач просить: Визнати дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Київській області в відмові провести перерахунки пенсії
2
неправомірними та зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії, визначити її розмір та стягнути заборгованість.
У судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача позов не визнав.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов обгрунтований і підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.71 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1є учасником бойових дій в Афганістані, учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що до
01.01.2007 року пенсія йому нараховувалась та сплачувалась Київським
обласним військовим комісаріатом, після - Головним Управлінням
Пенсійного фонду України в Київській області.
Розмір його пенсійного забезпечення не враховує в повній мірі підвищення до пенсії, як ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС, передбачене ст.15 та ст.17 п. "г" Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», та ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та не відповідає вимогам нормативно-правових актів України, а додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, передбачена ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (від 28 лютого 1991 року N 796-ХІІ) ( далі - Закон), нараховувається та виплачується в розмірах значно нижчих ніж це передбачено нормами чинного Закону.
Крім того, не враховується припис ч.3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок -Чорнобильської катастрофи» згідно з яким в разі підвищення рівня ^_ прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підлягає перерахунку як державна пенсія так і додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю категоріям 1,2,3,4. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
З 1 січня 2007 року згідно з статтею 99 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та Постановою КМУ № 1522 від 2.11.2006 року військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу, які мають право на пенсійне забезпечення на умовах Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пенсії призначаються (перераховуються) органами Пенсійного фонду України. Відповідні кошти на це передбачені в Законі України про Державний бюджет України.
З 1 липня 2006 року розмір підвищення до пенсії як учаснику бойових дій відповідач почав виплачувати йому в розмірі 25% від прожиткового
3
мінімуму для осіб, які втратили працездатність та розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 30% від розміру 19,91 грн., встановленого Постановою КМУ № 1 від 3.01.2002 року; а також з 01 січня 2008 року відповідач безпідставно зменшив йому надбавку 5% до вислуги років і вона стала складати 86% до грошового забезпечення, замість 91%.
Головним Управлінням Пенсійного фонду України на сьогоднішній день підвищення до пенсії як учаснику бойових дій йому виплачується в розмірі 120,25 грн., а додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю виплачується в розмірі 72,15 грн.
Таким чином:
1. Основний розмір пенсії повинен бути встановлений в розмірі 91%
від грошового забезпечення, що становить 2515 грн.24 коп. Грошове
забезпечення на 01.01.2008 року складало 2764 грн. Основний розмір пенсії
на сьогоднішній день виплачується в розмірі 86% від грошового
забезпечення, що становить 2377 грн. 04 коп. Це протирічить п.4
прикінцевих положень Закону України № 3591-IV, "Про внесення змін до
деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального
захисту військовослужбовців" від 04.04.2006р. згідно з яким вислуга років,
що була обчислена особам офіцерського складу до набрання чинності цим
Законом перегляду не підлягає.
2. Підвищення до пенсії як учаснику бойових дій повинно бути
встановлено в розмірі:
З 1 січня 2007 року - 570 грн., з 1 квітня 2007 року - 615,09 грн., з 1 жовтня 2007 року - 622,67 грн.
З 1 січня 2008 року - 705 грн., з 1 квітня - 721,5 грн., з 1 липня - 723 грн., з 1 жовтня - 747 грн.
3. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю повинна бути
встановлена в розмірі:
За 2007 рік 3 1 січня - 114 грн., з 1 квітня - 123,02 грн., з 1 жовтня - 124,53 грн.
За 2008 рік: 3 1 січня - 141 грн., з 1 квітня - 144,3 грн., з 1 липня - 144,6 грн., з 1 жовтня - 149,4 грн.
Позивач вважає, що безпідставно зменшивши його пенсію Головне Управління Пенсійного Фонду України в Київській області суттєво порушує його права і свободи, гарантовані йому Конституцією України та статтею 2 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Стаття 22 Конституції України наголошує, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 2 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановлено, що права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни, а нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.
4
Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Статтею 58 Конституції України встановлено, що Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
В Рішенні Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року наголошується, що стаття 58 Конституції України 1996 року закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.
Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією "~ стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і ~ громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.
Ст. 1 Закону України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" передбачає, що державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму. На основі соціальних гарантій визначаються розміри основних соціальних гарантій:
-мінімальних розмірів заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, інших видів соціальних виплат і допомоги.
Ст. 19 цього ж Закону встановлено, що виключно законами України визначаються
мінімальний розмір заробітної плати, мінімальний розмір пенсії за віком, крім того згідно цієї ж статті державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Згідно з прикінцевими положеннями Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 23 грудня 2004 року N 2291-IV встановлено, що дія статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) поширюється на пенсіонерів, яким пенсію призначено до набрання чинності цим Законом, а Кабінету Міністрів України визначено у місячний термін привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.
