Справа № 11а-343
Ст. 187ч.13 КК України
Головуюча в 1 інстанції Гладіч Н.І. Доповідач Лозовський А. О.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Луцьк 04 липня 2006 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Лозовського А.О.
суддів Оксентюк В.Н., Олексюка Я.М.
з участю прокурора Смолюка Б.С.
адвоката ОСОБА_6
представника потерпілого ОСОБА_1
засудженого ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Луцьку кримінальну справу за апеляцією
старшого помічника прокурора Любешівського району, яка брала участь у розгляді справи судом
першої інстанції, на вирок Любешівського районного суду від 06 квітня 2006 року, яким
ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1
українець, громадянин України, з професійно-
технічною освітою, не одружений, не працює, як зазначено у вироку суду першої інстанції раніше
судимий вироком Любешівського районного суду від 27.04.2005 року за ст.ст. 122 ч.І, 75 КК
України до 1 року 6 місяців позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням, встановлений іспитовий строк 1 рік, звільнений від покарання постановою цього ж суду від 08.07.2005 року на підставі Закону України «Про амністію» від 31.05.2005 року, засуджений,
за ст. 187 ч. 1 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановлений іспитовий строк 3 роки, покладені обов'язки, передбачені п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.
Стягнуто з ОСОБА_2 в користь потерпілого ОСОБА_3 5000 грн. у відшкодування завданої моральної шкоди.
Вироком вирішено долю речових доказів.
Розглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів судової палати, -
ВСТАНОВИЛА:
За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винними в тому, що 15 серпня 2006 року близько 02-00 годин на вул. АДРЕСА_2, вчинив розбійний напад на ОСОБА_4 та громадянина Німеччини ОСОБА_3, заподіяв кожному з потерпілих легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, та заволодів документами, грошима і речами ОСОБА_3, завдавши останньому матеріальної шкоди на загальну суму 2413 грн. 94 коп.
В апеляції старший помічник прокурора Любешівського району вказує, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги висновок судово-медичної експертизи № 284, згідно якого потерпілому ОСОБА_3 заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, що в свою чергу призвело до неправильної перекваліфікації дій засудженого з ч. 4 ст. 187 на ч. 1 ст. 187 КК України. Окрім того, апелянт вважає, що з урахуванням негативної характеристики особи ОСОБА_5 призначене
1
покарання є надто м'яким, а звільнення засудженого від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України необгрунтоване, тому просить вирок суду першої інстанції скасувати та постановити свій вирок. В доповненні до апеляції старший помічник прокурора Любешівського району зазначає про необхідність виключення з вступної частини вироку вказівки про попередню судимість ОСОБА_2
В запереченні на апеляцію адвокат ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_2, вказує, що суд обґрунтовано відхилив висновок судово-медичної експертизи № 284, оскільки той зроблений на основі документів, отриманих без додержання вимог процесуального законодавства України, окрім того зазначає, що попередня судимість ОСОБА_2 погашена, тому перешкод для застосування ст. 75 КК України щодо засудженого немає, просить вирок суду першої інстанції залишити без зміни, а апеляцію старшого помічника прокурора Любешівського району без задоволення.
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку, доводи апеляції і заперечення на неї, міркування прокурора про необхідність скасування вироку суду першої інстанції та постановлення нового вироку, пояснення засудженого, представника потерпілого та адвоката ОСОБА_6, які заперечували доводи апеляції, перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила, що апеляція старшого помічника прокурора Любешівського району підлягає до задоволення частково.
Висновок суду про доведеність вчинення злочину засудженим відповідає фактичним обставинам справи та ґрунтується на доказах, досліджених в судовому засіданні.
Факт вчинення розбійного нападу за обставин, зазначених у вироку не заперечується самим засудженим, а те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 спричинені внаслідок нападу легкі тілесні ушкодження, які потягли короткочасний розлад здоров'я стверджується висновками експертів № 175 (а.с.41-42)та№ 182 (а.с. 48).
Колегія суддів знаходить, що суд першої інстанції вірно піддав сумніву висновок судово-медичної експертизи № 284, згідно якого потерпілому ОСОБА_3 заподіяні тяжкі тілесні ушкодження.
Перш за все отримання доказу з невстановленого джерела є причиною визнання його недопустимим. Можуть бути використані як докази документи, що представлені учасниками судового розгляду лише за умови, якщо ці фактичні дані належним чином оформлені та засвідчені, а також, якщо у разі необхідності, можна здійснити перевірку достовірності та законності їх одержання.
Оскільки органами досудового слідства достовірно не встановлено джерело отримання документі про лікування на території Німеччини потерпілого ОСОБА_3 (а.с. 100-101, 105-109), а перевірку достовірності і законності їх одержання провести неможливо через відсутність відповідних угод з Німеччиною, висновок експертизи, який ґрунтується саме на цих документах про лікування, правильно визнаний судом недопустимим доказом.
До того ж зазначені документи про лікування ОСОБА_3 оспорюються стороною захисту, а допитати самого потерпілого не вбачається за можливе.
За таких обставин судом вірно перекваліфіковані дії ОСОБА_2 з ч. 4 ст. 187 на ч. 1 ст. 187 КК України.
Як вбачається з матеріалів кримінальної справи ОСОБА_2 раніше засуджувався (а.с.73-76) вироком Любешівського районного суду від 27.04.2005 року за ст.ст. 122 ч.І, 75 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням, був встановлений іспитовий строк 1 рік. Однак ОСОБА_2 звільнений від покарання за вироком від 27.04.2005 року постановою цього ж суду від 08.07.2005 року на підставі Закону України «Про амністію» від 31.05.2005 року. За таких обставин, в силу ст. 89 п. 1 КК України, ОСОБА_2 вважається таки, що судимості не має.
Тому апеляція прокурора в цій частині підлягає до задоволення, а відповідна вказівка суду першої інстанції - виключенню з вироку.
Як встановлено судом, ОСОБА_2 щиро розкаявся у вчиненому, про що свідчить добровільна видача засудженим майна, яким він заволодів в результаті розбійного нападу, активно сприяв розкриттю злочину, повністю добровільно відшкодував завдані злочином збитки потерпілій
2
ОСОБА_4, остання, а також представник потерпілого ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_1 не
настоювали на суворому покаранні. До того ж засуджений перебував під вартою з 15 серпня 2005
року по 06 квітня 2006 року, що безумовно має виховний вплив на ОСОБА_2 За таких
обставин суд першої інстанції вірно прийшов до переконання про можливість подальшого виправлення і перевиховання засудженого без ізоляції від суспільства та у відповідності до ст.ст. 50, 65, 75 КК України призначив необхідне і достатнє покарання для виправлення і попередження вчинення нових злочинів як засудженим, так і іншими особами, при цьому в повній мірі враховано і негативну характеристику ОСОБА_2, тому обґрунтовано судом встановлено максимальний іспитовий строк, передбачений ст. 75 КК України.
З урахуванням наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати,-
УХВАЛИЛА:
Апеляцію старшого помічника прокурора Любешівського району задовольнити частково.
Вирок Любешівського районного суду від 06 квітня 2006 року відносно ОСОБА_2 залишити без зміни.
Виключити з вступної частини вироку вказівку суду про наявність у ОСОБА_2 судимості за вироком Любешівського районного суду від 27.04.2005 року.
Головуючий \ підпис \ Лозовський А.О.
Судді \ підпис \ \ підпис \ Оксентюк В.Н., Олексюк Я.М.
Оригіналу відповідає: Суддя апеляційного суду Волинської області