5
Враховуючи те, що позивачу призначено пенсію з 1.12.2004 року, тобто до 23.12.2004 року, суд вважає , що згідно з Законом України № 2291-IV від 23.12.2004 року, на нього поширюється дія статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" згідно з якою мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Згідно з статтею 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Таким чином, мінімальна пенсія за віком належить до основних державних соціальних стандартів і являється державною соціальною гарантією, а тому, згідно з Конституцією, вона не може бути нижчою від прожиткового мінімуму.
Згідно з Законом України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» та ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» таким категоріям громадян, як позивач, визначено, що підвищення до пенсії, як учаснику бойових дій встановлюється розмірі 150 % від мінімальної пенсії за віком, тобто 150 % від державної соціальної гарантії, встановленої Законом, і яка, згідно з Законом, не може бути нижчою ніж прожитковий мінімум ( згідно ст.17 Закону України від 5.10.2000 року № 2017-Ш) та обов'язкова до виконання всіма державними органами влади на всій території України.
Згідно з статтею 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року № 3477-IV суди при розгляді справ повинні застосовувать Конвенцію та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Виходячи з цього, суд при розгляді справи бере до уваги як джерело права Рішення Європейського Суду з прав людини по справі «Проніна проти України» згідно з яким суди при розгляді конкретної справи повинні застосовувати Конституцію як акт прямої дії.
Також суд бере до уваги те, що оскільки позивачем були дотримані всі умови для отримання пенсії та підвищення до пенсії, то можна сказати, що він має якщо не право, то законні сподівання на отримання зазначених коштів.
Згідно з пунктом 5 Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року визначено, що стаття 58 Конституції України 1996 року закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що
6
їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.
Відповідно до ст.24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед Законом, тому суд вважає, що при нарахуванні пенсій чи по Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" чи по іншим законам відповідач зобов'язаний користуватися однаковими вихідними величинами мінімального розміру пенсії за віком (державними соціальними стандартами та державними соціальними гарантіями), встановленими на час призначення пенсії чинним законодавством.
Стаття 22 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"наголошує про те, що ветерани війни та особи, на яких поширюється чинність цього Закону мають право захищати у відповідних державних, судових органах свої законні інтереси та інтереси своїх дітей.
Суд не приймає аргументи Головного управління Пенсійного фонду України в Київській олбасті стосовно того, що Законами України в останній час визначені інші, значно нижчі розміри пенсій та підвищення до пенсій деяким категоріям ветеранів війни та особам, на яких розповсюджується дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, остільки згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 20.03.2002 року № 5-рп/2002 визначено, що оскільки для значної кількості громадян України пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачене чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення життєвого рівня (стаття 48 Конституції України), який принаймні не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина третя статті 46 Конституції України), то звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається. Зупинення його дії можливе за умови введення відповідно до пункту 31 частини першої статті 85 та пункту 19 статті 92 Конституції України надзвичайного стану (стаття 64 Конституції України).
Крім того, суд при прийнятті рішення, вважає за необхідне застосовувати Постанову Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13 червня 2007 року згідно з якою:
«18. При розгляді судових справ, у тому числі справ за спорами з приводу
судового захисту гарантій самостійності судів, незалежності та
недоторканності суддів, слід виходити з того, що в разі невідповідності
положень правового акта Конституції чи закону України належить
застосовувати положення Конституції або закону України.
19. Відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають
застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими
скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також
нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України
і чинними законами прав і свобод».
7
Даючи оцінку встановленим обставинам справи та зібраним по справі доказам в їх совокупности суд приходить до висновку, що позов обгрунтований і підлягає до задоволення з вище приведених підстав.
Вступна та резолютивна частина постанови оголошені у судовому засіданні 22 грудня 2008 року. Постанова підписана 24 грудня 2008 року.
На підставі ст. ст.ст.3, 8, 19, 21, 22, 24, 46, 55, 58, 64, 92 Конституції України, ст. ст. 2, 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", ст. ст. 15, 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», ст. ст. 1, 13, 51, 67, 70 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", керуючись ст. ст. 6-11, 19, 86, 104, 105, 106, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України,суд,-
постановив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 -задовольнити.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області провести ОСОБА_1перерахунок пенсії за вислугу років з урахуванням підвищення розміру пенсії за вислугу років як ліквідатору аварії на ЧАЕС 2 категорії на 5% з 1 січня 2008 року та підвищення до пенсії як учаснику бойових дій в розмірі 150% від мінімальної пенсії за віком, яка встановлена Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік» з 1 січня 2007 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області провести ОСОБА_1перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, яка встановлена Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік» з 1 січня 2007 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня її проголошення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копій відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.